Постанова № 18673147, 11.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1656/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. , судді Мельник О.В. при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1, дов.б/н., від 04.10.2011 року; представник ОСОБА_2, дов.б/н., від 04.10.2011 року.

Від відповідача1 - представник ОСОБА_3, дов.б/н., від 26.09.2011 року

Від відповідача2 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.11 р. у справі № 5019/1656/11 (суддя Войтюк В.Р. )

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"

про визнання права власності на майно та визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2011 року у справі №5019/1656/11 позов задоволено.

Визнано недійсним Іпотечний договір № 0201I/0507 від 29.05.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Визнано за ТзОВ-фірмою «РВК» право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:

гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;

склад № 120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;

зварювальний цех № 148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;

склад № 148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;

та на будівлю господарського блоку літ. “Б-2”, загальною площею 864,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука,30 а.

Стягнуто з ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) до Державного бюджету України 25415 грн. держмита.

Стягнуто із ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (01001, м.Київ, вул.Артема,60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) 12 792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з ТОВ "Літа Холдинг" (33000, м.Рівне вул.Дворецька, 131, код ЄДРПОУ 33167320) на користь ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) -12 792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

Спірним рішенням господарського суду визнано недійсним іпотечний договір у зв"язку з підробкою протоколу зборів учасників ТзОВ-фірми "РВК" № 01 від 07.05.2007 р.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до п.3.4, 3.6 Статуту Товариства на укладення договорів на суму, що перевищує еквівалент 10000,00 дол.США є обов'язковою згода учасників товариства.

Проте зазначене не відповідає матеріалам справи.

29 травня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, було укладено Іпотечний Договір з товариством з обмеженою відповідальністю -фірмою "РВК", по якому в іпотеку Банку було передано майновий комплекс: гараж, літ."Д", склад № 120, літ."Е", зварювальний цех № 148, літ."Ж", склад № 148а, літ."3", та будівлю господарського блоку, літ."Б-2", що розташоване за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а. Договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3,5, 6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст.92 ЦК України передбачається, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.

При укладенні іпотечного договору сторонами були дотриманні вимоги чинного законодавства, які вимагаються відповідно до ст.203, 215 ЦК України.

Згідно до поданого позивачем статуту товариства вбачається, що відповідно до п.3.4 до компетенції зборів учасників належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000 доларів США або еквівалент в національній валюті України.

Таким чином, статутом товариства передбачено затвердження вже укладених договорів, а не згода учасників на їх укладення. При цьому статутом не передбачено порядку затвердження таких угод залежно від певної суми, як і не передбачено обмеження права виконавчого органу на укладення договорів.

Відповідно до п.3.6 статуту позивача директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства і вирішувати всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що входять до компетенції зборів учасників.

За таких обставин за відсутності обмежень права виконавчого органу на укладення договорів, не має підстав вважати, що іпотечний договір укладений директором з порушенням наданих йому повноважень, що підтверджується ч.3 п.40 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Крім цього, факт підробки протоколу зборів учасників ТзОВ-фірма "РВК", що встановлено 10 серпня 2011 року постановою Рівненського міського суду по справі № 1-885/11, не може бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки не усуває факту законності дій директора по укладенню зазначеного договору в 2007 році.

На порушення ст.ст.32, 34 ГПК України господарський суд безпідставно обгрунтував рішення матеріалами почеркознавчої експертизи, постановою Рівненського міського суду від 10.08.2011 р., з огляду на те, що зазначені матеріали є недопустимими доказами при розгляді спору про визнання недійсним іпотечного договору, оскільки не підтверджують обмеження виконавчого органу (директора ТзОВ-фірма «РВК»ОСОБА_7) на укладення спірного договору, як і не підтверджують факту визнання недійсним рішення загальних зборів.

Оскільки недоведено факту недійсності іпотечного договору, то не має підстав для визнання права власності на майно.

За таких обставин, рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 р. є незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду, відповідач підтримує доводи апеляційної скарги.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" заперечує доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому рішенні.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судові засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги. Явка обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Дослідивши докази у справі, доводи сторін, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РВК" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" про визнання недійсним іпотечного договору № 0201I/0507 від 29.05.2007р. та про визнання права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.У.Самчука, 30 а, в складі:

- гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;

- склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;

- зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;

- склад №148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;

- будівля господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,6 кв.м.

Позовні вимоги заявою від 12.08.11 р. уточнені і викладені таким чином:

1. Визнати недійсним Іпотечний договір №0201I/0507 від 29.05.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

2. Визнати за ТзОВ-фірмою «РВК»право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:

гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;

склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;

зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;

склад № 148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;

та на будівлю господарського блоку літ. “Б-2”, загальною площею 864,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука,30 а.

Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що:

29 травня 2007 року між Товариством з обмеженою діяльністю “Літа-Холдинг”та Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит”, був укладений Договір відновленої кредитної лінії №0165-01-07, відповідно до умов якого Відповідач-1 надав Відповідачу-2 грошові кошти у розмірі 4200000,00 грн. (чотири мільйона двісті тисяч гривень нуль копійок), а ТОВ “Літа-Холдинг”прийняв їх з обов'язком повернути кредит, а також сплатити за його користування відсотки.

Учасниками ТзОВ-фірми “РВК” є ОСОБА_5 (46,23%), ОСОБА_6 (3,77%), ОСОБА_7 (45,77%), ОСОБА_8 (4,23%).

Протоколом зборів учасників ТзОВ-фірма “РВК”№01 від 07.05.2007р. за підписами усіх учасників було надано згоду на майнове поручительство ТзОВ-фірмою “РВК”за ТзОВ “Літа Холдинг”перед ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”.

29 травня 2007року між ПАТ “Банк “Фінанси та кредит”та ТзОВ-фірми “РВК”на забезпечення повернення кредитних ресурсів, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю “Літа Холдинг”за Договором про відновлювальну кредитну лінію №0165-01-07 від 29.05.2007 р., був укладений Іпотечний договір №0201I/0507, посвідчений 29.05.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за №1606. Предметом іпотеки згідно умов цього договору є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:

1. гараж, літ. “Д”, загальною площею 34,4кв.м.;

2. склад №120, літ. “Е”, загальною площею 99,6кв.м.;

3. зварювальний цех №148, літ. “Ж”, загальною площею 221,4кв.м.;

4. склад №148а, літ. “З”, загальною площею 50,6кв.м.;

та будівля господарського блоку літ. “Б-2”, загальною площею 864,8кв.м.; (надалі -предмет Іпотеки.)

ТзОВ “Літа Холдинг”свої зобов'язання виконало частково, внаслідок чого утворилась заборгованість.

ТзОВ-фірма “РВК”є майновим поручителем ТзОВ “Літа Холдинг”в розумінні ЗУ “Про іпотеку”.

04 листопада 2010 року СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області порушена кримінальна справа №80/11-2010 по факту підробки протоколу зборів учасників ТзОВ-фірми “РВК”№01 від 07.05.2007р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

В рамках кримінальної справи проведено почеркознавча експертиза, згідно якої підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на протоколі №01 від 07.05.2007р. вчинені не ними. Наявна підробка. ОСОБА_5 та ОСОБА_5 разом володіють часткою в 50% в ТзОВ-фірмі “РВК”.

У грудні 2010 року Банк звернувся із заявою в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку" до КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію за собою права власності на нерухоме майно по вул. У.Самчука, 30А в м. Рівне, що є предметом іпотеки від 29.05.2007р.

28 грудня 2010 року Банк зареєстрував в БТІ на себе право власності на іпотечне приміщення в порядку ст.37 Закону України “Про іпотеку”, тобто на підставі договору іпотеки як правовстановлюючому документі.

Статтею 203 Цивільного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 4 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Виходячи з п.п. 3.4, 3.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "РВК" згода учасників товариства на укладення договорів на суму, що перевищує еквівалент 10000,00 дол. США є обов'язковою та відноситься до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства..

Частина 2 статті 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Давши оцінку доказам у справі, доводам сторін, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний іпотечний договір від імені "Іпотекодавця" товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" підписав його директор ОСОБА_7 на підставі статуту товариства та протоколу зборів учасників товариства №01 від 07.05.2007 року (а.с.21).

Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" (а.с. 27-41) до виключної компетенції Зборів учасників Товариства належить:

-затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує десять тисяч доларів США або еквівалент в національній валюті (п.3.4 статуту).

Відповідно до п.3.6 Статуту - керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює директор. Директор діє від імені Товариства в межах, встановленими Установчими документами та чинним законодавством.

Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, складає 6 124 587 грн., тобто перевищувала еквівалент десять тисяч доларів США в національній валюті.

Протоколом зборів учасників товариства - фірми "РВК" №01 від 07.05.2007 року за підписами усіх учасників було надано згоду на майнове поручительство (а.с.80).

Однак, 04 листопада 2010 року СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області порушена кримінальна справа №80/11-2010 по факту підробки протоколу зборів учасників ТзОВ-фірми «РВК»№01 від 07.05.2007р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

В рамках кримінальної справи проведена почеркознавча експертиза, згідно якої підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на протоколі №01 від 07.05.2007р. вчинені не ними. Наявна підробка. ОСОБА_5 та ОСОБА_5 разом володіють часткою в 50% в ТзОВ-фірмі «РВК».

Постановою Рівненського міського суду від 10.08.11 р. указані обставини підтверджені, а особа, яка скоїла злочин, звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (а.с. 129).

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок, що відповідно до ст.35 ГПК України вирок з кримінальної справи є обов"язковим для вирішення спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Постанова Рівненського міського суду від 10.08.2011 року про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав та обвинувальний вирок є процесуальними формами завершення кримінального переслідування особи за скоєння злочину.

Рівненський апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апелянта про те, що статут товариства не встановлює попередньої згоди всіх учасників товариства на укладання директором спірного іпотечного договору, а лише його затвердження зборами учасників товариства, тому незатвердження укладеного договору не може бути підставою для визнання його недійсним.

Дійсно пункти 3.4, 3.6 статуту товариства прямо не встановлюють попередньої згоди учасників товариства на укладання договору директором, йдеться лише про затвердження зборами учасників договорів (угод) укладених на суму, що перевищує десять тисяч доларів США або еквівалент в національній валюті України.

Однак відповідно до ст.6 Закону України "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку у директора фірми існували обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном, оскільки сума предмету договору була обмежена.

Дійсно, відповідно до п.40 Постанови №13 Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" судом необхідно враховувати, що в пункті "і" частини п"ятої статті 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладання. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладання договору не обмежено, факт на затвердження договору після укладання не зумовлює його недійсності.

Однак посилання апелянта на вказану постанову Пленуму Верховного Суду України є не коректним, оскільки в ній йдеться про не визначене коло господарських договорів та про відсутність обмеження при укладенні договорів виконавчим органом товариства.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що визначальною є та обставина, що згода учасників товариства на укладення іпотечного договору закріплена в протоколі зборів спростована, а спірний договір укладався крім повноважень наданих директору статутом товариства на підставі протоколу зборів учасників.

Визнання недійсним рішення викладеного в протоколі №01 від 07.05.2007 року в даному випадку не вимагається, оскільки постанову Рівненського міського суду від 10 серпня 2011 року у справі №1-885/11 встановлено, що протокол підроблений, тим самим як таких зборів не було.

Рівненський апеляційний господарський суд враховує ту обставину, що послідуючого затвердження договору учасниками товариства не відбулось.

Рівненський апеляційний господарський суд приймає до уваги ту обставину, що при укладенні договору іпотеки банк не враховував статуту товариства для з`ясування повноважень загальних зборів та директора при укладення договору. Як стверджує відповідач товариство- фірма "РВК" не є його клієнтом. Принциповим для банку при укладення договору іпотеки було отримання згоди всіх учасників товариства.

Статтею 203 Цивільного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 4 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Частина 2 статті 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Рішенням місцевого господарського суду задоволено вимогу позивача до відповідачів про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідач вказує в своїй апеляційній скарзі про те, що вимога Позивача про визнання права власності не кореспондується з положеннями ст.1212 ЦК України, яка не передбачає такого способу, як визнання права власності.

Наведені твердження Банку як підставу для відмови у визнанні права власності за Позивачем не приймаються до уваги.

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як вказувалось у позовній заяві, в грудні 2010 року Банк зареєстрував за собою в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.2.7 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» право власності в КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»на майно, що є предметом спору в даній справі.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011р. у справі №2а/1770/344/2011 за позовом ТзОВ-фірми «РВК»до КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», третя особа ПЛТ «Банк «Фінанси та кредит», задоволено позов ТзОВ - фірми «РВК»та визнано неправомірним рішення КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації»від 29.12.2010р. про реєстрацію за Банком права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука. 30а, в складі: гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4кв.м.; склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6кв.м.; зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221.4кв.м.; склад №148а, літ. «З», загальною площею 50,6кв.м.; а також на будівлю господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука. 30а.(а.с.187).

Таким чином, виходячи з наведеної постанови від 12.08.2011р. Банк не є власником спірних приміщень, законним власником є Позивач.

Проте, всі вище описані дії Банку по відношенню до майна Позивача, а також позиція Банку викладена в апеляційній скарзі та доповнення до апеляції в даній справі. свідчить про те, що Банк не визнає Позивача власником спірного майна.

Товариство "Літа Холдинг" (позичальник по кредитному договору) зацікавлений у переході права власності на іпотечне майно до банку, тому позивач правомірно визначив його відповідачем у справі, оскільки однією із позовних вимог є визнання права власності.

Позивач не пропустив строків позовної давності.

Рівненський апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи апелянта, щодо пропуску строку позовної давності позивачем.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про встановлення Рівненським міським судом факту вчинення злочину щодо підроблення протоколу №01 зборів учасників ТзОВ-фірма «РВК»від 07.05.2007р. Позивач дізнався одразу в день винесення цим судом своєї постанови від 10.08.2011 року.

Посилання апелянта на рішення у господарській справі №20/125 від 18.01.2011 року не приймається до уваги, оскільки у вказаній справі інший предмет спору.

Посилання апелянта на неправильний розподіл судових витрат не приймається до уваги, оскільки державне мито сплачено у належному розмірі. Судові витрати розподілені відповідно до ст. 49 ГПК України.

Таким чином підстав вказаних в ст.104 ГПК України для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Північно-західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" на рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2011 року по справі №5019/1656/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2011 року по справі №5019/1656/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/1656/11 повернути в господарський суд Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

01-12/14128/11