Постанова № 18683762, 27.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 5015/1629/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів: Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»за № 132 від 02.06.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року

у справі № 5015/1629/11

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест», м. Львів.

про стягнення 132 323, 31 грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Гордійчук С.М.

від відповідача –не з’явився

Права та обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року у справі № 5015/1629/11 (суддя Данко Л.С.) позовні вимоги ПАТ «Аеробуд»задоволено частково: стягнуто з ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інфест»на користь ПАТ «Аеробуд»127 710,00 грн. –основного боргу, 3 106,30 грн. –інфляційних втрат, 1 165,14 грн. –відсотків річних, 1 319,81 грн. –державного мита та 235,39 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

При винесенні рішення, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 509, 527, 530, 610, 625, 629, 651 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173 –175, 188, 219 Господарського кодексу України, а також, зазначив, що відповідач своїх зобов’язань за даним договором в повному обсязі не виконав, відтак договір є дійсним; заборгованість відповідача перед позивачем складає 127 710,00 грн. та підтверджена актом звірки взаємних розрахунків; вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 1165,14 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення; щодо стягнення інфляційних втрат, господарський суд задоволив вимоги позивача частково в сумі 3106,30 грн., мотивуючи рішення тим, що право на нарахування інфляційних втрат виникло у останнього 24 листопада 2010 року, а оскільки інфляційні втрати обраховуються за звітний період порівняно з попереднім (згідно офіційного повідомлення про величину індексів інфляції у 2010р.), відтак за листопад 2010 року інфляційні втрати не нараховуються. Крім цього, господарський суд у рішенні зазначив, що вимога позивача в частині розірвання договору до задоволення не підлягає, оскільки останнім не подано доказів звернення, в порядку ч. 2 ст. 188 ГК України до відповідача з вимогою про розірвання спірного договору.

ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»подано апеляційну скаргу за № 132 від 02.06.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення винесене з неповним з’ясуванням обставин справи та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач довідався, або міг довідатись про порушення свого права у вигляді пропущення терміну оплати виконаних ним робіт 06.09.2007 року, проте реалізував своє право на відновлення порушеного відповідачем права шляхом звернення до суду лише 21.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні та у поданому відзиві на апеляційну скаргу від 10.07.2011 року, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, позивач зазначає, що 23.11.2010 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за договором підряду у повному обсязі, відповідно враховуючи норму ч. 1 ст. 264 ЦК України, яка встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, то строк зобов’язання відповідача перед позивачем настав з 24.11.2010 року, а тому останній строк позовної давності на звернення до суду з позовом не пропустив. Крім того, зазначив, що з рішенням господарського суду про відмову у розірванні договору не погоджується, однак апеляційної скарги в цій частині не подано.

Відповідач у справі в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання № 25/07 від 25.07.2011 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість представника взяти участь в судовому засіданні документально не підтверджена, обов’язкова участь представників сторін, судом не визнавалась, додаткових доказів від скаржника апеляційний суд не витребовував, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів є достатньо, щоб розглянути справу без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

16 липня 2007 року між ЗАТ «Аеробуд», правонаступником якого є ПАТ «Аеробуд»(відповідно до п. 1.1 Статуту рішенням загальних зборів акціонерів від 19.01.2011 року Закрите акціонерне товариство «Аеробуд» перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Аеробуд») та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»укладено договір підряду № 16/07-07 з додатками до нього, відповідно до умов якого підрядник (позивач), на умовах договору, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівельні роботи по влаштуванню буроін'єкційних паль зі встановленням армокаркасів на переданому замовником (відповідач) котловані згідно проектної документації, наданої відповідачем в обсягах наведених в додатку № 1 до договору; відповідач (замовник) зобов'язується забезпечити позивача (підрядник) обсягом робіт, передати затверджену проектну документацію, прийняти і оплатити виконані роботи (п. 2.1. Договору) (а.с. 16-25).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач здійснює, щомісячно, проміжні платежі за виконані роботи на підставі актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), підписаних сторонами, а також на підставі виставлених позивачем рахунків.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом п'яти банківських днів після підписання актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані зобов'язання за укладеним договором на загальну суму 533 580,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт за липень-серпень 2007 року форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за цей же період (а.с. 27-30).

Відповідач за виконані Позивачем роботи розрахувався частково, в сумі 200 000,00 грн.

04 січня 2010 року ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» листом № 0401/01 погодило проведення бухгалтерської операції, згідно якої, кошти в сумі 50 000,00 грн. оплачені за постачання бетону згідно угоди № 230707 від 23.07.2007 р. платіжним дорученням № 1442 від 29.08.2007 р. зарахувати, як оплату за влаштування паль згідно договору № 16/07-07 від 16.07.2007 р., також переплату в сумі 155 870,00 грн. по угоді № 02/04-07 від 02.04.2007 р. зарахувати в погашення заборгованості за Договором № 16/07/07 від 16.07.07 року. Таким чином, загальна сума зарахованих коштів згідно листа № 0401/01 становить 205 870,00 грн.

23 листопада 2010 року між сторонами складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків, в якому визначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 16/07-07 від 16.07.2007 року складає 127 710,00 грн. (а.с. 14).

Таким чином, заборгованість ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»перед ПАТ «Аеробуд»на момент звернення до місцевого господарського суду складає 127 710,00 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі укладено договір підряду, який за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором підряду, який укладено відповідно до ст. 837 ЦК України.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, факт виконання підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за липень –серпень 2007 року, які скріплені печатками та підписані сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частино 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами, тобто, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарські зобов’язання між позивачем та відповідачем, відповідно до ст. 174 ГК України, виникли з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи доведено виконання позивачем умов договору та відповідачем не спростовано факт існування заборгованості за договором підряду, вимога позивача про стягнення з відповідача 127 710,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом та вбачається із поданого позивачем розрахунку розміру інфляційних втрат, останній просить стягнути інфляційні за період з 24.11.2010 року по 14.03.2011 року в сумі 3 448,17 грн. Однак, як зазначив місцевий господарський суд, з чим погоджується апеляційний господарський суд, право на нарахування інфляційних втрат виникло у позивача 24.11.2010 року, а оскільки інфляційні втрати обраховуються за звітний період порівняно з попереднім (згідно офіційного повідомлення про величину індексів інфляції у 2010р.), відтак за листопад 2010 року інфляційні втрати не нараховуються та відповідно до розрахунку, здійсненого місцевим судом самостійно становлять у період з 01.12.2010 року по 14.03.2011 року –3 106,30 грн.

Зважаючи на наведене, господарським судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 165,14 грн. та інфляційних втрат за період з 01.12.2010 року по 14.03.2011 року в сумі 3 106,30 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору підряду № 16/07-07 від 16.07.2007 року, колегія суддів вважає, що в цій частині позовних вимог позов слід задоволити, виходячи з наступного:

Місцевий господарський суд приймаючи рішення в цій частині позову зазначив, що вимога позивача в частині розірвання договору до задоволення не підлягає, оскільки останнім не подано доказів звернення, в порядку ч. 2 ст. 188 ГК України до відповідача з вимогою про розірвання спірного договору.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Стаття 188 ГК України передбачає порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Так, частиною 2 статті 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Однак, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. (Дана позиція кореспондується з постановою Верховного Суду України від 01.12.2009 р. № 3-1795к10, постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2011 р. № 39/273 та п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.01.2010 р. № 01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України»)).

Оскільки відповідачем порушено істотні умови оспорюваного договору підряду щодо своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт, а саме при укладені договору підряду № 16/0707, позивач (підрядник) розраховував, що при виконанні ним робіт, передбачених договором та додатком № 1 до договору, він отримає від замовника кошти в строк і в сумах, визначених умовами договору, невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних робіт позбавляє підрядника цієї вигоди, і діями замовника йому завдано шкоди (неотримання доходів) та позивач ставить вимогу про його розірвання, колегія суддів вважає за доцільне задоволити позовну вимогу ПАТ «Аеробуд»про розірвання договору підряду № 16/07-07 від 16.07.2007 року, який укладений між ПАТ «Аеробуд» та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»та на момент поданні позову є діючий (п. 20.1 Договору).

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на пропущення строку позовної давності, оскільки на думку останнього позивач довідався, або міг довідатись про порушення свого права у вигляді пропущення терміну оплати виконаних ним робіт 06.09.2007 року, проте реалізував своє право на відновлення порушеного відповідачем права шляхом звернення до суду лише 21.03.2011 року, колегія суддів з даним висновком апелянта погодитись не може, оскільки:

23.11.2010 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за договором підряду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Отже, строк зобов’язання відповідача перед позивачем настав з 24.11.2010 року, а тому строк позовної давності на звернення до суду з позовом позивач не пропустив. Крім цього, відповідачем в суді першої інстанції не було подано письмової заяви про застосування позовної давності до прийняття місцевим господарським судом рішення у справі (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України, п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р.).

Отже, якщо в апеляційній інстанції оскаржується лише частина судового рішення, суд зобов’язаний перевірити законність і обґрунтованість й тієї його частини, щодо якої відсутні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Також, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок, що державне мито в сумі 85,00 грн., сплачене позивачем за подання позову про розірвання договору підряду № 16/07-07 від 16.07.2007 року, в зв’язку з задоволенням цієї вимоги апеляційним господарським судом, слід стягнути з ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»на користь ПАТ «Аеробуд».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест» задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2011 року в частині відмови ПАТ «Аеробуд»в розірванні договору підряду № 16/07-07 від 16.07.2007 року та стягненні 85,00 грн. державного мита –скасувати. В цій частині позову прийняти нове рішення.

3. Позов ПАТ «Аеробуд»про розірвання договору підряду № 16/07-07 від 16 липня 2007 року - задоволити.

Розірвати договір підряду № 16/07-07 від 16 липня 2007 року, укладений між ЗАТ «Аеробуд»та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест».

Стягнути з ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інфест»(79026, м. Львів, вул. Енергетична, 19/12 (поштова: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 43/410), код ЄДРПОУ 304787333) на користь ПАТ «Аеробуд»(03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, код ЄДРПОУ 21598792) –85,00 грн. державного мита.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т..

суддя Гриців В.М.

суддя Мурська Х.В.