Постанова № 18684116, 15.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 5015/1673/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Якімець Г.Г.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 2166 вих..№1054 від 15.07.11 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.07.11року

у справі № 5015/1673/11

за позовом: Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м.Львів

до відповідача: Військової частини А 2166, с. Липники, Львівської області.

про стягнення 5610грн.36 коп.

За участю представників

від позивача : ОСОБА_1- представник (довіреність в матеріалах справи) ;

від відповідача: не зявився (належно повідомлений).

Розпорядженнями в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. проведено зміни в складі колегії суддів: замість судді Зварич О.В. у звязку з відпусткою, до складу колегії введений суддя Юрченко Я.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.11року у справі № 5015/1673/11 (суддя З.П. Гоменюк) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Військової частини А 2166 на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” - 5177грн. 36коп. матеріальних збитків, 94грн. 12коп. витрат по сплаті державного мита та 217грн. 74коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення вартості проведеної експертизи в розмірі 350грн. 00коп. та довідки ДАІ в розмірі 85грн. 00коп. позов залишено без розгляду.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 16, 192, 530, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на ч.2 ст.1187, 1172, 1192 ЦК України, п.4 ППВС №6 від 27.03.92р.«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»та зазначає, що матеріали адміністративної справи № 3-781 Галицького районного суду, на яку посилається суд першої інстанції, на момент розгляду спору господарським судом, знаходилися в Львівському апеляційному суді, тому відповідач вважає, що ОСОБА_2 не визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Відтак, на думку скаржника, не має підстав для відшкодування шкоди Військовою частиною А2166.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.96 ГПК України, суду не направив, проте в судовому засіданні 15.08.11р. доводи апеляційної скарги заперечив.

Відповідач явки повноважних представників в судове засідання 15.08.11р. не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи був належним чином повідомлений, підтвердженням чого є реєстр рекомендованих відправлень від 04.08.11р., який містяться у матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.10.2008р. ВАТ АСК “Скарбниця” (правонаступником якого є позивач у справі) - страховик та гр.ОСОБА_3- страхувальник, укладений договір страхування транспортних засобів №142/1401/АТ/08, за яким застраховано транспортний засіб Mitsubishi Lancer 1.6, державний НОМЕР_1.

Відповідно до п.3.2. укладеного договору, страхова сума встановлюється в розмірі 100% від дійсної вартості ТЗ та становить 82644грн. 00коп.

Пунктом 4.1.1. договору №142/1401/АТ/08 від 30.10.2008р. встановлено, що відповідальність страховика (позивача) наступає при настанні страхового випадку, який є наслідком ДТП дорожньо-транспортної пригоди за участю ТЗ.

Договір діє з 00 год. 31 жовтня 2008р. по 24 год. 30 жовтня 2009р.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.12.2008р. у м.Львові по вул. Підвальній - Винниченка, автомобіль УАЗ 31512 (д.н.з НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_4 (водій в/ч А2166), здійснив ДТП, водій не забезпечив нерухомий стан ТЗ, який покотився назад і зіткнувся із застрахованим автомобілем Mitsubishi Lancer. Внаслідок зіткнення, застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Відповідно до довідки ДАІ вихід.№ 36/7134СК від 11.12.2008р. - ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п.п.15.12 ПДР України.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 10.04.2009р.у справі № 3-781 2009р. встановлено, що ОСОБА_2 06.12.2008р. о 22год.10хв., керуючи автомобілем марки УАЗ-31512 р.н. НОМЕР_2, по вул. Підвальній - Винниченка в м.Львові, зупинившись, не забезпечив нерухомий стан автомобіля, внаслідок чого автомобіль покотився назад і здійснив зіткнення з автомобілем марки “Міцубісі” р.н. НОМЕР_3, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, чим порушив п.15.12 ПДР України.

Вказаною постановою від 10.04.2009р.у справі № 3-78 2009р. також встановлено факт перебування ОСОБА_4, 20.02.1990 року народження, у трудових відносинах з відповідачем, а саме, останній працював водієм у В/ч А 2166 на момент вчинення адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту виконаних робіт від 03.02.2009р., було розраховано вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

17.02.2009р. позивачем згідно страхового акту №314/К/08, перераховано ремонтному підприємству - страхове відшкодування у розмірі 5177грн. 36коп. До фактичних затрат позивач відносить також вартість проведеної експертизи в розмірі 350грн. 00коп. та довідки ДАІ в розмірі 85грн. 00коп.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в порядку ст. 530 ЦК України направляв відповідачу вимогу (претензію) №94 від 01.02.2011р. про відшкодування шкоди, яка залишена без розгляду та задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач шкоду в розмірі в розмірі 5177грн. 36 коп. позивачу не відшкодував, належних доказів відшкодування завданої шкоди суду не надав.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, з огляду на те, що Байрук Олександр Георгійович перебував у трудових відносинах з відповідачем, Військова частина А2166, зобовязана відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Відповідно до ст.192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування”(надалі Закон) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача, у порядку регресу, правомірно перейшло право вимоги від відповідача, на відшкодування шкоди, завданої власнику автомобіля Mitsubishi Lancer р.н. НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

Щодо посилання апелянта про те, що матеріали адміністративної справи № 3-781 Галицького районного суду, на яку посилається суд першої інстанції, на момент розгляду спору господарським судом, знаходилися в Львівському апеляційному суді, слід зазначити, що відсутні докази скасування названої постанови у встановленому законом порядку. Отже, постанова є чинною.

Названою постановою встановлена вина працівника відповідача ОСОБА_2. у вчиненні ДТП та пошкоджені застрахованого автомобіля, внаслідок порушення п.15.12 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч.7 ст.247 КпАП України, лише в звязку із закінченням строків, передбачених ст.38 КпАП України, провадження у даній адміністративній справі підлягало закриттю. Тому, суд постановив матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 за порушення ст.124 КпАП України передати начальнику Військової частини для вирішення питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Тим самим, судом у вказаній постанові констатується неможливість притягнення до адміністративної відповідальності в період звернення до суду, але не спростовується факт наявності вини порушника, а навпаки підтверджується.

Відтак, вищевказані посилання скаржника колегією суддів не можуть приймаються до уваги, у звязку із безпідставністю та необґрунтованістю .

На підставі викладеного, та з огляду на те, що відповідачем не відшкодовано позивачу в добровільному порядку завданої майнової шкоди, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5177грн. 36коп. обґрунтованими та такими, що підставно задоволені.

Апеляційний господарський суд погоджується також з висновком суду першої інстанції в частині залишення без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості проведеної експертизи в розмірі 350грн. 00коп. та витрат на оплату довідки ДАІ в розмірі 85грн. 00коп., з огляду на те, що позивачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не подано доказів на підтвердження сплати вказаних коштів.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись, ст. ст. 83, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.11року у справі № 5015/1673/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя М.І. Хабіб

суддя Г.Г. Якімець

суддя Я.О. Юрченко

постанова підписана

18.08.2011р.