Постанова № 18673080, 10.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1276/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача приватного підприємства фірми "Мека" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 р. у справі № 5019/1276/11

за позовом Приватного підприємства фірми "Мека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Еко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління житлово-комунального господарства м. Рівне

про стягнення в сумі 55 745 грн. 60 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Кочерга І.Ю.,

відповідача - Лисяк І.Б.,

третьої особи - не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року (суддя Войтюк В.Р.) у справі за позовом ППФ "Мека" до ТОВ "Арм-Еко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління житлово-комунального господарства м. Рівне, провадження в частині стягнення 52245,60 грн. припинено, у стягненні 3500 грн. відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ч. 2 ст. 35, п. 2 ст. 80 ГПК України, ст. 11, 530 ЦК України та вказав, що при вирішенні спору по справі № 14/7 щодо указаної суми 52245,60 грн. уже прийнято рішення - припинено провадження у справі у зв’язку з відмовою від позову, про що зазначено в описовій та резолютивній частині цього рішення. Зазначив, що позивачем письмово не визначено правову підставу для стягнення оплати проведення експертизи в сумі 3500 грн. саме як збитків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт зокрема зазначає, що витрати позивача понесені ним при розгляді справи № 14/7 в сумі 3500 грн. є його збитками. Вказує, що ухвалу про прийняття відмови від позову судом по справі № 14/7 постановлено не було, отже позивач не був позбавлений права звернутись до суду повторно з тих же підстав. Також по справі № 14/7 відсутні посилання на пункт ст. 80 ГПК України, що підтверджує факт припинення провадження у тій справі в частині заявлених позовних вимог в зв’язку із зменшенням розміру позовних вимог відповідно до поданої позивачем заяви. Зазначає, що по справі № 14/7 у резолютивній частині заяви № 21102 від 18.02.2010 року позивач не просив суд прийняти його відмову від позову про стягнення з відповідача 52245,60 грн., а лише зменшив позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року є законним, оскільки суд, виконавши усі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року (колегія у складі - головуючий суддя Мельник О.В., суддя Щепанська Г.А., суддя Бригінець Л.М.) вказану апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

Розпорядженням голови суду від 07.10.2011 року відповідно до затверджених складів колегій Рівненського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5019/1276/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В., суддя Савченко Г.І.

Враховуючи викладене, справа № 5019/1276/11 розглянута у складі колегії суддів: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В., суддя Савченко Г.І.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.06.2011 року ППФ "Мека" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до ТОВ "Арм-Еко" про стягнення боргу за договором субпідряду № 056 від 14.07.2008 року в сумі 52245,60 грн. та 3500 грн. збитків за проведення експертизи.

Поряд з тим, рішенням господарського суду Рівненської області від 27.12.2010 року по справі № 14/7, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2011 року, позов ППФ "Мека" до ТОВ "Арм-Еко" про стягнення боргу за договором субпідряду № 056 від 14.07.2008 року задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32566,40 грн. заборгованості, 1793,19 грн. пені, 3 % річних в сумі 308,53 грн., інфляційних в сумі 675,01 грн., 353,43 грн. витрат по держмиту та 33,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження в частині стягнення з відповідача 52245,60 грн. вартості робіт виконаних за актом приймання виконання підрядних робіт за грудень 2008 року. В решті позову відмовлено (а.с. 16-19).

Отже, як вбачається, предметом спору у даній справі є та ж сама вимога, що і у справі № 14/7, а саме стягнення 52245,60 грн. вартості робіт, виконаних на підставі договору субпідряду № 056 від 14.07.2008 року та прийнятих за актом виконання підрядних робіт за грудень 2008 року.

При чому, як вірно встановлено судом першої інстанції, спори у справі № 14/7 та в даній справі виникли між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський спір припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на викладене, оскільки уже є судове рішення господарського суду у справі № 14/7 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке вступило в законну силу, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі № 5019/1276/11 в частині стягнення 52245,60 грн. вартості робіт.

Твердження апелянта, викладені в скарзі фактично зводяться до оцінки правомірності припинення провадження у справі № 14/7. Однак, рішення по вказаній справі вже було предметом розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а тому в рамках даного апеляційного провадження, колегія суддів не вправі давати оцінки законності припинення провадження у справі № 14/7.

Слід зазначити також, що ч. 1 ст. 80 ГПК України не передбачає такої підстави для припинення провадження, як зменшення позовних вимог, а тому доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3500 грн. збитків за проведення будівельно-технічної експертизи, апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи із приписів ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обґрунтовуючи свій позов про стягнення з відповідача 3500 грн. збитків, позивач посилався на те, що по справі № 14/7 між сторонами виник спір з приводу недоліків виконаних робіт по договору підряду № 056 від 14.07.2008 року, внаслідок чого ППФ "Мека" звернулось до незалежного експерта для проведення експертизи та оплатила її вартість - 3500 грн. Відповідач результатів експертизи не визнав та подав клопотання про призначення судової експертизи, яке було задоволено ухвалою суду від 23.02.2010 року. Між тим, кошти в розмірі 3500 грн. позивачу відшкодовані не були, адже такої вимоги він не ставив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивач в рамках вказаного процесуального обов’язку, самостійно визначивши спосіб доказування у справі № 14/7, за власною ініціативою звернувся до спеціаліста за проведенням експертного дослідження. За вказаних обставин, будь-яких неправомірних дій чи бездіяльності, як це визначається ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідачем не вчинено, а для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи вказані норми матеріального права та в силу ст. 22 ЦК України, витрати позивача на проведення експертного дослідження не входять в поняття збитків, оскільки зроблені ним добровільно в силу обов’язку по доказуванню та під час розгляду іншої господарської справи, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив в позові в цій частині.

Таким чином, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.08.2011 року у справі № 5019/1276/11 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Мека" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

01-12/13908/11