Постанова № 18674519, 17.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 3698/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                               Колесниченко О.В.,

при секретарі                               Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Висотбуд” до Спеціалізованої державної податкової інспекції про роботі з великим платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001971630/1 від 11.11.2009 року та №0001981630/0/1 від 11.11.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Висотбуд” (надалі –ТОВ “Альянс-Висотбуд”) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001971630/1 від 11.11.2009 року та №0001981630/0/1 від 11.11.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення № 0001971630/1 від 11.11.2009 року та №0001981630/0/1 від 11.11.2009 року були прийняті відповідачем всупереч законам України та є необґрунтованими, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення прийняття рішення з огляду на те, що, сума податкового кредиту, що відображена у податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року, визначена ТОВ “Альянс-Висотбуд” у відповідності із нормами чинного законодавства України, у зв’язку із чим у нього відсутні недоплати до бюджету.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, про аналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

18.09.2009 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції про роботі з великим платниками податків у м. Одесі на підставі п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Альянс-Висотбуд», код за ЄДРПОУ 32623653, поданої за червень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки № 504/16-3/32623653/18 від 18.08.09 р.

Висновками акту перевірки було встановлено, що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1.п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за №168/97-ВР, із змінами та доповненнями та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (зі змінами) : збільшується сума ПДВ, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у сумі –123297, 74 грн.

За результатами зазначеної перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0001641630/0.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням директором ТОВ «Альянс-Висотбуд»була подана скарга на зазначене рішення, відповідно до якої, 04.11.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одеса було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги № 28594/10-25-0 21, яким було скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 року № 0001641630/0 у частині 17826, 14 грн. –штрафної санкції та збільшено на 13370, 65 грн. суму основного платежу, визначену у податковому повідомленні –рішенні про донарахування податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість від 28.08.09 № 0001641630/0, а скаргу директора ТОВ «Альянс-Висотбуд»було залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки № 504/16-3/32623653/18 від 18.08.09 року, згідно висновку від 27.09.2009 року, рішення № 28594/10-25-0 21 від 04.11.09 року про результати розгляду первинної скарги відповідачем були винесенні податкові повідомлення рішення від 11.11.2009 року № 0001971630/1 на суму податкового зобов’язання 130131, 15 грн., в тому числі за основним платежем –123297, 74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6833, 41 грн. та № №0001981630/0/1 на суму податкового зобов’язання 13370, 65 грн., в тому числі за основним платежем –13370, 65 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –0, 00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі позивач звернулось до суду з метою оскарження винесених рішень.

Про аналізувавши матеріали справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд», код за ЄДРПОУ 32623653 правомірно включило податкові накладні, виписані постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, до складу податкового кредиту в уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року у розмірі 1549, 38 грн., грудень 2008 року –577, 65 грн., січень 2009 –667, 56 грн., березень 2009 року –2118, 48 грн., червень 2006 року –33621, 50 грн., липень 2006 р. –33333, 33 грн., серпень 2006 р. –22263, 17 грн., лютий 2008 р.- 25000, 0 грн., квітень 2008 р. –4 1 66, 67 грн. відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

          Крім того позивач в декларації та уточнюючих податкових розрахунках дійсно зазначив податкові накладні минулих періодів, включив їх при цьому до складу податкового кредиту у періоді їх фактичного отримання. Під час віднесення вищенаведених відомостей до податкового кредиту позивач керувався п.п.7.2.3. п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, відповідно до якого, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п. 7 .2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд», діяло відповідно до вимог діючого законодавства, враховуючи, що за датою першої події, а саме: оплати (робіт, послуг) виникло право на податковий кредит, оскільки п.п.7.4.5 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями забороняється віднесення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтвердженні податковими накладними, тому позивачем було включено суми податкового кредиту після фактичного отримання податкових накладних, що підтверджується реєстрами отриманих з запізненням податкових накладних. При цьому твердження відповідача про те, що діючим законодавством не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит є необґрунтованим, оскільки ні норми Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, ні норми Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р. «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»не містять заборони на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, про які йдеться.

Крім того, суд критично ставиться й до тверджень відповідачі, про обов’язковість здійснення отримувачем товарів (робіт, послуг) заходів, передбачених абз. 2 п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», адже зазначена норма Закону встановлює лише право, а не обов’язок отримувача товарів (послуг) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додавати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

          Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4. ст. 4 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000р. №2181-3 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У відповідності до п.п.17.1.4 п.17.1 ст. України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000р. №2181-3 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, позивач своєчасно та у повному обсязі сплатив податок при оплаті товару, у зв’язку з чим була відсутня недоплата до бюджету, тому відповідачем було незаконно нараховані штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході розгляду справи відповідачем не було доведено суду неправомірності включення позивачем податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх звітних податкових періодах, до складу податкового кредиту в уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року у розмірі 1549, 38 грн., грудень 2008 року –577, 65 грн., січень 2009 –667, 56 грн., березень 2009 року –2118, 48 грн., червень 2006 року –33621, 50 грн., липень 2006 р. –33333, 33 грн., серпень 2006 р. –22263, 17 грн., лютий 2008 р.- 25000, 0 грн., квітень 2008 р. –4 1 66, 67 грн. та у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року від 20.07.09 року, вх. № 8470.

Крім цього такі висновки відповідача спростовуються реєстрами отриманих та видаткових накладних (а.с.100-163).

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов’язання з ПДВ, а також штрафні санкції, відповідач діяв не на підставі закону та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Таким чином, висновки акта перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтується на суперечних та недоведених обставинах, у зв’язку з чим не можуть вважатися неправомірними позовні вимоги позивача, а тому враховуючи вищевикладене підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс-Висотбуд” до Спеціалізованої державної податкової інспекції про роботі з великим платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001971630/1 від 11.11.2009 року та №0001981630/0/1 від 11.11.2009 року –задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції про роботі з великим платниками податків у м. Одесі від 11.11.2009 року № 0001971630/1 та від №0001981630/0/1.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 17 жовтня 2011 рокуроку.

Суддя                               О.В. Колесниченко