Постанова № 18678752, 28.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:15 год.

28.07.2011 р.справа № 2а-8141/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02 від 03.01.11 р., ОСОБА_2, довіреність № 02 від 03.01.11 р.,

представників відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 05.01.11 р., ОСОБА_4, довіреність № 15 від 18.02.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП ТОВ "НІКЮТАС", вул. Степова, 7, с. Новопетрівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57330 доСнігурівської міжрайонної ДПІ у Миколаївській області, вул. Леніна, 3/1, с. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 проскасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.06.10 р. № 0000112301, № 0000122301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Нікютас»(далі - позивач) до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач, МДПІ), у якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції від 11 червня 2010 р. № № 0000112301, 0000122301, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 148000,0 грн. та 32000,0 грн. відповідно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час його перевірки відповідач дійшов хибного висновку про фіктивний характер правочину з таким контрагентом, як ТОВ «Авіконд», адже фактичність правочину доводять первиннні бухгалтерські документи, які надавались МДПІ під час перевірки, а саме податкові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Відповідач позов не визнав та подав суду письмові заперечення (а. с. 89-93), у яких навів такі доводи:

- у ході перевірки було встановлено, що одним з контрагентів позивача було ТОВ «Авіконд». Актами перевірок ПП «Авалон-Плюс»та ПП «Оріон Агро Плюс»визнано нікчемними правочини, укладені вказаними підприємствами із наведеними в актах перевірок контрагентами, у тому числі ТОВ «Авіконд». З цього відповідач робить висновок про протиправний характер правочину між позивачем та ТОВ «Авіконд»;

- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31 грудня 2009 р. ТОВ «Авіконд»припинено;

- позивачем від ТОВ «Авіконд»отримано квитанції до прибуткового касового ордеру, які не містять порядкового номеру, а тому такі документи не можуть слугувати підтвердженням правочину, зокрема засвідчувати факт оплати позивачем товару від ТОВ «Авіконд»;

- посадові особи ДП ТОВ «Нікютас»- директор та головний бухгалтер рішеннями суду притягнуті до адміністративної відповідальності за такі правопорушення, як порушення порядку проведення розрахунків та порушення порядку ведення податкового обліку.

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 28 липня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

З 29 квітня до 25 травня 2010 р. МДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 березня 2008 р. до 31 грудня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 28 травня 2010 р. № 169/23/35424499 (далі - акт перевірки) (а. с. 10-49).

Як зазначено відповідачем у висновку цього акту перевірки (а. с. 47), позивачем порушено п. 2 пп. 2.11. та п. 3 пп. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 р. № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України).

На підставі висновків акту перевірки, 11 червня 2010 р. відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000112301, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 148000,0 грн. (а. с. 51) та № 0000122301, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 32000,0 грн. (а. с. 50).

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача, підставою для прийняття спірних рішень стали наступні обставини.

Під час перевірки позивача, МДПІ отримало від ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області акт перевірки ПП «Авалон-Плюс», яким визнано нікчемними правочини, укладені вказаним підприємством із наведеними в акті перевірки контрагентами, у тому числі ТОВ «Авіконд»(а. с. 140 зворот-153). Також, актом перевірки, складеним ДПІ у м. Херсоні, визнано нікчемними правочини, укладені ПП «Оріон Агро Плюс» із контрагентами, серед яких є ТОВ «Авіконд»(а. с. 130-139). Відповідач зазначає, що останнє підприємство - ТОВ «Авіконд»є безпосереднім контрагентом позивача і за таких обставин робить висновок про протиправність правочину між позивачем та ТОВ «Авіконд». Підтвердженням протиправного характеру правочину, на думку відповідача, є і той факт, що касові ордери, виписані ТОВ «Авіконд», не містять порядкового номеру, що позбавляє їх статусу первинного бухгалтерського документа, який підтверджує господарську операцію.

Суд має зауважити, що існує суттєва невідповідність між обставинами, на які посилається відповідач в акті перевірки та своїх запереченнях, як на підставу для прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та підставою, наведеною в останніх.

Так, відповідач в основу акту перевірки позивача поклав висновки актів перевірок ПП «Авалон-Плюс»та ПП «Оріон Агро Плюс», якими визнано нікчемними правочини, укладені вказаними підприємствами з ТОВ «Авіконд», у той же час, відповідач у висновку акту перевірки позивача не визнає нікчемним правочин між позивачем та ТОВ «Авіконд», а в оскаржених рішеннях про застосування штрафних (фінансових) санкцій підставою для їх прийняття вказано п. 2 пп. 2.11. та п. 3 пп. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, тобто рішення прийняті з підстав, не повязаних з нікчемністю правочину, або його протиправним характером.

З цього приводу суд зазначає, що визнання нікчемними правочинів, укладених ПП «Авалон-Плюс»та ПП «Оріон Агро Плюс»з ТОВ «Авіконд», не може означати «автоматичної»нікчемності правочинів ТОВ «Авіконд»з позивачем, тобто інакше кажучи, наявність у позивача господарських звязків із підприємством, у ланцюгу постачальників якого є господарюючи субєкти, деякі операції яких визнано нікчемними, не має наслідком нікчемність правочинів між останніми.

Відповідно до п. п. 1.5., 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача та складання акту перевірки, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши у судовому засіданні акт перевірки, суд приходить до висновку про те, що фактично відповідач в основу свого акту перевірки поклав акти перевірок ПП «Авалон-Плюс» та ПП «Оріон Агро Плюс», не вдаючись до аналізу взаємовідносин позивача з ТОВ «Авіконд». На думку суду, відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності позивача висновками перевірок ПП «Авалон-Плюс» та ПП «Оріон Агро Плюс».

Також, не може бути підставою для вищенаведених висновків відповідача факт припинення юридичної особи ТОВ «Авіконд» наприкінці грудня 2009 р., оскільки позивач мав господарські звязки із цим підприємством у жовтні 2009 р., тобто до припинення ТОВ «Авіконд», а подальше припинення юридичної особи, не може позбавляти правового значення документи, видані таким підприємством до свого припинення.

Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем п. 2 пп. 2.11. та п. 3 пп. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, суд зазначає наступне.

Згідно наведених пунктів Положення, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (п. 2 пп. 2.1.); касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п. 3 пп. 3.1.).

Як зазначає відповідач, у жовтні 2009 р. директором ДП ТОВ «Нікютас» Кормишкіним Ю.А. з каси підприємства були отримані готівкові кошти у сумі 148000,0 грн., для купівлі у ТОВ «Авіконд» добрив, згідно умов договору поставки № 01/10-2009 від 1 жовтня 2009 р., укладеного між цими сторонами (а. с. 72).

Під час перевірки, позивач, на підтвердження витрачання цих коштів, надав відповідачу квитанції до прибуткового касового ордеру (а. с. 76-83).

Відповідач зазначає, що ці квитанції не можуть слугувати підтвердженням факту оплати позивачем товару, оскільки не містять такого обовязкового реквізиту, як порядковий номер.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не містить такої вимоги до первинного документа, як наявність у ньому порядкового номера.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, у редакції чинній на момент складання квитанцій до прибуткового касового ордеру, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, Положення, на яке посилається відповідач, визначає номер документа, як додатковий реквізит, який лише може міститись у первинному документі.

Крім того, слід відзначити, що квитанції до прибуткового касового ордеру складались не позивачем, а ТОВ «Авіконд» - позивач є лише отримувачем цих документів і на нього не може бути покладена відповідальність за відсутність у документі, який складається іншим субєктом, додаткового реквізиту, тобто відповідальність за внесення всіх необхідних реквізитів до документу можлива лише з боку ТОВ «Авіконд».

Щодо притягнення посадових осіб ДП ТОВ «Нікютас»до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 72 ч. 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На думку представника відповідача, постановами Снігурівського районного суду Миколаївської області (а. с. 96-97) вже вирішено питання про порушення позивачем порядку проведення розрахунків та порядку ведення податкового обліку.

Разом з тим, у рамках даної адміністративної справи розглядаються не правові наслідки дій директора та головного бухгалтера ДП ТОВ «Нікютас», щодо яких прийнято постанови суду, а правові наслідки дій відповідача - податкового органу, а тому у даному випадку адміністративній суд не пов'язаний висновками місцевого суду, викладеними у постановах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні рішення, діяв без врахування всіх обставин справи та не довів суду їх законність, у звязку із чим позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши квитанцію № 1542-182.1 від 12 листопада 2010 р. (а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 червня 2010 р. № 0000112301, № 0000122301 скасувати.

3. Відшкодувати ДП ТОВ "НІКЮТАС" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

1 серпня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз