Постанова № 18679428, 19.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2011 року17:43 № 2а-10836/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді КузьменкаВ.А., суддів Амельохіна В.В., Савченко А.І, за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Співака О.О.;

Шемяткіна О.О.;

відповідача: Мазніченко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства “Лакталіс-Україна”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 липня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірнє підприємство “Лакталіс-Україна” (далі по тексту позивач, ДП “Лакталіс-Україна”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2010 року №0004992309/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10836/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 жовтня 2010 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2010 року на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі №2а-10836/10/2670 до одержання результатів економічної (судово-бухгалтерської) експертизи.

13 липня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України направлено до суду адміністративну справу №2а-10836/10/2670 та висновок судово-економічної експертизи від 30 червня 2011 року №258/637/11-19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 05 вересня 2011 року.

05 вересня 2011 року судом оголошено перерву до 19 вересня 2011 року.

В судовому засіданні 19 вересня 2011 року представники позивачі позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07липня 2010 року №0004992309/0 згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДП“Лакталіс-Україна” визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 14 561540,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7280770,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7280770,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта від 23 червня 2010 року №1479/23-09/25593656 “Про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дочірнього підприємства “Лакталіс-Україна” код за ЄДРПОУ: 25593656 за період з 01.10.2007 по 31.12.2009” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7280770,00 грн., в тому числі за 2008 рік 7 280770,00 грн.

Як свідчить зміст Акта перевірки, зазначене порушення виникло внаслідок того, що виходячи з наданих до перевірки документів, сума валового доходу від усіх видів діяльності становить 1 134 216345,00 грн., перевіркою встановлено заниження суми скоригованого валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 9 729813,00 грн. та заниження суми інших доходів на суму 19 393270,00 грн., тобто відхилення між сумами задекларованих та встановлених перевіркою показників складає 29 123083,00 грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивач не надав до перевірки документи бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів за рахунками 36 “Розрахунки з покупцями” (в частині субрахунків 362, 363), відомість та журнал-ордер або інші облікові регістри аналітичного обліку за рахунком 31“Розрахунковий рахунок”.

Тобто, на підставі порівняння даних бухгалтерського обліку та показників декларацій з податку на прибуток підприємств податковий орган встановив заниження позивачем показника валового доходу від усіх видів діяльності за 2008рік на суму 29 123083,00 грн., що призвело до заниження обєкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на цю ж суму.

Позивач вважає висновки Акта перевірки необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, мотивуючи позовні вимоги наступним: при здійсненні операцій з розрахунками в іноземній валюті, дохід слід визначати згідно з підпунктом 4.1.3пункту 4.1 статті 4 та пунктом 7.3 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; сума іноземної валюти, яка належить сплаті контрагентам не підпадають під визначення заборгованості для цілей підпункту 7.3.3пункту 7.3 статті 7вказаного Закону; відповідачем не здійснено аналізу операцій позивача та порядку їх оподаткування; крім того, у податковий орган не визначив підстав для застосування для застосування штрафних санкцій за підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач повністю підтримує висновки Акта перевірки та у письмовому запереченні проти позову, та зазначає, що у звязку зі зменшенням заборгованості позивача перед нерезидентами-постачальниками та зростанням заборгованості нерезидентів-покупців, збільшився власний капітал ДП “Лакталіс-Україна” на суму 8 827944,00 грн., яку слід відобразити у складі валового доходу на підставі пункту 4.1 статті 4 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”; здійснюючи обмін однієї іноземної валюти на іншу позивач здійснив продаж валюти, доходи під продажу якої у розмірі 160 940344,00 грн. включено перевіркою до складу валових доходів на підставі підпункту 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для визначення ДП “Лакталіс-Україна” суми податкового зобовязання з податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, субєктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами наказом Державної податкової адміністрації України від 10серпня 2005 року №327 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі по тексту - Порядок) (що дія на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням пункту 1.3 Порядку акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 та 1.7 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.3.2 Порядку встановлює, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

В Акті перевірки відповідач встановив розбіжності між показниками задекларованих позивачем доходів в декларації з податку на прибуток за 2008 рік та встановлених перевіркою на загальну суму 29 123 083,00 грн., в тому числі продаж товарів (робіт, послуг) 9 729813,00 грн., інші доходи 19 393270,00 грн.

При цьому відповідач керувався виключно даними бухгалтерського обліку ДП“Лакталіс-Україна” (оборотно-сальдові відомості, головна книга).

Зі змісту Акта перевірки суд вбачає, що при здійсненні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в порушення вимог Порядку не використовував первинні документи позивача, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не навела доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в Акті перевірки не зазначені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факти порушення позивачем податкового законодавства, виявлені відповідачем в Акті перевірки, викладені не чітко, не обєктивно та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин фінансово-господарської діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ДП “Лакталіс-Україна”.

Згідно з підпунктом 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, “приховування обєкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо).

Відповідно до підпунктів 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобовязаннями та вимогами.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач не включив до складу валового доходу будь-які загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), або доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобовязаннями та вимогами.

Разом з тим, враховуючи пояснення представників сторін та порівняння даних таблиць Акта перевірки, суд встановив, що підґрунтям для висновків Акта перевірки стали наступні порушення: 1) позивач не включив до складу валового доходу суму курсової різниці внаслідок перерахунку балансової вартості заборгованості позивача в іноземній валюті перед контрагентами за договорами купівлі-продажу; 2) позивач не включив до складу валового доходу балансову вартість іноземної валюти при обміні іноземної валюти та іншу іноземну валюту (долари США на Євро та навпаки, без продажу такої валюти за гривні).

Стосовно першого епізоду порушення Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

До операцій із розрахунками в іноземній валюті застосовується особливий порядок оподаткування, визначений в пункті 7.3 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (їїчастини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном “заборгованість” розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; вартість (непогашена частина вартості) обєкта фінансового лізингу; платежі за такий обєкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

З огляду на наведений вичерпний перелік сум, що згідно з підпунктом 7.3.3 пункту 7.3статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вважаються заборгованістю для цілей оподаткування, суд приходить до висновку, що заборгованість позивача в іноземній валюті за договорами купівлі-продажу не є заборгованістю в розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно, балансова вартість іноземної валюти по заборгованості в іноземній валюті за договорами купівлі-продажу не підлягає перерахунку, а, отже, не виникає доходу, який би підлягав включенню до складу валових доходів.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що за перевірений період позивач мав будь-яку іншу заборгованість в розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, основну суму (непогашену частину основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); суму процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду; що позивач був стороною договорів фінансового лізингу в іноземній валюті, чи був власником цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів.

Суд враховує, що згідно матеріалів справи позивач за перевірений період укладав договори грошової позики, про надання кредитної лінії та кредитний договір, а саме: кредитний договір від 01грудня 2008 року із змінами та доповненнями; договір грошової позики з відсотками від 22 серпня 2008 року та додаткові угоди до нього; договір грошової позики з відсотками від 15 грудня 2007 року №1, договір про надання кредитної лінії від 21листопада 2006 року з доповненнями до нього.

Разом з тим, порушень за такою заборгованістю відповідачем не встановлено, та, як підтверджується висновком судово-економічної експертизи №258/637/11-19, складеним 30червня 2011 року, дохід від перерахунку балансової вартості заборгованості за вказаними фінансовими кредитами включено позивачем до складу валового доходу та відображено в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік.

Стосовно другого епізоду порушення Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період ДП “Лакталіс-Україна” здійснювало операції купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту (долари США за Євро та навпаки). В бухгалтерському обліку балансова вартість придбаної іноземної валюти визначена на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана в сумі 20292550,65 грн.

Пункт 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7цього Закону.

Підпункт 7.3.4 пункту 7.3статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у звязку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Таким чином, зміна у структурі валових доходів та валових витрат відбувається лише у випадку купівлі-продажу іноземної валюти за гривні; у випадку ж операцій купівлі-продажу однієї іноземної валюти на іншу, балансова вартість валюти не зміниться, оскільки гривневий еквівалент іноземної валюти постійно залишається сталим, відповідно структура валових доходів чи витрат також залишиться незмінною.

Так само у висновку судово-економічної експертизи №258/637/11-19, складеного30червня 2011 року, експерт зазначив, що у разі збільшення валового доходу на балансову вартість іноземної валюти, що була продана, та збільшення валових витрат на балансову вартість придбаної іноземної валюти, обєкт оподаткування податком на прибуток не зміниться, оскільки відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” зазначені балансові вартості валют рівні.

В свою чергу Акт перевірки не містить посилань про завищення (заниження) позивачем валових витрат на балансову вартість придбаної валюти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що висновки Акра перевірки про порушення ДП “Лакталіс-Україна” підпунктів 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за 2008 рік на 7 280770,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються, відтак, визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток в такому ж розмірі є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 7 280770,00 грн. також є протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07 липня 2010 року №0004992309/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0004992309/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Лакталіс-Україна” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Лакталіс-Україна” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 07 липня 2010 року №0004992309/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Лакталіс-Україна” судові витрати у розмірі 19 383,40 грн. (девятнадцять тисяч триста вісімдесят три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяВ.А. Кузьменко

СуддіВ.В. Амельохін

А.І. Савченко