Постанова № 18683950, 14.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа № 5008/451/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 31/10-6673 від 03.06.2011р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2011р.

у справі № 5008/451/2011

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Комунального підприємства «Уж-тепло», м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 6 506 644,98 грн. (в тому числі 5 374 234,70 грн. – основного боргу; 417 593,11 грн. –пені; 196 620,98 грн. –3% річних та 518 196,19 грн. –інфляційних збитків)

за участю представників:

від позивача –Працьовита С.М. - представник;

від відповідача –Радь І.І. –представник.

Представникам сторін права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2011р. у справі № 5008/451/2011, суддя Тисянчин В.М., позов задоволено частково, стягнуто з КП «Уж-тепло»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»5 374 234,70 грн. – основного боргу, 10 000 грн. –пені, 196 620,98 грн. –3% річних, 518 196,19 грн. –інфляційних збитків, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті стягнення пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 549, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 193, 233 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі вартість природного газу, отриманого від позивача за наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року. А відтак, заборгованість відповідача на час розгляду справи в суді першої інстанції становить 5 374 234,70 грн. – основного боргу, 196 620,98 грн. –3% річних, 518 196,19 грн. – інфляційних збитків, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано. Крім того, суд першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені до 10 000 грн., яка підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2011р. у справі № 5008/451/2011 в частині відмови в задоволенні пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Скаржник посилається зокрема на те, що при винесенні оскарженого рішення господарським судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а саме: ст.ст. 258, 549-551 ЦК України, ст.ст. 236, 233 ГК України, ст.ст. 43,83 ГПК України.

КП «Уж-тепло», відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2011р. у справі № 5008/451/2011- без змін з підстав правомірності і обґрунтованості рішення суду.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулося до господарського суду з позовом до КП «Уж-тепло»про стягнення з нього 5 374 234,70 грн. – основного боргу, 417 593,11 грн. –пені, 196 620,98 грн. –3% річних та 518 196,19 грн. –інфляційних збитків за поставлений природний газ протягом жовтня 2009 року –квітня 2010 року відповідно до договору № 06/09-1519 ТЕ12 від 23.09.2009 р.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та КП «Уж-тепло»(Покупець) був укладений договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1519 ТЕ12 (далі договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцеві природний газ за наявності його обсягів, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Даний договір, з врахування, укладеної між сторонами до нього Додаткової угоди № 1 від 21.12.2009 р., діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (Т. І а.с.а.с.23-29).

На виконання умов даного договору позивач за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року (включно) поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 7 665 363,39 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за кожний місяць, підписаними представниками сторін та завіреними печатками компанії та підприємства (Т. І а.с.а.с.30-37).

Згідно з п. 6.1. зазначеного договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється Покупцем (відповідач у справі) на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб’єктами господарювання товарів негосподарюючим суб’єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України господарські зобов’язання повинні виконуватися у відповідності до умов договору, належним чином та в установлений строк.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого газу на суму 7 665 363,39 грн. виконав частково на суму 2 291 128,69 грн., і на день заявлення позову за ним рахується борг в розмірі 5 374 234,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а також визнається відповідачем (вчинення ним дій щодо часткової оплати товару, відсутність (неподання) ним заперечень щодо суми боргу), КП «Уж-тепло»не виконало умови договору № 06/09-1519 ТЕ12 від 23.09.2009 р. в частині оплати у повному розмірі вартості отриманого природного газу за спірний період, що слугувало підставою для виникнення боргу на суму 5 374 234,70 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в частині стягнення 5 374 234,70 грн. як обґрунтовано заявлений.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 518 196,19 грн. втрат, завданих інфляцією за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року, а також 196 620,98 грн. 3 % річних за період з 11.11.2009 р. по 04.04.2011 р., які підставно стягнуті місцевим господарським судом (а.с. Т. І 5-9).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір цієї пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору, Покупець (відповідач) зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується Постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 7.10. Договору).

Позивач відповідно до п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 04.10.10 по 04.04.11 у розмірі 417 593,11 грн. (Т. І. а.с. 4,5).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, надано суду також п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції у тому, що приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені, враховуючи, що:

- заборгованість за спожитий природний газ виникла у зв’язку з важким фінансово-економічним станом товариства, внаслідок великої дебіторської заборгованості, яка утворилася здебільшого з причин несплати фізичними особами за надані відповідачем послуги з теплопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про фінансові результати за 2008 та 2009 року, довідкою про стан дебіторської заборгованості станом на 01.01.11;

- діючі тарифи на транспортування та постачання природного газу забезпечують тільки 75 % фактично необхідних витрат, а звернення відповідача щодо перегляду встановлених тарифів не дало бажаного результату;

- така тарифна політика призводить до збитковості підприємства і в даний час фінансовий стан товариства є важким, відповідач надає послуг населенню і його діяльність має соціально-значиму скерованість;

- беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати спожитого у спірні місяці природного газу, що становить 30 % від вартості спожитого газу, нарахування інфляційних та річних (загальний розмір складає 714 817,17 грн.), що певною мірою компенсують понесені позивачем через прострочку платежу втрати, враховуючи також особливий статус підприємства відповідача, як комунального підприємства, що забезпечує послугами з теплопостачання споживачів м. Ужгорода, в т.ч. бюджетних установ та населення , - підставно зменшив розмір пені до 10 000 грн.

Крім того, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення сум нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки дані нарахування за своєю правовою природою виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а відтак такі не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань.

Виходячи з вищенаведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до норм ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2011р. у справі № 5008/451/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.