Постанова № 18679112, 10.10.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-1405/10/2470

17:12 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача - Єфтемія А.П., Литвиненко А.П.,

відповідача - Маренчука Є.В., Пацурківського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс"доДержавної податкової інспекції у м. Чернівціпро визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" (далі позивач, ТОВ «Ренесанс») звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001850231/0 від 04.11.2009 р. про нарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 297292,00 грн. та штрафної санкції в сумі 122875,20 грн., № 0001860231/0 від 04.11.2009 р. про нарахування податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 309621,00 грн. та штрафної санкції в сумі 154810,50 грн.

В обґрунтування позову вказує, що висновки ДПІ у м. Чернівці, дані та факти про безпідставне включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 326215,0 грн. та безпідставне включення до складу валових витрат суму 1189166,0 грн. з вартості наданих послуг та субпідрядних робіт, отриманих від постачальників ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», що відображені в акті перевірки та прийняті на їх основі оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на припущеннях, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що працівниками ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р. за результати якої складено акт № 3563/23-3/14268077 від 28.10.2009 р. В ході перевірки виявлено неправомірне заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств в сумі 297292,00 грн. та податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 309621,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету. Вказані порушення стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж на пять днів, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки, закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 17.10.2011 р., тобто в перший робочий день після нього.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" (58001, м. Чернівці, вул. Челюскінців, буд. 13, ідентифікаційний код 14268077) зареєстроване як юридична особа 14.10.1992 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 23.11.1992 р. (Т.1 а.с. 9, 18).

На підставі направлення № 019387 від 12.10.2009 р. та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, спеціалістами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої 28.10.2009 р. складено акт за № 3563/23-3/14268077 (Т.1 а.с. 17-50, 88).

За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем:

п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п 5.3 ст. 5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 297292,00 грн., у т. ч.: за 3-й квартал 2008 р. в сумі 39584,00 грн.; за 4-й квартал 2008 р. - на 257708,00 грн.;

п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 309621,00 грн., в т.ч.: за листопад 2007 р. в сумі 88381,00 грн., за липень 2008 р. в сумі 11667,00 грн., за вересень 2008 р. в сумі 20000,00 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 66667,00 грн., за листопад 2008 р. в сумі 5073,00 грн., за грудень 2008 р. в сумі 117833,00 грн.;

зменшено значення рядка 22.2 Податкової декларації з ПДВ за листопад 2008 р. в сумі 16594,00 грн.;

зменшено значення рядка 26 Податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 р. в сумі 10476,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в м. Чернівці прийнято податкові повідомлення - рішення від 04.11.2009 р. № 0001850231/0 про сплату 297292,00 грн. податку на прибуток та 122875,20 грн. застосовної штрафної санкції, № 0001860231/0 про сплату 309621,00 грн. податку на додану вартість та 154810,50 грн. застосованої штрафної санкції (Т.1 а.с. 10, 11).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у м. Чернівці від 30.09.2009 р. № 40989/25-014, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін зазначені податкові повідомлення - рішення та збільшено на 24891,00 грн. суму податкового зобовязання по податку на додану вартість (в т.ч. 16594,00 грн. основний платіж і 8297,00 грн. штрафна санкція). Відповідно до Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.07.2001 р. за № 567/5758, ДПІ у м. Чернівці надіслала позивачу податкові повідомлення рішення від 30.09.2009 р. № 0001850231/1, № 0001860231/1 та № 0002060231/1.

Рішенням ДПА в Чернівецькій області від 21.12.2009 р. № 8484/10/25-009, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, податкові повідомлення рішення № 0001850231/1, № 0001860231/1 та № 0002060231/1 залишено без змін, а скаргу без задоволення. На підставі Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, ДПІ у м. Чернівці надіслала позивачу податкові повідомлення рішення від 21.12.2009 р. № 0001850231/2 та № 0001860231/2.

Державною податковою адміністрацією України, за результатами розгляду повторної скарги, залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 04.11.2009 р. № 0001850231/0 і № 0001860231/0 (від 30.11.2009 р. № 0001850231/1 і № 0001860231/1) та рішення ДПА в Чернівецькій області від 21.12.20009 р. № 8484/10/25-009, прийняте за розглядом повторної скарги (податкові повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0001850231/2 і № 000186231/2), а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Також судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі № 2а/0570/8019/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Наша Скарбниця» про припинення державної реєстрації юридичної особи позов задоволено. Припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Наша Скарбниця» (Т. 2 а.с.78).

Як видно із вказаного судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Наша Скарбниця» (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 78 оф. 36, ідентифікаційний код 34604009) з вересня 2007 р. не подавалась податкова звітність до податкового органу.

Дослідженням в судовому засіданні вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 31.08.2010 р. встановлено, що керівник ТОВ «Майна Віра» укладав договори з ТОВ «Компанія «Наша Скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», які мали ознаки фіктивності (Т. 2 а.с. 79-85).

Під час судового розгляду справи, судом досліджено також письмові пояснення відібрані у приватного підприємця ОСОБА_5 та найманих ним працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 6 - 12).

В наданих поясненнях вказані особи стверджували, що здійснювали будівельні роботи по відновленню будинку культури в смт. Путила Чернівецької області.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в період який перевірявся, позивач здійснював за бюджетні кошти операції з виконання аварійно-відновлювальних робіт будинку культури в смт. Путила, капітального ремонту поліклінік та шкіл в м. Чернівці, капітального ремонту котельні в смт. Кельменці.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п 5.3 ст. 5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно включило до складу валових витрат суму 1189166,0 грн. з вартості наданих послуг та субпідрядних робіт, отриманих від постачальників: ТОВ «Компанія «Афіна» (м. Київ, ідентифікаційний код 34662144) в сумі 847500,00 грн.; ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» (м. Донецьк, ідентифікаційний код 34604009) в сумі 58333,00 грн. та ТОВ «Реалстрой» (м. Луганськ, ідентифікаційний код 34545750 ) в сумі 283333,00 грн.

Актом перевірки зафіксовано, що за період, який перевірявся позивачем віднесено до складу валових витрат на загальну суму 847500 грн. вартість наданих послуг та субпідрядних робіт ТОВ «Компанія «Афіна». ТОВ «Ренесанс» уклало договір підряду №185 від 16.09.2008 р. з УКБ Чернівецької ОДА на аварійно-відбудовні роботи районного будинку культури по вул. Шевченка, 2 в смт. Путила Чернівецької області. Загальна вартість договору становить 900 тис. грн. із яких на підрядні роботи виділено 883,8 тис. грн. (витрати на службу замовника 6,2 тис. грн.). На підставі вищевказаного договору УКБ Чернівецької ОДА перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Ренесанс» 883,8 тис. грн.

ТОВ «Ренесанс» для виконання договору підряду №185 від 16.09.2008 р. заключило договір на капітальний ремонт будинку культури (аварійно-відновлювальні роботи) в смт. Путила Чернівецької області б/н від 01.10.2008 р. з ТОВ «Компанія «Афіна» та перерахувало на розрахунковий рахунок зазначеного товариства 700,0 тис. грн.

ТОВ «Компанія «Афіна» виписало на ТОВ «Ренесанс» наступні податкові накладні в яких зазначено "За капітальний ремонт Будинку культури смт. Путила": № 2948 від 31.10.2008 р. на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн; № 2970 від 03.11.2008 р. на загальну суму 130000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21666,67 грн.; № 3275 від 12.12.2008 р. на загальну суму 170000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.

Для виконання договору підряду №185 від 16.09.2008 року на аварійно-відбудовні роботи районного будинку культури по вул. Шевченка, 2 в смт. Путила Чернівецької області інші суб'єкти господарської діяльності, згідно наданих на перевірку документів не залучались.

ТОВ «Ренесанс» проводились ремонтні роботи за бюджетні кошти по закладах освіти та охорони здоров'я м.Чернівці до виконання яких також залучалась ТОВ «Компанія «Афіна».

Працівниками податкової міліції службовими записками №518/вн/26-31 від 08.10.2009 р., №543/вн/26-31 від 21.10.2009 р. надано пояснення директора ТОВ «Компанія «Афіна» ОСОБА_10. Як пояснив ОСОБА_10, на його ім'я перереєстрована ТОВ «Компанія «Афіна» в лютому 2007 р. його другом ОСОБА_11. Він фактично тільки підписував, як директор ТОВ «Компанія «Афіна», документи які були потрібні клієнтам і отримував заробітну плату 2000 грн. Також ОСОБА_10 в поясненні чітко запевнив, що ніколи товари не продавав та будь-які роботи (послуги) не надавав, тобто операції, які вказані в документах виписаних від ТОВ «Компанія «Афіна» рахуються тільки на паперах, а фактично їх не було, а саме мали безтоварний характер.

При повторному опитуванні ОСОБА_10 йому було представлено для ознайомлення документи, які свідчать про взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Афіна» та ТОВ «Ренесанс», а саме: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт. Після ознайомлення ОСОБА_10 зазначив що на документах підписи не його та робочих для виконання робіт, які вказані в документах він ніколи не наймав. ТОВ «Компанія «Афіна» для ТОВ «Ренесанс» дані роботи не виконувало.

В акті перевірки також відображено, що за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. ТОВ «Ренесанс» віднесено до складу валових витрат на загальну суму 58333,00 грн. вартість наданих послуг та субпідрядних робіт ТОВ «Компанія «Наша скарбниця».

Працівниками податкової міліції в ході відпрацювання фактичного місцезнаходження посадових осіб було встановлено місце знаходження та опитано засновника та директора ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» ОСОБА_12 (АДРЕСА_1). Як пояснив ОСОБА_12, він підписував реєстраційні документи підприємства після чого ці документи забрав «Василь» для проведення подальшої перереєстрації, печатка також була передана «Василю», ніяких документів та договорів від імені даного підприємства не підписував і нікому цього не доручав, ТОВ «Ренесанс» не знає, декларацій підприємства, податкових та видаткових накладних від імені ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» не підписував. Де знаходиться дане підприємство в м. Донецьку він не знає. Ніколи чистих листів та бланків не підписував, дана фірма зареєстрована на його ім'я обманним шляхом.

Таким чином, громадянин ОСОБА_12, який значився в реєстраційних документах та первинних документах як посадова особа ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» заперечує факти наявності його підпису на видаткових та податкових накладних від імені ТОВ «Компанія «Наша скарбниця».

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. ТОВ «Ренесанс» віднесено до складу валових витрат на загальну суму 283333,0 грн. вартість наданих послуг та субпідрядних робіт ТОВ «Реалстрой».

Працівниками відділу податкової міліції ДПІ у м.Чернівці проводилось відпрацювання засновників та посадових осіб вказаного суб'єкта господарської діяльності, під час якого було встановлено наступне.

Будучи опитана, директор та засновник ТОВ «Реалстрой» ОСОБА_13 пояснила, що до діяльності вказаного підприємства немає ніякого відношення, про те що вона є посадовою особою ТОВ «Реалстрой» їй стало відомо від працівників податкової міліції, підприємницької діяльності вона не здійснювала, оскільки у неї хвороба опорно-рухового апарату. Крім того, ОСОБА_13, повідомила, що в 2003 р. у неї пропав паспорт громадянки України.

Таким чином, гр. ОСОБА_13, яка значиться в реєстраційних документах та первинних документах як посадова особа ТОВ «Реалстрой», заперечує факти наявності її підпису на видаткових та податкових накладних від імені ТОВ «Реалстрой».

На підставі наведеного ДПІ у м. Чернівці прийшло до висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 297292,00 грн.

Також перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 326215,00 грн., в т.ч.: за листопад 2007 р. в сумі 88381,00 грн., за липень 2008 р. в сумі 11667,00 грн., за вересень 2008 р. в сумі 20000,00 грн., за жовтень 2008 р. в сумі 66667, 00 грн., за листопад 2008 р. в сумі 5073,00 грн., за грудень 2008 р. в сумі 117833,00 грн. з вартості робіт та послуг постачальниками яких є ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 309621,00 грн.

Підставою для таких висновків, стали твердження ДПІ у м. Чернівці про те, що представлені для перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обовязкового реквізиту справжності підпису осіб, які дійсно уповноважені діяти від імені контрагентів. Представлені перевірці документи не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, факти виконання підрядних робіт, надання послуг та поставку товарів (будівельні матеріали) вищезазначеними субєктами господарювання. Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість первинного документа, не дає можливості визначити фактичних виконавців будівельних робіт та поставку будівельних матеріалів. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування коштів. Правочини між ТОВ «Ренесанс» та вищезазначеними субєктами господарювання не відповідають вимогам закону, вчиненні з метою ухилення від оподаткування, а отже є нікчемними.

Зроблені ДПІ у м. Чернівці висновки в акті перевірки про відсутність у позивача права на включення до складу валових витрат вартості робіт від постачальників ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», а також на включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів та виконаних робіт (послуг) від вищезазначених контрагентів суд вважає обґрунтованим з таких міркувань.

Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяв на момент в спірних правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п.1.6 та 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, далі Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під терміном первинний документ, згідно ст. 1 Закону № 996-XIV, слід розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості придбаних будівельних матеріалів та виконаних робіт (послуг) від постачальників ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», а також включення до складу валових витрат у відповідних звітних періодах, є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Законів України № 996-XIV, № 334/94-ВР, № 168/97-ВР та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку має місце укладення позивачем правочинів з ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», уповноважені особи яких (ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15) не виступали від їх імені, бухгалтерські та податкові документи не підписували, матеріальні та трудові ресурси для надання позивачу послуг не мали.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно довідки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру управлінням МВС України в Чернівецькій області № 2133 первинні документи від імені ТОВ «Компанія «Афіна» підписано імовірно не ОСОБА_10, а іншою особою з наслідування дійсним підписам ОСОБА_10 (Т.1 а.с. 96-98).

Крім того, в ході документальної перевірки відповідачем встановлено, що за інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжність при декларуванні ПДВ. За даними ТОВ «Ренесанс» суму податкового кредиту у грудні 2008 р. відображено у розмірі 36666,67 грн., а за даними інформаційної бази «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сума податкового зобовязання у жовтні 2008 р. по контрагенту ТОВ «Компанія «Реалстрой» становить 0,00 грн.

Про відсутність факту понесення контрагентами витрат, а також звязку понесених витрат із господарською діяльністю також свідчать досліджені в судовому засіданні податкові розрахунки зі сплати комунального податку ТОВ «Реалстрой» за березень 2008 р. та ТОВ «Компанія «Наша Скарбниця» за червень 2008 р., в яких не містяться відомостей про кількісний склад працівників (Т.2 а.с. 138-143).

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд погоджується із висновками ДПІ у м. Чернівці, що представлені первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних будівельних матеріалів та виконаних робіт (послуг) від постачальників ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой», а також збільшено суму валових витрат, не мають юридичної сили і доказовості первинного документу через відсутність в них обовязкових реквізитів справжність відомостей про особу та підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені вказаних підприємств.

Таким чином, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що правочини між позивачем та ТОВ «Компанія «Афіна», ТОВ «Компанія «Наша скарбниця» та ТОВ «Реалстрой» не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать інтересам держави, а отже є нікчемними.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 168/97-ВР).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 464431,50 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 309621,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 154810,50 грн., а також податку на прибуток в розмірі 420167,20 грн., в т.ч. донараховано податку на прибуток в сумі 297292,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 122875,2 грн.

Відтак податковим органом цілком правомірно було визначено суму податкового зобовязання з податок на додану вартість та податку на прибуток за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому вказані рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та рішень.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 17 жовтня 2011 р.

Суддя В.К. Левицький