Постанова № 18683816, 01.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа № 5008/594/2011

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Олійник І.,

за участю представників:

від позивача –Локатир І.І.

від відповідача (скаржник) –не з’явився

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Бульвар”, вих.№06/07/2011 від 06.07.2011 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2011 року, суддя Русняк В.С.

у справі №5008/594/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти”, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Бульвар”, м. Берегово

про стягнення 14108,49 грн.

в с т а н о в и в :

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подавалась заява про уточнення позовних вимог (арк. справи 46), в якій позивач зазначає про погашення відповідачем частково суми основного боргу після подання позову та просить стягнути з останнього 11624,27 грн. –основного боргу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.06.2011 року по справі №5008/594/2011 позов ТзОВ «Львівморепродукти»задоволено, стягнено з ТзОВ «Бульвар»на користь ТзОВ «Львівморепродукти»13108,49 грн., з яких 11624,27 грн. –основного боргу, 805,02 грн. –пені, 174,94 грн. –3% річних та 504,26 грн. –інфляційних.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи положення ст.ст. 526, 530, 615,625 ЦК України, ст.193 ГК України. Поряд з цим, суд враховуючи умови договору поставки №265 від 01.09.2010 року та положення ст.625 ЦК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вважає правомірними нараховані позивачем до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Бульвар»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2011 року по справі №5008/594/2011, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник (відповідач) вказує на те, що його неналежним чином повідомлено про відкладення господарським судом 07.06.2011 року розгляду справи на 23.06.2011 року. Поряд з цим, апелянт вказує, що ним частково оплачено вартість товару отриманого по накладеній №ЛМ-00017786 від 17.11.2010 року на суму 550 грн., а відтак до стягнення підлягає основний борг в розмірі 12074,27 грн.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що стягнена судом сума заборгованості є правомірною. Одночасно вказував, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача (скаржника).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2010 року між ТзОВ „Львівморепродукти” (в тексті договору - постачальник) та ТзОВ „Бульвар” (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №265, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 позивач зобов’язувався передавати у власність відповідача товар партіями у відповідності до його замовлень, а останній проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Пунктами 1.2, 4.1, 5.1 договору встановлено, що купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця, які є невід’ємною частиною договору. Постачальник зобов’язується здійснити доставку на умовах DDP (Інкотермс 2000) і передати товар покупцю протягом трьох календарних днів з моменту отримання замовлення та у відповідності підписаного сторонами графіку чи домовленостей. Постачальник зобов’язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у Специфікації, затвердженій сторонами.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата за поставлений товар, сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.4 даного договору здійснюється покупцем (відповідачем) протягом 21 календарного дня з моменту отримання ним даного товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Позивачем на виконання умов вказаного договору поставлено відповідачу товар на загальну суму –14659,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЛМ-00017784 від 03.11.10р., №ЛМ-00017786 від 03.11.10р., №ЛМ-00018212 від 10.11.10р., №ЛМ-00018216 від 10.11.10р., №ЛМ-00018218 від 10.11.10р., №ЛМ-00018220 від 10.11.10р., №ЛМ-00018237 від 10.11.10р., №ЛМ-00018649 від 17.11.10р., №ЛМ-00018659 від 17.11.10р., які підписані зі сторони позивача та відповідача та скріплені відтисками печаток сторін. Позивачем також долучено до матеріалів справи копії податкових накладних (арк. справи 26-32,35 (зворотня сторона), арк.34).

Однак, відповідач оплату за поставлений товар у визначений договором строк не здійснив, станом на момент подання позову (позовна заява направлена на адресу суду 12.05.2011 року, що вбачається із поштового штемпелю на конверті (арк. справи 36) заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар становила - 12624,27 грн.

Слід зазначити, що позивачем надсилалась на адресу позивача претензія від 23.12.2010 року №907/01-377 з вимогою погашення заборгованості. Відповідач відповідно до листа від 13.01.2011 року №5 заборгованість визнав та зобов’язувався її сплатити.

13.05.2011 року відповідачем частково оплачено суму боргу на суму 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №914 від 13.05.2011 року (арк. справи 48), в зв’язку з чим, позивачем уточнювались позовні вимоги (заява, арк. справи 46-47). В матеріалах справи також наявна копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2010 року на суму 30057,27 грн. (арк. справи 13), підписаний сторонами, на якому міститься відтиск печатки відповідача. У вказаному акті наведено перелік зазначених вище видаткових накладних та заборгованість за поставлений по них товар.

Станом на момент прийняття рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 11624,27 грн., а не як вказує відповідач у апеляційній скарзі - 12074,27 грн., оскільки ним 17.11.2010 року проведено оплату отриманого товару на суму 550 грн., проте доказів такої суду не подає. Таким чином, судом стягнено суму заборгованості меншу ніж вказує апелянт в апеляційній скарзі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наведене судом правомірно стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі - 11624,27 грн.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2.1 договору поставки №265 від 01.09.2010 року за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3 даного договору, покупець (відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, враховуючи розрахунок позивача наведений в позовній заяві (арк. справи 3 –4), суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 805,02 грн. –пені, 174,94 грн. –3% річних та 504,26 грн. –інфляційних.

Не заслуговують на увагу суду посилання скаржника (відповідача) на неотримання ухвали господарського суду Закарпатської області від 07.06.2011 року, якою відкладено розгляд справи на 23.06.2011 року, оскільки матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 45), яке підтверджує отримання відповідачем 09.06.2011 року вказаної ухвали.

Поряд з цим, судом першої інстанції правомірно відхилено зауваження відповідача щодо неотримання позовної заяви та доданих до неї документів, так як матеріали справи містять опис документів вкладених у лист оголошеною цінністю від 04.05.11р. (арк. справи 6), яким підтверджується направлення позивачем позовної заяви та доданих до неї документів на адресу ТзОВ „Бульвар”.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2011 року по справі №5008/594/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Бульвар” без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Юрченко Я.О.