Рішення № 18683472, 17.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2011 р. Справа № 12/5007/96/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін

від позивача Сивко О.Ю., свід.№561 від 10.02.11р., дог. від 12.10.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Біоконверсія" (м. Івано-Франківськ) < В особі(назва) >

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся" (с.Сущани Олевського району Житомирської області)

про стягнення 7488,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 7488,00 грн. заборгованості за поставлений на підставі накладної товар.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно усної домовленості між сторонами спору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся" за довіреністю від 02.06.09р. серії ЯПЕ № 536479 отримало від Приватного підприємства "Біоконверсія" 1040 л Вермибіомагу на загальну суму 7488,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 08 від 02.06.09р. (а.с.8-9).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Отже, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Претензію позивача від 17.08.11 р. № 34 про сплату боргу за товар, відповідач, згідно неспростованих даних позивача, залишив без задоволення (а.с.7, 12).

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно даних позивача, відповідач розрахунків за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 7488,00 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу станом на 21.09.11р.(а.с.10,19) та довідкою позивача станом на 17.10.11р. (а.с.18).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся", 11016, с.Сущани, Олевського району, Житомирської області, ідентифікаційний код 00845973:

- на користь Приватного підприємства "Біоконверсія", 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Гаркуші 2, ідентифікаційний код 3551656

-7488,00 грн. боргу за відпущений товар,

- 102,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 18.10.11р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу

2- позивачу

3 - відповідачу (рек. з повідом. про вруч.).

< Текст >