Постанова № 18674687, 12.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.10.2011р. справа № 2а- 9089/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

суддів - Кухар М.Д., Старосєльцева О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,

представників

позивача - Яценко М.В.,

відповідача, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова - Лисенко М.В.,

відповідача, ДПА у Харківській області - Удовіченко К.І.,

відповідача, ДПА України - Удовіченко К.І.,

відповідача, ГУДКУ в Харківській області - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод"

до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України,

ГУДКУ в Харківській області

проскасування рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування, стягнення коштів, - встановив:

Позивач, Державне підприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив: 1) скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, №0000320700/0 від 22.12.2010р. та №0000330700/0 від 22.12.2010р., 2) скасувати рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, №1086/10/25-016 від 25.02.2011р., 3) скасувати рішення відповідача, Державної податкової адміністрації у Харківській області, №1770/10/25-103 від 20.04.2011р., 4) скасувати рішення відповідача, Державної податкової адміністрації України, №12164/6/25-045 від 04.07.2011р., 5) стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 650.242,00грн., стягнути з Державного бюджету України 591,60грн. витрат, понесених на здійснення оплати по отриманню з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців довідок та витягів щодо контрагентів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення грунтуються на помилкових судження субєкта владних повноважень, що викладені в акті №3308/07-004/08099848 від 09.12.2010р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. Позивач стверджував, що правомірно застосовував нульову ставку ПДВ до господарських операцій з ремонту війського майна, так як таке майно належить резиденту Республіки Білорусь, послуги з ремонту війського майна фактично призначені для споживання поза межами митної території України, вантажні митні декларації складені належним чином і підтверджують факт вивезення відремонтованого військового майна з України. Стосовно наданих нерезидентом маркетингових постуг ДП стверджувало, що необхідність в отриманні цих послуг визначав комісіонер Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт», оплата послуг здійснювалась згаданим комісіонером, усі первинні документи знаходяться у комісіонера. Стосовно рішень про результати розгляду адміністративних скарг на спірні податкові повідомлення рішення позивач зазначав, що податкові органи обовязково мусили задовольнити скарги і самостійно скасувати спірні податкові повідомлення рішення. У звязку з тим, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ була неправомірно зменшена податковою інспекцією, позивач просив одночасно із скасуванням відповідного податкового повідомлення рішення зобовязати установу державної казначейської служби України перерахувати кошти на користь ДП. Посилаючись на вказані мотиви, представник позивача просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився з мотивів безпідставності і необгрунтованості заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова адміністрація у Харківській області, з поданим позовом не погодився з мотивів безпідставності і необгрунтованості заявлених вимог.

Відповідач, Державна податкова адміністрація України, з поданим позовом не погодився з мотивів безпідставності і необгрунтованості заявлених вимог.

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області у вирішенні справи поклався на розсуд суду, просив розглядати справу за відсутності представника органу казначейської служби України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи, спірні податкові повідомлення - рішення №0000320700/0 від 22.12.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 650.242,00грн., №0000330700/0 від 22.12.2010р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 1.439.740,00грн. (основний платіж 1.040.766,00грн., штраф 398.974,00грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, з посиланням на акт перевірки №3308/07-004/08099848 від 09.12.2010р.

Згідно зі згаданим актом, в діяльності ДП «Харківський БТРЗ»податковим органом виявлено порушення п.3.1 ст.3 та п.6.1 ст.6 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне застосування нульової ставки з ПДВ до господарських операцій з поставки послуг щодо ремонту війського майна за договором комісії №USE-20.31-409-D/К-08 від 23.12.2008р. (комітент - ДП «Харківський БТРЗ», комісіонер - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт») за відсутності належно оформлених вантажно-митних декларацій, котрі б засвідчували факт ввезення війського майна на митну територію України саме ДП «Харківський БТРЗ»; порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне віднесення на збільшення податковоог кредиту з ПДВ суми в розмірі 193.241,00грн. за відсутності належним чином оформленої податкової накладної, вантажної митної декларації, акту приймання-передачі послуг та за відсутності факту використання у власній господарській діяльності в межах договору комісії №STE-1-299-D/К-09 від 26.11.2009р. (комітент - ДП «Харківський БТРЗ», комісіонер - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт») маркетингових послуг, які були оплачені комісіонером на користь нерезидента фірми Holding LTD»(острів Святого Вінсента та Гренадіни).

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень рішень та відображених в акті №3308/07-004/08099848 від 09.12.2010р. суджень субєкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2008р. між ДП «Харківський БТРЗ»(в якості комітента) та Державної компанією з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(в якості комісіонера) було укладено договір комісії №USE-20.31-409-D/К-08 (а.с.64-78 т.1), предметом якого є вчинення комісіонером правочину з проведення капітального ремонту технічного майна замовника (п.1.1 договору) та проведення комітентом ремонту такого технічного майна (п.2.2 договору). Додатками №1 та №2 до згаданого договору були визначені специфікація виробів, що передаються в ремонт та погоджена ціна ремонту виробів.

Згідно з актами від 30.06.2010р., 26.07.2010р. та від 11.08.2010р. (а.с.81-86 т.1), котрі складені в м.Борисів (Республіка Білорусь) і підписані комітентом - ДП «Харківський БТРЗ», комісіонером - Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення «Укрспецекспорт»та замовником ЗАТ «Белтехекспорт», належне замовнику військове технічне майно було прийнято для проведення ремонту.

Актами виконаних робіт від 30.07.2010р., 15.09.2010р. та від 27.09.2010р., котрі були підписані комітентом - ДП «Харківський БТРЗ», комісіонером - Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення «Укрспецекспорт»та замовником ЗАТ «Белтехекспорт»(резидент Республіки Білорусь), підтверджено виконання комітентом (тобто позивачем) робіт з ремонту технічного майна, належного нерезиденту ЗАТ «Белтехекспорт».

У силу п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про ПДВ»за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції, зокрема, з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом (абз.1 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6); до робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта (абз.2 п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6).

У ході розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано (і суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин та їх достовірності), що позивачем фактично виконувались роботи з ремонту військового технічного майна, належного нерезиденту України ЗАТ «Белтехекспорт»(Республіка Білорусь), результати наданих позивачем робіт призначені до споживання виключно за межами митної території України.

Внаслідок здійснення господарських операцій з поставки вказаних робіт позивач у декларації з ПДВ за липень 2010р. задекларував за нульовою ставкою ПДВ обсяг господарських операцій в обсязі 4.003.352,00грн., а в декларації з ПДВ за вересень 2010р. задекларував за нульовою ставкою ПДВ обсяг господарських операцій в обсязі 7.402.929,00грн.

За викладеним в акті перевірки №3308/07-004/08099848 від 09.12.2010р. судженнням ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, позивач не має права на застосування нульової ставки ПДВ по вказаним господарським операціям, оскільки відсутні вантажні митні декларації, які б засвідчували факт ввезення та вивезення належного ЗАТ «Белтехекспорт»війського технічного майна на територію України саме ДП «Харківський БТРЗ».

З приводу даного судження субєкта владних повноважень суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії експортних вантажних митних декларацій №100000032/2010/070786, №100000032/2010/070941, №10000032/2010/071003 та імпортних вантажних митних декларацій №00000032/2010/070784, №100000032/2010/892666, №100000032/2010/892677, №100000032/2010/892676, №100000032/2010/892684, №100000032/2010/892685, які оформлені відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджено наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307 із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р.; далі за текстом Інструкція №307). Згідно з переліченими ВМД одержувачем за експортними ВМД та відправником за імпортними ВМД є ЗАТ «Белтехекспорт», в графі 9 ВМД в якості особи, відповідальної за фінансове врегулювання поряд з ДП «Укрспецекспорт»(з урахуванням змісту додатків до ВМД) зазначений також і позивач, ДП «Харківський БТРЗ», з посиланням на договір комісії №USE-20.31-409-D/К-08.

З огляду на визначені Інструкцією №307 правила заповнення граф ВМД наявність саме таких записів в оглянутих судом і приєднаних до справи копій ВМД означає, що роботи з ремонту війського технічного майна, належного нерезиденту ЗАТ «Белтехекспорт», виконувались саме позивачем, ДП «Харківський БТРЗ», товар військове технічне майно був ввезений на територію України для проведення ремонту, після завершення якого був вивезений з митної території України, виконані позивачем роботи обєктивно не можуть бути призначені для використання (споживання) на митній території України, а отже в розумінні норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»є експортованими.

Враховуючи приписи ст.ст.1011, 1014 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що вивезення товару за межі митної території України комісіонером за договором комісії на вчинення правочину з виконання робіт по ремонту в розумінні п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про ПДВ»означає вивезення цих товарів платником ПДВ, який виконував роботи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведено факту порушення платником податків п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про ПДВ».

За таких обставин, позов в частині даного епізоду підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2009р. між ДП «Харківський БТРЗ»(в якості комітента) та Державної компанією з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(в якості комісіонера) було укладено договір комісії №STE-1-299-D/К-09, предметом якого є вчинення комісіонером правочину з продажу товарів (п.1.1 договору).

Підпунктом 3.1.1 згаданого договору передбачено, що комісіонер зобовязується самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати переддоговірну роботу, укласти з покупцем контракт.

Згідно з п.п.5.3 договору комісії за виконання доручення комісіонер отримує комісійну плату в розмірі 6,00% від ціни продажу продукції.

З положень наведених положень договору комісії №STE-1-299-D/К-09 вбачається, що проведення маркетингової роботи було віднесено сторонами правочину до кола обов”язків комісіонера, а відтак, будь-які витрати комісіонера з даного приводу, здійснені ним на користь третіх осіб, є власними витратами саме комісіонера, позаяк мають відношення саме до господарської діяльності комісіонера як особи, котра надає певну послугу в межах договору комісії.

З долученого до справи звіту комісіонера від 23.06.2010р. (а.с.144-145 т.1) слідує, що комісіонером була проведена оплата вартості маркетингових послуг в розмірі 99.643,94 Євро, наданих нерезидентом фірмою INAYAK Holding LTD»(острів Святого Вінсента та Гренадіни).

При цьому, будь-яких взаємовідносин між позивачем, ДП «Харківський БТРЗ», та зазначеним нерезидентом не виникло, перерахування коштів було проведено комісіонером. Згідно з поясненнями представника позивача, котрі в даній частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, при формуванні податкового кредиту з розмірі 193.241,00грн. ДП «Харківський БТРЗ»не мав у своєму розпорядженні ані податкової накладної, ані вантажної митної декларації, ані акту приймання-передачі послуг. Податковий кредит в розмірі 193.241,00грн. був сформований позивачем виключно на підставі звіту комісіонера від 23.06.2010р., що суперечить положенням Закону України «Про ПДВ».

Суд відзначає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З положень наведеної норми закону випливає, що платник податків має право віднести на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми податків, що були сплачені на користь контрагентів у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких послуг по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, а по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків. Відсутність будь-якої з перелічених вище умов унеможливлює віднесення ПДВ до складу податкового кредиту.

У силу п.1.15 ст.1 Закону України «Про ПДВ»суд при вирішенні спору по суті вважає за необхідне взяти до уваги термін «господарська діяльність», що наведений в п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про ПДВ»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У ході розгляду справи судом на виконання вимог ст.11 КАС України від позивача неодноразово витребовувались докази необхідності наданих нерезидентом фірмою Holding LTD»(острів Святого Вінсента та Гренадіни) маркетингових послуг для організації власної господарської діяльності позивача.

Таких доказів позивач до суду не подав, письмово пояснивши, що вказані маркетингові послуги були насправді необхідні для організації господарської діяльності комісіонера - Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення «Укрспецекспорт».

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для задоволення вимог позову в частині даного епізоду.

Окрім того, суд при розвязанні спору бере до уваги, що за правилом п.п. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього закону, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судом встановлено, що сума податку в розмірі 193.241,00грн. позивачем ані на користь постачальників, ані на користь Державного бюджету України в особі відповідних субєктів права не оплачувалась, а відтак не може бути заявлена до бюджетного відшкодування.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням (абз.1 п.200.15); після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абз.2 п.200.15).

З положень наведеної норми права слідує, що податковий орган обтяжується обовязком подати відповідний висновок до органу державної казначейської служби лише після завершення процедури судового оскарження податкового повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідно право платника податків на отримання з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у такому випадку виникає також лише з моменту закінчення процедури судового оскарження згаданого правового акту індивідуальної дії.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить до висновку, що спірних правовідносинах такий момент не настав, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права.

За таких обставин, позов в даній частині належить залишити без задоволення.

Вирішуючи спір в частині вимог про скасування рішень податкових органів, прийнятих в процедурі адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.8 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Аналізуючи положення наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що на податковий орган законодавцем покладено обовязок лише розглянути подану платником податків скаргу, при цьому результат вирішення скарги по суті залежить від реалізації дискреційних повноважень податкового органу і не обовязково має бути позитивним для платника податків.

За правилами п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 23.12.2010р. №1001, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.2011р. за №10/18748; далі за текстом Положення №1001) орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: а) залишає податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; б) скасовує у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині; в) скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю; г) збільшує суму грошового зобов'язання або податкового боргу; ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору (абз.1 п.14); у разі коли норми Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (абз.2 п.14); при розгляді скарги платника податків під час адміністративного оскарження можуть враховуватись податкові консультації, надані такому платнику податків органами державної податкової служби з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (абз.3 п.14); зменшена або збільшена сума грошового зобов'язання (податкового боргу) може бути оскаржена платником податків у порядку і строки, визначені цим Положенням (абз.4 п.14).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального закону, суд відзначає, що на права платника податків можуть впливати лише ті рішення контролюючих органів, що були прийняті в процедурі адміністративного оскарження, котрі зменшують або збільшують суми грошових зобовязань або покладають на платника податків додаткові (раніше відсутні) обовязки, бо саме ці правові акти індивідуальної дії створюють для платника податків негативні наслідки.

Рішення податкових органів про залишення адміністративної скарги платника податків без задоволення не мають для платника податків жодних негативних наслідків, а відтак не спричиняють виникнення факту порушення права.

Відсутність факту порушення права, на захист якого подано адміністративний позов, є підставою для відмови в позові.

За матеріалами справи спірними рішеннями ДПІ у Ленінському районі міста Харкова №1086/10/25-016 від 25.02.2011р., ДПА у Харківській області №1770/10/25-103 від 20.04.2011р., ДПА України №12164/6/25-045 від 04.07.2011р. адміністративні скарги ДП «Харківський БТРЗ»були залишені без задоволення. Отже, вказані правові акти індивідуальної дії жодним чином не вплинули на права позивача як платника податків, не поклали на позивача ніяких додаткових обовязків.

У ході розгляду справи позивач не подав доказів наявності порушеного права стосовно перелічених рішень.

За таких обставин, позов в даній частині належить залишити без задоволення.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення суми коштів в розмірі 591,60грн., суд виходить з таких підстав та мотивів.

Вказана сума не належить до складу судових витрат згідно з ст.87 КАС України.

За матеріалами справи до оплати ДП «Харківський БТРЗ»вказаної суми учасники спірних правовідносин не причетні.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову в даній частині.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ДП "Харківський бронетанковий ремонтний завод" до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України, ГУДКУ в Харківській області про скасування рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування, стягнення коштів задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 22.12.2010р. №0000330700/0 в повному обсязі, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 22.12.2010р. №0000320700/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 457.001,00грн.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.10.2011 р.

Головуючий суддяА.В. Сліденко

СуддіМ.Д. Кухар

О.В. Старосєльцева