Постанова № 18683295, 13.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2387/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського міського товариства "Спадщина"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.11

у справі№5023/2387/11

за позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"

доХарківського міського товариства "Спадщина"

простягнення 21 205,59 грн

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 28.05.11;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 12.10.11

Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" у квітні 2011 року заявлений позов про стягнення з Харківського міського товариства "Спадщина" 21205,59 грн- боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати послуг з постачання теплової енергії за договором від 01.01.06 №10627. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 611 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Харківської області рішенням від 27.04.11, ухваленим суддею Сальніковою Г.І., позовні вимоги задовольнив. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції визнав продовженим договір від 01.01.06 та установив факт не проведення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію, відпуск якої здійснено позивачем у повному обсязі відповідно до умов вказаного договору. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 526, 629 Цивільного кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Здоровко Л.М. головуючого, Бородіна Л.І., Хачатрян В.С., постановою від 07.06.11, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.

Доповідач: Добролюбова Т.В.

Харківське міське товариство "Спадщина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 319, 322, 614, 616 Цивільного кодексу України, статей 26, 27 Господарського процесуального кодексу України та незастосування Закону України "Про житлово комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Скаржник зауважує на залишенні судами поза увагою того, що договір від 01.01.06 №10627 закінчив свою дію 31.12.06, балансоутримувачем житлового будинку на вул. Сумській, 44/2 є Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", а відтак, на його думку, саме останній зобов'язаний був укласти договір з постачальником теплової енергії.

Від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.06 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" - енергопостачальною організацією, і Харківським міським товариством "Спадщина"- споживачем, укладено тимчасовий договір №10627, за умовами якого, енергопостачальна організація зобовязалась постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався сплачувати за одержану теплову енергію згідно встановлених тарифів (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку №1 до договору кількості теплової енергії, що є і заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.06. Згідно з пунктом 11.5 договору, додатки, в яких визначено обсяги постачання теплової енергії споживачеві; схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача; умови припинення подачі теплової енергії; перелік особистих рахунків, є невідємною частиною цього договору. Вказані додатки підписані та скріплені печатками обох сторін. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з Харківського міського товариства "Спадщина" 21 205,59 грн - боргу. Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав іобов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Згідно з приписами статей 628, 629 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обовязковим для виконання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 названого Кодексу унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили, що договір від 01.01.06 №10627, котрий визначений позивачем підставою позову, є продовженим, оскільки пунктом 10.4 цього договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Судами установлено, що відповідачем не надано доказів, підтверджуючих звернення до позивача з вимогою припинити дію вказаного договору. Таким чином, як вірно установлено судами, договір від 01.01.06 №10627 є дійсним та підлягає виконанню сторонами на умовах визначених ним. Викладеним спростовується твердження скаржника про зворотнє. Судами також установлено, що позивачем зобов'язання за договором з відпуску відповідачеві теплової енергії в гарячій воді виконані, як і установлений факт споживання останнім цієї теплової енергії. Установлено судами і те, що відповідачем розрахунки за отриману теплову енергію не проведені, і його заборгованість становить суму заявлену до стягнення, нарахування якої здійснено позивачем у відповідності до вимог законодавства. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Дана норма кореспондує з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. З огляду на установлений судами факт порушення відповідачем зобов'язань зі сплати послуг наданих за договором постачання теплової енергії від 01.01.06, висновок судів про задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи касаційної скарги про невірне застосування судами приписів статей 319, 322, 614, 616 Цивільного кодексу України та незастосування Закону України "Про житлово комунальні послуги", Закону України "Про теплопостачання", положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630 "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються викладеним, а решта доводів ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.11 у справі №5023/2387/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Харківського міського товариства "Спадщина" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В.Швець