Постанова № 18683278, 12.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5005/4710/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВолкова Р.В.

суддівНовікової Р.Г., Прокопанич Г.К.

за участю представників: від позивача:ОСОБА_1 за дов. № б/н від 10.05.2011р. від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" м. Київ

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р.

у справі5005/4710/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Рейнфорд" м. Дніпропетровськ

простягнення 43962грн.08коп. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" м. Київ (позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислово група "Рейнфорд" м. Дніпропетровськ (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №ПР-40503 від 27.07.2009р. в розмірі 43 962грн.08коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 39 181 грн. 34 коп. основного боргу, 1 214 грн. 62 коп. втрат від інфляції, 389 грн. 67 коп. трьох відсотків річних, 2 013 грн. 28 коп. пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ "Торгово-промислово група "Рейнфорд" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано частково, у задоволення позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована недоведеністю позивачем наявності у відповідача зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, відсутності доказів реалізації товару, як факту з яким сторони у тексті договору пов'язали обов'язок відповідача щодо строку оплати.

Не погоджуючись зі вказаною постановою ТОВ "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р.

У своїй касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує, що поставка відповідачу відбулася в період з 03.09.2009р. по 06.05.2010р., тобто логічно визначити, що на момент подання позову товар ним вже був реалізований. Тобто подія, з якою сторони пов'язали в договорі момент здійснення оплати, відбулася. Крім цього зазначає, що в порушення ст.ст. 38,43 ГПК України судом не було досліджено чи мала місце реалізація товару.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 27.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Рейнфорд" (покупець) був укладений договір поставки товарів № ПР - 40503 (договір).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у визначені цим договором строки, відповідно до замовлень покупця. Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти на умовах, визначених у додатку № 4 від 27.07.2009р. до договору, який є невід'ємною частиною договору - "Додаткові умови".

На виконання умов договору позивач за період з 01.09.2009р. по 01.04.2011р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 103 237грн.10коп., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Поставлений товар був оплачений лише частково в сумі 64 056грн.10 коп., також відповідачем було частково повернуто товар за накладною від 29.11.10р. № ЦБ/А-ДН000297 на суму 1 723грн., накладною від 29.11.10р. № ЦБ/А-ДН000298 на суму 155грн.07 коп. та накладною від 08.12.10р. № ЦБ/А-ДН000299 на суму 373грн.70 коп. Внаслідок чого, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 39 181грн.41коп. станом на станом на 01.04.2011р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, розділом 6 додаткових умов від 27.07.2009р., що є додатком № 4 до договору, передбачено, що покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника від суми реалізованого покупцем товару кожні 35 календарних днів. А відтак, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, умовою оплати є реалізація товару відповідачем третім особам. Будь-яким іншим способом строки оплати вартості поставленого товару договором від 29.07.09 № ПР-40503 не узгоджені.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційна інстанція цілком правильно дійшла висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими сторони у договорі пов'язали настання строку оплати, тому Вищий господарський суд України залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Петрус-Алко" м. Київ - залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. у справі №5005/4710/2011 - без змін.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Судді: Р.Г. Новікова

Г.К. Прокопанич