Постанова № 18679534, 03.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2011 року 10:31 № 2а-8505/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Гришаєнка А.І.;

відповідача: Диби Ю.Д.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “Алтела”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 червня 2011 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) Приватне підприємство “Алтела” (далі по тексту позивач,ПП “Алтела”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17 березня 2011року №0002082310/0 та №0002092310/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8505/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 липня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 03 жовтня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17 березня 2011 року №0002082310/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ПП“Алтела” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 42110,00 грн., в тому числі за основним платежем 33688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8422,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17 березня 2011 року №00020982310/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54,пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ПП “Алтела” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 33688,00 грн., в тому числі за основним платежем 26950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6738,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 02 березня 2011 року №141/23-10/34575303 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства “Алтела” (код ЄДРПОУ 34575303) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Оптдевайс” (код ЄДРПОУ 36900457) за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ “Оптдевайс” та зазначено наступне: в ході перевірки Васильківською МДПІ діяльності ТОВ “Оптдевайс” встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим угоди поставки між ТОВ “Оптдевайс” та контрагентами є нікчемними; у ТОВ “Оптдевайс” відсутній намір створення правових наслідків, в тому числі, щодо сплати належних сум податків, тобто такі угоди носять фіктивний характер; при проведенні перевірки в листопаді 2010 року не встановлено юридичної та фактичної адреси ТОВ “Оптдевайс”; уточнюючі розрахунки за податкових зобовязань за період вересень-листопад 2010 року підписані від імені директора ТОВ “Оптдевайс” ОСОБА_3 невстановленими особами; ТОВ “Оптдевайс” формував податковий кредит за рахунок ТОВ“Доорс”, яке не мало достатніх виробничих потужностей для надання послуг та товарно-матеріальних цінностей ТОВ “Оптдевайс”; допитаний директор ТОВ “Оптдевайс” ОСОБА_3 повідомив, що мети зайняття підприємницькою діяльністю не мав, перереєстрацію ТОВ “Оптдевайс” провів за проханням сторонніх осіб, до фінансового-господарської діяльності вказаного підприємства не має ніякого відношення

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідач встановив, що договори укладені між ТОВ “Оптдевайс” та ПП “Алтела” з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та є нікчемними.

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2010 року на суму 33688,00 грн., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року на загальну суму 26905,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки нікчемність правочинів, укладених між ПП “Алтела” та ТОВ “Оптдевайс” не підтверджується жодним доказом; на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Оптдевайс” було належним чином зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість; порушення при створенні контрагента та порушення ним податкового законодавства не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ПП “Алтела”, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1 та підпункту 5.3.9пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 18 серпня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір підряду №18-08, за умовами якого замовник доручає та сплачує, а виконавець бере на себе обовязок виконання робіт з тестування та калібрування частотних перетворювачів згідно специфікації. Відповідно до специфікації до вказаного договору виконавець виконує перевірку електричного опору ізоляцій між усіма електричними ланцюгами вимірювального перетворювача та перевірку відповідності вихідних параметрів (калібрування) джерела сигналу вхідних параметрів вимірювального перетворювача Е842\ЭС, 0-5 А, 0-5 мА та Е855\ЭС, 0-125 В, 0-5 мА.

Згідно з актом приймання-передачі устаткування від 17 вересня 2010 року до договору підряду №18-08 від 18серпня 2010 року замовник передав, а виконавець прийняв вимірювальні перетворювачі всього у кількості 619 штук для виконання робіт за договором підряду; згідно з актом приймання-передачі устаткування від 24 вересня 2010 року до договору підряду №18-08 від 18серпня 2010 року виконавець передав змовнику вимірювальні перетворювачі всього у кількості 619 штук після виконання робіт за договором підряду.

27 вересня 2010 року сторони підписали акт №ОУ-27030 здавання-приймання виконаних робіт, згідно якого виконавцем виконано у повному обсязі роботи на замовлення замовника на суму 19681,54 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 27 вересня 2010 року №27030 на загальну суму 19681,54 грн., в тому числі податок на додану вартість 3280,26 грн.

31 серпня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір №2117 на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування, відповідно до якого виконавець бере на себе зобовязання по виконанню робіт з бухгалтерського обліку, а саме: ведення фінансового та податкового обліку на підприємстві замовника; складання бухгалтерських, податкових та інших облікових регістрів; контроль податкових платежів тощо.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт №ОУ-30035 виконавцем виконано роботи з бухгалтерського обслуговування на суму 22216,80 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року №30035 на загальну суму 22216,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 3702,80 грн.

25 березня 2010 року між ПП “Алтела” (замовник) та ТОВ “Оптдевайс” (виконавець) укладено договір №274 про надання юридичних послуг, за яким виконавець зобовязується надати наступні юридичні послуги: надання систематичної консультативної допомоги з питань правового забезпечення господарської діяльності, договірне та претензійно-позовне забезпечення господарської діяльності замовника тощо; та договір №275 про рекламу товарів, робіт, послуг, відповідно до якого ТОВ “Оптдевайс” надає послуги з реклами електротехнічних товарів, робіт з монтажу інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання тощо.

За договором від 25 березня 2010 року №274 про надання юридичних послуг сторони підписали акт від 30 вересня 2010 року №ОУ-30036 прийому-передачі наданих послуг, згідно якого виконавцем надано юридичні послуги протягом квітня-вересня 2010 року на загальну суму 90450,00 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року №30036 на загальну суму 90450,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15075,00 грн.

За договором від 25 березня 2010 року №275 про рекламу товарів, робіт, послуг сторони підписали акт від 30 вересня 2010 року №ОУ-30037 прийому-передачі наданих послуг про те, що виконавець протягом квітня-вересня 2010 року надав послуги з реклами в повному обсязі шляхом передачі інформації замовнику засобами електронного звязку, до акта додаються CD-диски, що містять інформацію про розробку в проведення рекламних кампаній; рекламних послуг надано всього на суму 29354,40 грн.

ТОВ “Оптдевайс” виписало на адресу позивача податкову накладну від 30 вересня 2010 року №30037 на загальну суму 29354,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 4892,40 грн.

В оплату за надані послуги ПП “Алтела” перерахувало на рахунокТОВ“Оптдевайс” грошові кошти у повному обсязі., що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач займається, зокрема, проектуванням, монтажем систем керування технологічними процесами, оптовою торгівлею іншими машинами та устаткуванням.

Як пояснив представник позивача, всі виконані ТОВ “Оптдевайс” послуги замовлялися з метою використання їх в господарській діяльності, зокрема, рекламні послуги мали наслідком збільшення доходу ПП “Алтела” від продажу продукції; в результаті наданих юридичних послуг, крім поточних консультацій з господарського, цивільного та податкового законодавства, підготовлено нову редакцію статуту ПП “Алтела”; виконання робіт з тестування та калібрування частотних перетворювачів здійснювалося з метою усунення протиріч та претензій при продажу частотних перетворювачів ТОВ “Екніс-Україна”.

На підставі наявних в справі матеріалів судом встановлено, що позивач придбав частотні перетворювачі Е842\ЭС, 0-5 А, 0-5 мА та Е855\ЭС, 0-125 В, 0-5 мА у ТОВ“Енергопроміс” (Республіка Білорусь) за договором поставки від 12 серпня 2010 року; згідно договору №1608 від 16 серпня 2010 року позивач реалізував придбані частотні перетворювачі ТОВ “Екніс-Україна”; при цьому останнє в своєму зверненні до позивача просило звертати увагу на вихідний контроль відповідності дійсності заявлених виробником характеристик, а також електричної та механічної міцності перетворювачів.

Наведене свідчить, що роботи з тестування та калібрування частотних перетворювачів придбавалися позивачем у ТОВ “Оптдевайс” з метою перевірки обладнання, поставленого в подальшому на адресу третьої особи.

Стосовно можливості використання в господарській діяльності юридичних, рекламних та послуг з бухгалтерського обслуговування, на думку суду, вказані послуги дозволяють оптимізувати господарські процеси на будь-якому діючому підприємстві та без яких практично неможливо здійснювати повноцінну господарську діяльність.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивач надав в матеріали справи CD-диски, що містять інформацію про розробку в проведення рекламних кампаній, копії фінансового звіту субєкта малого підприємництва ПП “Алтела” станом на 01 січня 2010 року та станом на 01січня 2011 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 та 2010 роки, копію першої сторінки нової редакції статуту, зареєстрованого 24 червня 2010 року.

Суд враховує, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ “Оптдевайс” не містить відомостей про діяльність надання юридичних, рекламних чи інших послуг, однак, перелік видів діяльності, визначений у витягу не є вичерпним, оскільки згідно положень Цивільного та Господарського кодексів України у юридичної особи можуть виникати й інші прямо не передбачені права та обовязки, але при умові, що вони не суперечать діючому законодавству та цілям діяльності даної юридичної особи, а класифікація видів економічної діяльності є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач замовляв роботи та послуги у ТОВ“Оптдевайс” з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій., в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Соломянському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та про нікчемність угод, укладених між ним таТОВ“Оптдевайс” пояснення директора ОСОБА_3 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та порушення ТОВ“Оптдевайс” податкового законодавства.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ПП “Алтела” та ТОВ“Оптдевайс”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд встановив, що станом 18 серпня ТОВ“Оптдевайс” зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником значиться ОСОБА_3

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 33688,00 грн. протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є також збільшення грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 8422,00 грн.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ“Оптдевайс” робіт та послуг безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“Оптдевайс” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП “Алтела” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак а збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 26950,00грн. протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є також збільшення грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 6738,00 грн.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17 березня 2011року №0002082310/0 та №0002092310/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Алтела” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства “Алтела” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 17 березня 2011року №0002082310/0 та №0002092310/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Алтела” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко