Постанова № 18673867, 12.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/15270/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД»

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправним наказу на проведення перевірки, визнання протиправними дій по проведенню перевірки та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказу на проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солярис-ДМ», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом. Також зазначає, що наказ на проведення перевірки було видано відповідачем без наявності підстав, передбачених Податковим Кодексом України. Оскільки наказ видано податковим органом неправомірно, то дії по проведенню такої перевірки також є неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про правомірність прийнятого рішення про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку зі здійсненням позивачем нікчемного правочину, який не створює правових наслідків, а отже, платник податків не має право на формування податкового кредиту за такою господарською операцією. Висновки перевірки Позивача базуються на висновках акту перевірки контрагента позивача ТОВ «Солярис-ДМ» та порушеною кримінальною справою відносно посадових осіб цього підприємства.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за номером 23777180, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій ТОВ «Соляріс-ДМ» за серпень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 864/23-3/23777180 від 17.06.2011 року (надалі акт перевірки), яким зафіксовано порушення:

Пп. 3.1.1 п. 3.1 статті 3, пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон 168) в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2010 року у розмірі 26251,00 грн. та у вересні 2010 року у розмірі 54070,00 грн.

За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 19 серпня 2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0002792340 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 100401,25 грн.

Спірне податкове повідомлення рішення прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Пунктом 3 акту перевірки передбачено, що у звязку з порушеною кримінальною справою відносно посадових осіб ТОВ «Солярис-ДМ», відсутністю повної адреси відправника товару та одержувача у товарно-транспортних накладних, відсутністю трудових ресурсів у ТОВ «Солярис-ДМ» фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей перевіркою не підтверджено.

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ТОВ «ЛУВД» з постачальником ТОВ «Солярис-ДМ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Судом встановлено, що 01 серпня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Солярис-ДМ» (далі-Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» (далі-Покупець) було укладено договір № 464 (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити обладнання та комплектуючи до обладнання, найменування асортимент, кількість та вартість якого будуть зазначені в товарних накладних, які додаються до кожної партії товару окремо.

На виконання умов Договору постачальником за період серпень 2010 р. позивачу було поставлено обладнання, що підтверджується видатковими накладними, журналом реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними, податковим накладними, платіжними дорученнями про сплату цього обладнання, які долучені до матеріалів справи.

Одночасно 15 червня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» (далі-Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солярис-ДМ» (далі-Виконавець) було укладено договір № 464/1. Відповідно до п. 1.1 Договору, за замовленням Замовника Виконавець приймає на себе зобовязання по ремонту обладнання, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити роботи.

На виконання умов Договору Виконавець за період серпень 2010 року виконав роботи, обумовлені вказаними договором, а саме здійснив ремонт редуктора Ц2Н-500-31,5-11(22), відновлення корпусу редуктора вагонотолкателю Т-22П, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковим накладними, платіжними дорученнями про сплату ремонту обладнання, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки відповідача, підставою для нарахування податкових зобовязань позивачу податковий орган визначив:

-порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Солярис-ДМ»;

-відсутність повної адреси відправника товару та одержувача у товарно-транспортних накладних та відсутність довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей;

-відсутність трудових ресурсів та складських приміщень у ТОВ «Солярис-ДМ»;

-висновки акту перевірки від 01.02.2011 № 102/23-3/34514476 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яка була проведена відносно ТОВ «Солярис-ДМ».

Щодо відсутності повної адреси відправника товару (ТОВ «Солярис-ДМ») та одержувача (ТОВ «ЛУВД») у товарно-транспортних накладних та відсутність довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей суд зазначає наступне.

Спірність даної обставини, на думку податкового органу, полягає у непідтверджені реального руху товару (обладнання) за договором від 01.08.2010 року № 464 та договором від 15.06.2010 року « 464/1.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. N 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 6 цієї Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 9 цієї Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі.

Матеріали справи містять журнал реєстрації довіреностей, який ведеться Позивачем, з зазначенням виданих довіреностей посадовій особі позивача ОСОБА_3 від 04.08.2010 року № 344, від 17.08.2010 року № 346, від 27.08.2010 року № 348, від 30.08.2010 року № 349 на одержання товарно-матеріальних цінностей за договором з ТОВ «Солярис-ДМ».

Суд зазначає про неможливість надання оригіналів довіреностей до перевірки, оскільки довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Суд зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції. Матеріали справи містять, у тому числі, журнал реєстрації довіреностей, який підтверджує отримання товару посадовою особою позивача.

Стосовно зазначення неповної адреси осіб, які брали участь при перевезення обладнання суд зазначає, що з товарно-транспортних накладних можливо встановити особу, яка здійснювала перевезення обладнання Фізична особа підприємець ОСОБА_4 (ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 30.03.2010 року № 12Л ), відносини якого з Позивачем врегульовані договором перевезення вантажу від 1 серпня 2010 року № 1/08/10. Замовником відповідно до товарно-транспортних накладних визначено ТОВ «ЛУВД», вантажовідправником ТОВ «Солярис-ДМ». Також у цих документах є посилання на договори, укладені між ТОВ «Солярис-ДМ» та ТОВ «ЛУВД» від 01.08.2010 року № 464 та № 464/1 та пункти навантаження товару (м. Дніпропетровськ) та розвантаження товару (м. Донецьк). Зазначені документи підписані посадовими особами підприємств з зазначенням їх прізвища та скріплені печатками цих підприємств. Дані, зазначені у цих накладних, повність співпадають з даними видаткових та податкових накладних. Таким чином, судом встановлена наявність документів на транспортування товару під час проведення перевірки та під час судового розгляду справи. Відсутність повної адреси навантаження та розвантаження обладнання з урахуванням наявності усіх інших реквізитів, зазначених у товарно-транспортних накладних, спростовує висновок податкового органу щодо відсутності права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ по цим господарським операціям.

Щодо відсутності трудових ресурсів та складських приміщень у ТОВ «Солярис-ДМ» суд зазначає, що спірними договорами не передбачено, що продаж та ремонт обладнання мав бути здійснений саме виробничими потужностями цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

Так само відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по постачанню та ремонту обладнання вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача з урахуванням того, що в акті перевірки цього підприємства відображено кількість працюючих у ІІІ кварталі 2010 року 4 особи та 1 особа за сумісництвом. Таким чином, відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Солярис-ДМ» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

Щодо висновків акту перевірки від 01.02.2011 № 102/23-3/34514476 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яка була проведена відносно ТОВ «Солярис-ДМ» суд зазначає, що висновок про нікчемність правочинів здійснений податковим органом на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Солярис-ДМ», наявності (відсутності) основних фондів та трудових ресурсів, порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Солярис-ДМ». Суд зазначає, що дані обставини не мають відношення до правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Що стосується відсутності ТОВ «Солярис-ДМ» документів податкового та бухгалтерського обліку судом на підставі наданих позивачем документів встановлена наявність доказів на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності. Ними є товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації довіреностей, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, договір на перевезення обладнання. Відсутність цих документів у контрагентів позивача через їх відмову надати до перевірки податковому органу або з інших причин не може бути підтвердженням того, що цих документів взагалі не існує. Суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій, і відсутність їх частини у контрагентів позивача не може це спростовувати.

Суд також зазначає, що наявність чи відсутність підприємства за юридичною адресою з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не впливає на право платника податків на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Солярис-ДМ» суд зазначає, що порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для нарахування податкових зобовязань особам, які здійснювали господарські операції з таким платником податків. Відповідно до пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідачем не надано вироку суду з встановленням відповідних обставин, які мають значення для розгляду даної справи. Окрім цього, податковим органом під час розгляду справи не надано доказів порушення кримінальної справи, на яку є посилання в акті перевірки.

Судом було запропоновано відповідачу надати відповідні докази в підтвердження правомірності здійснених нарахувань податкових зобовязань. Окрім акту перевірки ТОВ «Солярис-ДМ» відповідачем не було надано доказів, які стали підставою для висновку про встановлені порушення податкового законодавства з боку Позивача.

Відповідно до пункту 5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Таким чином, податковим органом, рішення якого оскаржується у межах цієї адміністративної справи не надано доказів, які були підставою для нарахування податкових зобовязань, у тому числі, в частині порушення кримінально справи.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.

Помилковість висновків податкового органу полягає у тому, що поклавши в основу донарахування податку на додану вартість припущення щодо можливості здійснення певних господарських операцій по факту придбання обладнання податковий орган не врахував, що цей же товар був предметом продажу у цих же податкових періодах ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», ВАТ «Запоріжсталь», Асоціація «ФПТП «ДРФЦ», Структурна одиниця «Кураховська ТЕС» ТОВ «Востокенерго», ТОВ «Завод сталевої дробі», ТОВ «Сталь - Інвест», ТОВ «ЦЗФ «Узлівська», Структурна одиниця «Луганська ТЕС» ТОВ «Востокенерго». За наслідками зазначеного продажу були сформовані податкові зобовязання, тобто, якщо б товару не існувало, то необхідно було б коригувати як податковий кредит, так і податкові зобовязання за цей період.

Суд вважає, що надані позивачем документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій Позивача з ТОВ «Солярс-ДМ».

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 80321,00 грн., то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також неправомірно.

Що стосується позовних вимог про визнання наказу на проведення перевірки протиправним та визнання протиправними та незаконними дій щодо проведення перевірки, то ці вимоги задоволенню не підлягають у звязку з тим, що повноваження по проведенню перевірок та складання за їх наслідками актів перевірок покладено на державну податкову службу Податковим Кодексом України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Окрім цього, суд зазначає, що наслідком видання наказу на проведення перевірки та дій по проведенню цієї перевірки є нарахування податкових зобовязань винесення податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується у межах даної адміністративної справи та правова оцінка якому надана судом під час розгляду справи.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказу на проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 19 серпня 2011 року № 0002792340 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 100401,25 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 грн.70 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД».

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 12 жовтня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Савченко С. В.