Постанова № 18683959, 12.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.11 Справа № 5015/493/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»від 20.04.2011 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р.

у справі № 5015/493/11

за позовом ПП «ВМ плюс», м.Ужгород

до ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

про стягнення 19 087, 8 грн., в т.ч. 9 888, 89 грн. основного боргу, 4 944, 44 грн. штрафу, 1 041, 23 грн. пені, 1 977, 78 грн. упущеної вигоди, 939, 56 грн. інфляційних втрат, 295, 9 3 % річних, за договором купівлі-продажу (з врахуванням розрахунків сум позовних вимог, а.с.32-36)

За участю представників сторін:

від позивача – не з»явився;

від відповідача - не з»явився

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/493/11 (суддя Матвіїв Р.І.) з урахуванням ухвали суду від 04.04.2011 р. про виправлення описки позов задоволено частково, а саме: за підставністю й обгрунтованістю стягнуто з відповідача на користь позивача 9 888, 89 грн. основного боргу, 950, 44 грн. пені, 4 944, 44 грн. штрафу, 295, 9 грн. 3 % річних, 939, 56 грн. інфляційних втрат, 170, 18 грн. державного мита, 179 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в задоволенні решти позовних вимог і відшкодуванні послуг адвоката в сумі 3 350 грн. відмовлено за недоведеністю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, в решті рішення суду залишити без змін, з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що судом першої інстанції не досліджено підстави пролонгації договору № 18 від 22.01.2009 р.; господарський суд безпідставно не застосував позовну давність щодо нарахування пені, відповідач клопотання про її застосування не заявляв у Господарському суду Львівської області, бо не був присутній у судовому засіданні, тому просить її застосувати під час перегляду рішення в апеляційному порядку; вимогу про сплату 3 % річних, інфляційних втрат не отримував.

Як встановлено судом першої інстанціії, 22.01.2009 р. між ПП «ВМ плюс»(продавець за договором, позивач у справі) і ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 18 купівлі-продажу (далі - договір), за яким продавець зобов»язується продати мастильні матеріали чи іншу продукцію (далі - товар) згідно з заявками покупця, а останній –прийняти товар згідно з накладними й оплатити його на умовах даного договору (а.с.15-16).

Згідно з п.6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009 р., а у відношенні розрахунків - до остаточного їх виконання.

Відповідно до п.4.2 договору покупець зобов»язується оплатити вартість товару не пізніше 5 календарних днів, починаючи з дня отримання товару на складі продавця (п.5.1 договору) включно.

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних за період з 04.09.2009 р. по 12.05.2010 р. (а.с.17-25) позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 10 205, 1 грн., про що свідчать довіреності № 360 від 03.09.2009 р., № 386 від 02.11.2009 р., № 408 від 19.11.2009 р., № 20 від 12.05.2010 р. (а.с.26-29).

Відповідачем проведено часткову оплату товару.

Таким чином, неоплаченою залишається сума заборгованості в розмірі 9 888, 89 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/493/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»- без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дав правильну оцінку письмовим доказам, наданим сторонами, та фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання відповідачем товару та виникнення обов”язку його оплати.

Крім того, відповідач сам визнає суму заборгованості в розмірі 9 888, 89 грн., що підтверджується двостороннім актом звіряння взаєморозрахунків від 18.11.2010 р., підписаним без жодних зауважень і застережень (а.с.30-31).

Частиною 1 пункту 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 9 888, 89 грн. грн. в обумовлені договором строки, відповідач не спростував документально її відсутність як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не долучивши відповідних платіжних доручень. Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 9 888, 89 грн. основного боргу є обгрунтованою, яка підставно задоволена господарським судом.

Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За весь період прострочення платежів позивачем нараховано відповідачу 939, 56 грн. інфляційних втрат, 295, 9 3 % річних відповідно до розрахунку (а.с.36), з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків платежу за придбаний товар покупець сплачує штраф у розмірі 50 % суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення штрафу в сумі 4 944, 44 грн. за порушення термінів оплати на підставі п.7.2 договору згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с.33), який перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення пені в розмірі 1041, 23 грн., то колегія суддів погоджується з висновком про часткове задоволення цієї вимоги в розмірі 950, 94 грн., оскільки позивачем допущено помилку в розрахунку пені за прострочення оплати відповідачем вартості поставленного товару на суму 3 363, 67 грн. відповідно до накладної від 12.05.2010 р. № У-000245.

Відповідно до ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2 договору відповідач зобов’язувався оплачувати вартість товару не пізніше п’яти календарних днів, починаючи з дня отримання товару. Отже, позивач має право нарахувати пеню з 17.05.2010 р. по 17.11.2010 р. За цей період позивачем розраховано пеню з врахуванням облікової ставки НБУ в розмірі 10,2500%, однак позивачем не враховано, що протягом цього періоду облікова ставка НБУ змінювалась тричі: з 08.06.2010 р. вона становила 9,5000 %, з 08.07.2010 р. - 8,5000%, з 10.08.2010 р. - 7,7500%. Судом здійснено перерахунок розміру пені із врахуванням змін облікових ставок НБУ відповідно до постанов НБУ і встановлено, що пеня, розмір якої підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару на суму 3 363, 67 грн. відповідно до накладної від 12.05.2010 р. № У-000245, становить 282, 16 грн., а не 372, 45 грн., як наведено позивачем у розрахунку пені. Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 90, 29 грн. (372, 45 грн. – 282, 16 грн.) слід відмовити. По решті неоплачених накладних (які наведені в розрахунку пені окремим рядком кожна та передують в розрахунку пені по накладній на суму 3 363, 67 грн.) розрахунок пені здійснений математично правильно, з врахуванням відповідної облікової ставки НБУ в розмірі 10,2500%, що діяла за період прострочення, та з врахуванням вимог статті 232 ГК України. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується зі стягненням пені в розмірі 950, 94 грн. (1 041, 23 грн. заявленої пені в загальному розмірі за мінусом 90 грн. 29 коп.), частково відмовивши в стягненні пені з відповідача на користь позивача в розмірі 90, 29 грн.

Вимога про відшкодування 1 977, 78 грн. упущеної вигоди є безпідставною, її розмір розрахований, виходячи з розміру торгової націнки, яку позивач застосовує у господарській діяльності, і яка становить 20 % від ціни закупівлі (9888 грн. 89 коп. х 20 % = 1977 грн. 78 коп.) Даний розрахунок та обґрунтування неотриманого прибутку не підтверджують реального розміру збитків позивача у вигляді неодержаного прибутку, не підтверджені первинними обліковими документами, не містять детального аналізу господарської діяльності позивача протягом періоду існування боргу, а тому підставно відмовлено в її задоволенні.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/493/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин