Постанова № 18677641, 04.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/14740/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріПіскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 04.05.2011 року № 1382), відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреності, відповідно, від 16.09.2010 року № 37741/10/23-413-1 та від 19.07.2010 року № 29470/10/10-012), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Словянський завод «Тореласт» до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 року за № 0000442342 та за № 0000452342, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Словянський завод «Тореласт» (далі ПАТ «Тореласт», позивач) звернувся до суду з позовом до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції (Слов'янської ОДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 року № 0000442342 та № 0000452342, а також визнання правочину між ПАТ «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» правомірним та що його дійсність відповідає чинному законодавству (дійсним).

Ухвалою суду від 8 вересня 2011 року закрито провадження у даній адміністративній справі в частині заявлених позовних вимог щодо визнання правочину між ПАТ «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» правомірним та що його дійсність відповідає чинному законодавству (дійсним).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в акті перевірки від 04.08.2011 року № 3896/23-4/00300363, незважаючи на всі надані документи, дійшов необґрунтованих висновків про визнання правочину між позивачем та контрагентом ТОВ «Макростаб» нікчемним, що стало підставою для висновку щодо заниження ПАТ «Тореласт» у ІІІ кварталі 2010 року податку на прибуток, а також зменшення відємного значення з податку на додану вартість на суму 150 411,00 грн., а тому позивач у судовому порядку просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року за № 0000442342 та за № 0000452342.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки від 04.08.2011 року № 3896/23-4/00300363 щодо визнання нікчемним правочину між ПАТ «Словянський завод «Тореласт» та його контрагентом ТОВ «Макростаб» зроблені Словянською ОДПІ на підставі отриманої інформації від Броварської обєднаної державної податкової інспекції (Броварська ОДПІ) та викладеної в цій інформації посилання на результати перевірки, проведеною державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про те, що в ході дослідження ланцюгу постачання товару (хімічні добавки), встановлено, що два постачальника (ТОВ «Е Восток-Україна» та ТОВ «Елфра Дісплей») на час здійснення господарських операцій не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні. Оскільки по зазначеному ланцюгу постачання хімічних добавок ТОВ «Макростаб» є постачальником позивача у ІІІ кварталі 2010 року, відповідачем проведена зустрічна перевірка по взаємовідносинам ПАТ «Словянський завод «Тореласт» з ТОВ «Макростаб» у ІІІ кварталі 2010 року, про що складений спірний акт від 04.08.2011 року та визначено, що ця господарська операція повязана з наданням податкової вигоди третім особам, а тому Словянською ОДПІ завищено позивачу у вказаному періоді податок на прибуток на суму 188013,00 грн. та зменшено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 150411,00 грн. Відповідач вважає прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.20111 року за № 0000442342 та за № 0000452342 правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 729555 публічне акціонерне товариство «Словянський завод «Тореласт» зареєстрований як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Словянської міської ради Донецької області 25.05.1994 року, ідентифікаційний номер 00300363, місцезнаходження 84122, Донецька область, м. Словянськ, вул. Підїздна, буд. 3. На податковому обліку ПАТ «Тореласт» перебуває в Словянській ОДПІ з 29.02.1996 року за № 1127, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 10.05.2011 року № 256/10/29-014-17. ПАТ «Тореласт» зареєстрований платником податку на додану вартість з 18.07.1997 року.

За Довідкою АБ № 377238 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за ПАТ «Тореласт» зареєстровані наступні види діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): 25.21.0 Виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас; 17.53.0 Виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів з них; 25.23.0 Виробництво будівельних виробів з пластмас; 36.63.0 Виробництво іншої продукції, не віднесеної до інших групувань; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до наказу від 22.07.2011 року № 1097 Словянською обєднаною державною податковою інспекцією у період з 22 липня 2011 року по 28 липня 2011 року проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Словянський завод «Тореласт» з питань взаємовідносин з ТОВ «Макростаб» (код за ЄДРПОУ 36597313) в серпні 2010 року та повноти нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, податку на прибуток за 3 квартал 2010 року. За результатами проведеної перевірки Словянською ОДПІ складений акт від 04.08.2011 року № 3896/23-4/00300363 (далі акт перевірки від 04.08.2011 року).

Зі змісту перевірки від 04.08.2011 року № 3896/23-4/00300363 вбачається, що вона здійснена на підставі отриманого від Броварської ОДПІ акту перевірки від 29.04.2011 року № 466/231/36597313 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року ТОВ «Макростаб» по взаємовідносинам з ТОВ «Компьютерний опт» та ТОВ «Алабама».

Згідно інформації, викладеній у акті перевірки від 29.04.2011 року № 466/231/36597313, ця перевірка здійснювалась також на підставі отриманої інформації від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (акт перевірки від 21.01.2011 року № 49/23-3/36959888) щодо дослідження ланцюгу постачання товару (хімічні добавки) ТОВ «Макростаб» від ТОВ «Алабама». Так, вказаною перевіркою встановлено відсутність основних постачальників ТОВ «Алабама» у серпні 2010 року - ТОВ «Е-Восток Україна» (код за ЄДРПОУ 34478763) та ТОВ «Елфра Дисплей» (код за ЄДРПОУ 33743908) по яким визначено, що ці підприємства не знаходяться за своїми юридичними адресами, у час здійснення купівлі-продажу хімічних добавок не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а їх посадові особи (директори) перебувають за межами України, а також зазначено про порушення 05.11.2010 року Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації України у Дніпропетровській області кримінальної справи № 99106210 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва.

Таким чином, з врахуванням наведених результатів, відповідачем зроблений висновок, що господарські операції по ланцюгу ТОВ «Е-Восток Україна» - ТОВ «Алабама» та ТОВ «Елфра Дисплей» - ТОВ «Алабама» до ТОВ «Макростаб» та відповідно до кінцевого покупця ПАТ «Тореласт» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому правочин укладений між ПАТ «Тореласт» та його постачальником ТОВ «Макростаб» порушує ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 ст. 228 Цивільного кодексу України.

У звязку з наведеними обставинами, в акті перевірки від 04.08.2011 року Словянська ОДПІ дійшла наступних висновків:

- згідно п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст.. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України укладений між ПАТ «Словянський завод «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» правочин на придбання товарів на загальну суму 902466,00 грн., в т.ч. ПДВ (податок на додану вартість) 150411,00 грн. за серпень 2010 року є нікчемним;

- у порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ПАТ «Словянський завод «Тореласт» занижено податок на прибуток у сумі 188013,00 грн. у ІІІ кварталі 2010 року;

- на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ПАТ «Словянський завод «Тореласт» завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 150411,00 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 150411,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок поточних платежів по декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 150411,00 грн.

За результатами встановлених порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 18.08.2011 року № 0000442342, яким позивачу визначене до сплати грошове зобовязання податку на прибуток у загальній сумі 235016,25 грн. (у т.ч., за основним платежем 188013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47003,25 грн.),

- від 18.08.2011 року № 0000452342, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150411,00 грн. (яка є відшкодованою на момент проведення спірної перевірки) та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37602,75 грн.

Не погоджуючись з такими висновками та податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ «Тореласт» подано до Словянської ОДПІ заперечення на акт перевірки від 04.08.2011 року. Рішенням Словянської ОДПІ про розгляд цього заперечення від 15.08.2011 року № 23749/10/23-413-3 висновки спірного акту перевірки залишені без змін.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що ПАТ «Тореласт» (покупець) 12 квітня 2010 року укладені з ТОВ «Макростаб» (продавець) наступні договори купівлі-продажу:

- № 12/04-04/93. За умовами цього договору продавець зобовязується передати покупцю товар, який покупець зобовязується оплатити згідно вартості, що вказується у рахунках-фактурах та накладних на постачання товару, які є невідємною частиною даного договору. Заказ кожної партії товару (асортимент та кількість) проводиться за 30 календарних днів до отримання товару згідно заявки. Оплата проводиться не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару. Згідно п. 2.4 цього договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу продавцем. Строк дії договору - з моменту його підписання до моменту його розірвання при умові повного виконання сторонами своїх зобовязань.

- № 12/04-04/94. За умовами цього договору продавець зобовязується передати покупцю товар, який покупець зобовязується оплатити згідно вартості, що вказується у рахунках-фактурах та накладних на постачання товару, які є невідємною частиною даного договору. Заказ кожної партії товару (асортимент та кількість) проводиться за 30 календарних днів до отримання товару згідно заявки. Оплата проводиться не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару. Згідно п. 2.4 цього договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу продавцем. Строк дії договору - з моменту його підписання до моменту його розірвання при умові повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Макростаб» поставлено товар (за найменуванням модифікатор 10 F, стабілізатор для ПВХ CWM 35, стабілізатор для ПВХ OM 710 S, лубрікант L-PL (гліцериновий ефір), baerolub LS (ефірний віск) та vinistab 220 (ТОСС), про що виписано податкові накладні від 04.08.2010 року на суму 460316,16 грн. (у т.ч. ПДВ 76719,36 грн.) та від 26.08.2010 року № 529 на суму 446 116,32 грн. (у т.ч. ПДВ 74352,72 грн.). Отримання товару підтверджено наданими до матеріалів справи видатковими накладними від 04.08.2010 року № М-00000430 на суму 460316,16 грн. (у т.ч. ПДВ 76719,36 грн.), від 26.08.2010 року № М-00000510 на суму 446 116,32 грн. (у т.ч. ПДВ 74352,72 грн.). Оплата товару проведена на підставі рахунків-фактур від 02.08.2010 року № М-02/08-01 та від 16.08.2010 року № М-16/08-09, та про факт оплати свідчить банківська роздруківка, що міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 73-92). Перевезення товару відбулось за рахунок ПАТ «Тореласт» власним автотранспортом, про що виписані товарно-транспортні накладні (ТТН) від 04.08.2010 року та 26.08.2010 року, відповідно. Згідно цих ТТН вбачається, що перевезення товару здійснено штатним водієм ОСОБА_4 на автомобілі МАЗ НОМЕР_1, пункт навантаження с. Димитрово Броварського району Київської області, пункт розвантаження м. Словянськ, Донецька область. Позивачем до матеріалів справи наданий наказ № 630 на відрядження водія ОСОБА_4 про отримання сировини, посвідчення на відрядження, довіреність. Факт відрядження водія також підтверджується записом у книзі обліку працівників, що направлені у відрядження та записом у журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік (т.2, а.с. 7-12).

Придбаний товар оприбуткований на складі ПАТ «Тореласт», про що свідчать прибуткові ордери від 09.08.2010 року № 460 та від 30.08.2010 року № 516.

Суму в розмірі 752054 грн. позивачем віднесено на валові витрати у ІІІ кварталі 2010 року, а суму податку на додану вартість в розмірі 150411 грн. до податкового кредиту в серпні 2010 року.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника позивача, придбаний товар використаний позивачем у своєї господарської діяльності, а саме: для виготовлення технічної плівки, промислової плівки, поліетилену, плівки для ламінації (т.1 а.с. 246).

В ході судового засідання судом зясовано, що ПАТ «Тореласт» має власні основні засоби, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи відомість обліку основних засобів станом на 01.01.2011 року, з якої вбачається про наявність у позивача будівель (цехів, складів, будівля адміністративного корпусу, злотницькі, гаражі, підстанції, тощо), необхідні для здійснення своєї господарської діяльності виробничі потужності (станки, інструменти, інше обладнання). Також у ПАТ «Тореласт» на балансі знаходиться автомобіль моделі МАЗ-53357, 1969 року випуску, державний номер ЯНВО54257, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії ЯНВ № 069545 (т.1, а.с. 155-181, 247-248).

Згідно з податковим розрахунком за формою 1-ДФ та довідкою від 06.09.2011 № 606, наданою суду позивачем, кількість працівників ПАТ «Тореласт», що перебувало у штаті у ІІІ кварталі 2010 року (спірному періоді) становлять 569 осіб (т.1, а.с. 137-154, 182).

Відповідачем не спростовано, що наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача з контрагентом - ТОВ «Макростаб» не викликають сумнівів у правильності їх складання, а висновок про нікчемність правочину між цими сторонами ґрунтується тільки на інформації, отриманій від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

1. Стосовно правомірності віднесення у ІІІ кварталі 2010 року ПАТ «Тореласт» до валових витрат суму в розмірі 188013,00 грн.

Згідно з висновком акту перевірки від 04.08.2011 року Словянська ОДПІ зазначає, що в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ПАТ «Словянський завод «Тореласт» занижено податок на прибуток у сумі 188013,00 грн. у ІІІ кварталі 2010 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.ст. 1, 9).

Виходячі з вищенаведеного та того, що позивачем доведений факт щодо отримання від контрагента ТОВ «Макростаб» конкретного товару (модифікатор 10 F, стабілізатор для ПВХ CWM 35, стабілізатор для ПВХ OM 710 S, лубрікант L-PL (гліцериновий ефір), baerolub LS (ефірний віск) та vinistab 220 (ТОСС)), та його виокристання у господарській діяльності (виготовлення технічної плівки, промислової плівки, поліетилену, плівки для ламінації), суд вважає, що висновки відповідача про заниження ПАТ «Тореласт» у ІІІ кварталі 2010 року податку на прибуток в сумі 188013 грн. є необгрунтованими та неправомірними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ПАТ «Тореласт» правомірно віднесено до валових витрат наведену суму у ІІІ кварталі 2010 року у звязку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Макростаб», а тому податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 року № 0000442342 з податку на прибуток на загальну суму 235016,25 грн. (у т.ч., за основним платежем 188013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47003,25 грн.) не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню.

2. Щодо правомірності віднесення ПАТ «Тореласт» до податкового кредиту у серпні 2010 року суму в розмірі 150411,00 грн.

Як слідує з акту перевірки від 04.08.2011 року, Словянською ОДПІ встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ПАТ «Словянський завод «Тореласт» завищено податковий кредит за серпень 2010 року на суму 150411,00 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 150411,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок поточних платежів по декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 150411,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (ст. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як слідує з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського обліку та податкових накладних, виданих йому продавцем - ТОВ «Макростаб».

При цьому, як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2011 року № 0000452342 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 150411 грн., ця сума вже відшкодована позивачу. Тобто слідує, що в період перевірки документів для підтвердження достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у серпні 2010 року позивачу, у відповідача не виникало зауважень до взаємовідносин між ПАТ «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» з приводу укладених договорів купівлі-продажу та документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій за цими договорами.

Отже, суд дійшов до висновку, що ПАТ «Тореласт» правомірно віднесено до податкового кредиту суму в серпні 2011 року у розмірі 150 411 грн. у звязку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Макростаб», а тому податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011 року № 0000452342 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150411 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 37602,75 грн. не ґрунтується на нормах законодавства та підлягає скасуванню.

3. Відносно нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Макростаб» договорів купівлі-продажу.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як слідує з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Разом з тим, податкові органи мають право звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

При цьому, з відповідними позовами про визнання договорів, укладених позивачем з його контрагентами відповідач не звертався і, відповідно, відсутні судові рішення із цього приводу.

Кримінальні справи у відношенні посадових осіб позивача та/або його контрагента ТОВ «Макростаб» за вказаними договорами, та/або за фактом скоєння злочину не порушувалися, із цього приводу також відсутні судові рішення (вироки).

Судом встановлено, що ПАТ «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» в момент виникнення між ними господарських відносин (квітень 2010 року серпень 2010 року) та до наступного часу є платниками податку на додану вартість, документи бухгалтерського та податкового обліку, складені за цими відносинами, не викликали сумніву у відповідача (що також знайшло підтвердження згідно запису в спірному податковому повідомленні-рішенні від 18.08.2011 року № 0000452342 щодо відшкодування спірної суми у розмірі 150411 грн.), придбана сировина використана при виготовлені продукції, оскільки ПАТ «Тореласт» є виробником, а тому суд приймає доводи позивача про законність та правомірність придбання спірного товару.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладеного між ПАТ «Тореласт» та ТОВ «Макростаб» правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених між ними договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

При цьому, із наданих суду документів (податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, інших первинних документів) слідує, що виконання укладених правочинів з поставки товару між позивачем та контрагентом, було реальними; факт оплати отриманої сировини підтверджені відповідними банківськими документами, а документи бухгалтерського та податкового обліку, наданими позивачем до перевірки та до матеріалів справи, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додаток на додану вартість» (що діяв на момент видачі вказаних накладних) та Закону України «Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення відповідних господарських операцій. І, як вже зазначалося вище, у відповідача відсутні сумніви у правильності їх складання.

Отже, суд дійшов до висновку, що ПАТ «Тореласт» правомірно сформовано валові витрати у ІІІ кварталі 2010 року в сумі 752054 грн. та податковий кредит у серпні 2010 року в сумі 150411 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року за № 0000442342 та за № 0000452342 не ґрунтуються на нормах матеріального права та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Словянський завод «Тореласт» до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 року за № 0000442342 та за № 0000452342 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції від 18.08.2011 року за № 0000442342 про збільшення публічному акціонерному товариству «Словянський завод «Тореласт» податку на прибуток на загальну суму 235016,25 грн. (у т.ч., за основним платежем 188013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47003,25 грн.).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції від 18.08.2011 року за № 0000452342 про зменшення публічному акціонерному товариству «Словянський завод «Тореласт» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150411,00 грн. та нарахованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 37602,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь публічного акціонерного товариства «Словянський завод «Тореласт» (84122, Донецька область, м. Словянськ, вул. Підїздна, буд. 3; ідентифікаційний код 00300363; реєстраційний номер за ЄДР 10055015647) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 4 жовтня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 9 жовтня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.