Рішення № 18683481, 17.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2011 р. Справа № 12/5007/95/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Біоконверсія" (м.Івано-Франківськ) < В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" (с.Вереси Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 7200,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 7200,00 грн. заборгованості за поставлений на підставі накладної товар.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Листом від 10.10.11р. № 53, надісланим на адресу господарського суду, позивач просив позов залишити без розгляду, посилаючись на повне погашення заборгованості відповідача перед позивачем, в підтвердження чого факсом надіслав копії відповідних банківських виписок.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно усної домовленості між сторонами спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" за довіреністю від 03.06.09р. серії ЯПН № 992418 отримало від Приватного підприємства "Біоконверсія" 1000 л Вермибіомагу на загальну суму 7200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 011 від 03.06.09р.(а.с.9 -10).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Отже, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в погашення існуючої заборгованості перед позивачем до подачі позову до суду розрахувався з позивачем частково в сумі 3600,00 грн., що підтверджується відповідною копією банківської виписки від 15.10.10р.(а.с.16).

Крім того, згідно даних позивача, відповідач після порушення провадження у справі здійснив розрахунок за отриманий товар в залишковій сумі 3600,00 грн., що також підтверджується копією банківської виписки від 10.10.11р.(а.с.16).

Таким чином, на день прийняття рішення у справі відсутня заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений на підставі накладної товар, у зв'язку з чим листом від 10.10.11р. № 53 позивач просив залишити позов без розгляду (а.с.14).

Однак, суд відхиляє клопотання відповідача як таке, що не грунтується на чинному законодавстві, тому не вбачає підстав для його задоволення.

Натомість, в частині стягнення 3600,00 грн. боргу, сплаченого відповідачем до подачі позову до суду суд відмовляє за безпідставністю заявлених позовних вимог, а в частині стягнення 3600,00 грн. боргу, сплаченого відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі суд припиняє за п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3600,00 грн.

2. Припинити провадження у справі за п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 3600,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Агро-Пром-Сервіс" 12401, с.Вереси, Житомирського району, Житомирської області, ідентифікаційний код 34277698:

- на користь Приватного підприємства "Біоконверсія", 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Гаркуші 2, ідентифікаційний код 3551656

- 51,00 грн. державного мита;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

< Поле для текста >

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2 -позивачу (рек. із зв. повід.)

3 - відповідачу (рек. з повідом. про вруч.).

< Текст >