Постанова № 18674689, 13.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2011 р. № 2-а-12502/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Манометр-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області. В якому просить суд Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071600 від 10 травня 2011 року, прийняте Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією на підставі акту № 813/07/24275859 від 18 квітня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Манометр-Харків»з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.01,2011 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕР», за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»(бланк № 026914).

В обґрунтування позову вказано, що усні договори поставки товару, а також Договір купівлі-продажу № 92-ОМТО від 14 вересня 2010 року, укладені ЗАТ «Манометр-Харків»з ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС» та ТОВ «ІТЕР»відповідно, мали реальний характер, правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін даних договорів: ЗАТ «Манометр-Харків»був отриманий товар та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, а ТОВ «ІТЕР»та ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»- були отримані грошові кошти за поставлений ними товар.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що обставини в сукупності свідчать про відсутність факту здійснення господарських операцій, намагання отримати майнову вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість шляхом оформлення нетипових операцій, невідповідності задекларованих наслідків таких операцій у податковому обліку фактичним обставинам.

Судом встановлено, що працівниками Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невинна перевірка Закритого акціонерного товариства «Манометр-Харків»з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.01.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ІТЕР»(ідентифікаційний код 33122033), за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»(ідентифікаційний код 36988381).

За результатами вищезазначеної позапланової невиїзної перевірки, 18 квітня 2011 року відповідачем був складений акт № 813/07/24275859, яким були встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 272 227 грн., у тому числі за квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ітер», ТОВ «Компанія «Істсервіс»

На підставі акту перевірки № 813/07/24275859 від 18 квітня 2011 року, 10 травня 2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000071600.

23 травня 2011 року ЗАТ «Манометр-Харків»було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000071600 від 10 травня 2011 року до Державної податкової адміністрації у Харківській області, вважаючи його таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та відповідно підлягає скасуванню.

30 червня 2011 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області було прийнято рішення № 2857/10/25-203 за результатами розгляду вищезазначеної скарги: відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000071600 від 10 травня 2011 року, а скаргу ЗАТ «Манометр-Харків»- без задоволення.

08 липня 2011 року ЗАТ «Манометр-Харків» було подано скаргу на податкове Повідомлення-рішення № 0000071600 від 10 травня 2011 року до Державної податкової адміністрації України.

07 вересня 2011 року Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 163256/6/25-0115 за результатами розгляду вищезазначеної скарги, відповідно до якого було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000071600 від 10 травня 2011 року, а скаргу ЗАТ «Манометр-Харків»- без задоволення.

Зазначене рішення ДПА України про результати розгляду скарги ЗАТ «Манометр-Харків»було отримано позивачем 13 вересня 2011 року.

Суд зазначає, що у вище зазначеному акті перевірки як на підставу винесення оскарженого податкового повідомлення рішення міститься посилання на акт перевірки ДПІ у Київському районі № 71/23-3/3312203 від 09.03.2011р. яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Ітер»та ведення господарської діяльності у звязку з тим, що відсутня будь-яка інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

А також на акт перевірки № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова яким встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Компанія «Істсервіс»за юридичною адресою. Аналізом наявної у ДПІ Дзержинському районі звітності не встановлено трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів для ведення фінансово - господарської діяльності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі 14.09.2010 р. між ЗАТ «Манометр-Харків»(покупець) та ТОВ «Ітер»(продавець) був укладений договір № 92-ОМО, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність покупця радіоелементи.

Договір підписано керівником ЗАТ «Манометр-Харків»- Лебединським В.І. та керівником ТОВ «Ітер»- Талізіним В.М.

Згідно договору № 92-ОМТО купівлі-продажу від 14.09.2011 р. передача товару ЗАТ «Манометр-Харків»здійснюється партіями.

Суд зазначає, що на підтвердження виконання Договору купівлі-продажу № 92-ОМТО від 14 вересня 2010 року, за яким у вересні 2010 року, жовтні 2010 року, листопаді 2010 року були здійснені поставки товарів Закритому акціонерному товариству «Манометр-Харків»Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕР», на загальну суму 1 970 751 гривня 20 копійок, як до перевірки так і до матеріалів справи були надані документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ЗАТ «Манометр-Харків»та факт отримання товару уповноваженими представниками останнього (асортимент зазначений у нижченаведених документах), а саме, це:

- видаткова накладна № 383 від 23 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 10230902 від 23 вересня 2010 року;

- видаткова накладна № 384 від 27 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 10270901 від 27 вересня 2010 року;

- видаткова накладна № 386 від 29 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 10290902 від 29 вересня 2010 року;

- видаткова накладна № 385 від 29 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 10290901 від 29 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 10251005 від 25 жовтня 2010 року;

- податкова накладна № 10291006 від 29 жовтня 2010 року;

- податкова накладна № 10011104 від 01 листопада 2010 року;

- видаткова накладна № 470 від 04 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10041002 від 04 листопада 2010 року;

- видаткова накладна №471 від 05 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10051102 вид 05 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10121101 від 12 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10221102 від 22 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10261104 від 26 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 10291102 від 29 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 103 01103 від 3 0 листопада 2010 року.

Розрахунки за товар поставлений ТОВ «ІТЕР» позивачу проводилися у безготівковій формі та були здійснені у повному обсязі, підтвердженням чого є наступні документи:

- платіжне доручення № 1603 від 11 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1602 від 11 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1606 від 12 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1644 від 14 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1658 від 18 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1717 від 25 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1743 від 29 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1763 від 04 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1783 від 05 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1782 від 05 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1838 від 12 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1882 від 26 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1886 від 29 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1886 від 30 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1954 від 09 грудня 2010 року;

- платіжне доручення № 1985 від 13 грудня 2010 року;

- платіжне доручення № 2034 від 22 грудня 2010 року;

- платіжне доручення № 2035 від 22 грудня 2010 року.

Транспортування товару ЗАТ «Манометр-Харків»було здійснене ТОВ «ІТЕР»на склад Закритого акціонерного товариства «Манометр-Харків», що знаходиться за адресою: м. Мерефа, вул. Революції, 1.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»було укладено усний договір поставки на підтвердження виконання усних договорів поставок, за якими у квітні 2010 року, травні 2010 року, липні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року, листопаді 2010 року були здійснені поставки товарів Закритому акціонерному товариству «Манометр-Харків» Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»на загальну суму 7 773 гривні 55 копійок, як до перевірки так і до матеріалів справи були надані документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ЗАТ «Манометр-Харків»та факт отримання товару уповноваженими представниками останнього (асортимент зазначений у нижченаведених документах), а саме, це:

- видаткова накладна № КИ0/0000464 від 27 квітня 2010 року;

- податкова накладна № 464 від 27 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0001214 від 26 травня 2010 року;

- податкова накладна № 1214 від 26 травня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0002450 від 05 липня 2010 року;

- податкова накладна № 2450 від 05 липня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0003179 від 28 липня 2010 року

- видаткова накладна № КИ0/0004204 від 27 серпня 2010 року;

- податкова накладна № 4204 від 27 серпня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0004502 від 03 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 4502 від 02 вересня 2010 року;

- видаткова накладна №КИ0/0005097 від 20 вересня 2010 року;

- податкова накладна № 5097 від 17 вересня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0005921 від 08 жовтня 2010 року;

- податкова накладна № 5921 від 08 жовтня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0006719 від 29 жовтня 2010 року;,

- податкова накладна № 6719 від 29 жовтня 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0006970 від 04 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 6970 від 04 листопада 2010 року;

- видаткова накладна № КИ0/0007849 від 25 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 7849 від 25 листопада 2010 року.

Розрахунки за товар поставлений ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»позивачу, проводилися у безготівковій формі та були здійснені в повному обсязі, підтвердженням чого є наступні документи:

- платіжне доручення № 563 від 27 квітня 2010 року;

- платіжне доручення № 744 від 28 травня 2010 року;

- платіжне доручення № 933 від 01 липня 2010 року;

- платіжне доручення № 1120 від 28 липня 2010 року;

- платіжне доручення № 1292 від 27 серпня 2010 року;

- платіжне доручення № 1316 від 02 вересня 2010 року;

- платіжне доручення № 1434 від 17 вересня 2010 року;

- платіжне доручення № 1645 від 14 жовтня 2010 року;

- платіжне доручення № 1780 від 05 листопада 2010 року;

- платіжне доручення № 1929 від 07 грудня 2010 року.

Транспортування товару ЗАТ «Манометр-Харків»було здійснене ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС» на склад Закритого акціонерного товариства «Манометр-Харків», що знаходиться за адресою: м. Мерефа, вул. Революції №1.

Суд зазначає, що товар, придбаний ЗАТ «Манометр-Харків»у ТОВ «КОМПАНІЯ ІСТСЕРВІС»на підставі усних договорів поставок, був отриманий та оплачений ним, але й використаний Закритим акціонерним товариством «Манометр-Харків»для своїх власних потреб, підтвердженням чого є наступні документи:

- акт списання № МХ-0000090 від 31 травня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000115 від 30 червня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000145 від 30 липня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000179 від 30 вересня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000214 від 31 жовтня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000225 від 30 листопада 2010 року;

- акт списання № МХ-0000262 від 31 грудня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000014 від 31 січня 2010 року;

- акт списання № МХ-0000024 від 28 лютого 2010 року.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер» на думку відподача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Київському районі № 71/23-3/3312203 від 09.03.2011р. яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Ітер»та ведення господарської діяльності у звязку з тим, що відсутня будь-яка інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та на акт перевірки № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова яким встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Компанія «Істсервіс»за юридичною адресою, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою, відсутність складських приміщень тощо не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер»правочинів.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер»так і на час судового розгляду ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер»знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже, виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер» на виконання договору є чинними оскільки ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «Ітер» на час виконакння угод були платниками ПДВ, а отже мали право видавати вище зазначені податкові накладні.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту."

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення № 0000071600 від 10 травня 2011 року винесено Харківською обєднаною податковою інспекцією у Харківської області з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000071600 від 10 травня 2011 року .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 жовтня 2011 року

Суддя Спірідонов М.О.