Постанова № 18679396, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2011 року № 2а-11008/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Публічного акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №4»

про стягнення заборгованості у розмірі 826 857,24 грн., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №4»про стягнення заборгованості у розмірі 826 857,24 грн.

Ухвалою суду від 01.08.11р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті на 10.08.11р.

Судове засідання, що призначалось на 10.08.11р., було відкладено судом на 30.08.11р. у звязку з неявкою належним чином повідомленого представника позивача.

У судовому засіданні 30.08.11р. судом було оголошено перерву до 15.09.11р.

В судове засідання 15.09.11р. представник позивача до суду не зявився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У звязку із наведеним судом у судовому засіданні 15.09.11р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 року Публічне акціонерне товариство «Домобудівельний комбінат №4»подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік” по формі 10-ПІ (поштова - річна), затвердженої наказом Міністерства Праці України 10.02.2007 року № 42.

Згідно звіту відповідач вказав, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 1696 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу повинні були працевлаштувати 68 інваліда, проте фактично було працевлаштовано 42, копія довідки про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 р. міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ із змінами та доповненнями з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з врахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону.

У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно за виконанням нормативу робочих місць для інвалідів, перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, тощо.

Відповідно до частини 3 статті 18 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 19 цього Закону передбачається, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість округлюється до цілого значення.

Відповідно до статті 20 Закону вбачається, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Дія зазначеного Закону розповсюджується на всі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю та є однаковою для всіх.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 “Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, сплачують суму адміністративно-господарських санкцій та пеню відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних так і фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкції, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ “Про зайнятість населення”(далі Закон № 809) підприємства зобов'язані звітувати за наявними вакансіями щомісяця.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Тобто підприємство повинне створити робочі місця і повідомити службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А служба зайнятості вже направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з урахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК і професійних навичок.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”(далі - Закон № 875) порядок реєстрації у Фонді, строки подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контроль за виконанням нормативу робочих місць, перевірка підприємств щодо їхньої реєстрації у Фонді, подання щорічних звітів і сплати адміністративно-господарських санкцій визначається КМУ (постанова від 31.01.07 р. № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, далі - Постанова № 70).

Згідно з вимогами частини 3 статті 19 зазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При цьому, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Однак, як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 р.,(копія якого наявна в матеріалах справи), відповідач до Оболонського районного центру зайнятості протягом 2010 року з приводу наявних вакансій для працевлаштування інвалідів не звертався.

Згідно зі звітом про зайнятість інвалідів за 2010 рік, наданим відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (копія - в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства на посади із звичайними умовами праці у 2010 році становила 1696/911 = 785 осіб.

У вказаному звіті зазначено чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом -31 інвалідів, а працевлаштоване 42 інвалідів. У графі 05 зазначено розмір середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві, яка становить 30 893,93грн.

Відповідачем визначено самостійно кількість працюючих інвалідів у розмірі 31 осіб, виходячи з положень статті 17 Закону, якою передбачено, що інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Оскільки у штаті ПАТ «ДБК-4»911 посад віднесені до важких і небезпечних із існуючих 1696, відповідач вважає, що такий факт дозволяє обчислювати норматив від спеціальностей, які мають ознаки звичайних умов праці.

З таким висновком суд погодитись не може, оскільки відповідачем не зазначені відповідні норми чинного законодавства, які звільняють підприємство із шкідливими та небезпечними умовами праці від обов'язку виконати норматив по створенню робочих місць з подальшим працевлаштуванням інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону ПАТ «ДБК-4»повинно було в зазначеному періоді працевлаштувати 68 (шістдесят вісім) інвалідів, проте працевлаштовано лише 42, а отже не виконало свого обов'язку.

Відповідно до п.3.4. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.

Зважаючи на викладене, позивачем відповідно до п.3.4. даного Порядку було нараховано пеню за невиконання ПАТ «ДБК-4»нормативу щодо працевлаштування інвалідів на дату її подання в сумі 23 615,06 грн. Розрахунок наявний в матеріалах справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ «ДБК-4»було створено 42 робочих місця для інвалідів та працевлаштовано 26 інвалідів з 68 обовязкових.

Згідно ст.20 Закону, у відповідача утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 803 242,18 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми в розмірі 23 615,06 грн., що разом складає 826857,24 грн.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті позов слід задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні всі необхідні докази існування заборгованості у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4»(код ЄДРПОУ 05503160) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р№ 31219230700001 ГУ ДКУ ум.Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 2426221, код призначення платежу 50070000;0) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2010 рік, у розмірі 803242,18 грн. та пені у розмірі 23615,06 грн., що разом складає 826857,24 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій