Постанова № 18672965, 10.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1390/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Шелестюк І.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи"

на рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2011 р.

у справі № 5004/1390/11 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи"

про стягнення в сумі 145 987 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.08.2011 р. у справі № 5004/1390/11 позов задоволено частково. Стягнуто із ТзОВ "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" на користь ДКП «Луцьктепло»121 163,81 грн. заборгованості, 5400 грн. 50 коп. пені, 1045 грн. 26 коп. процентів річних, 3045 грн. 60 коп. збитків, завданих інфляцією, а всього 130 655 грн. 55 коп., 1306 грн. 55 коп. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 210 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. заборгованості, 237,38 грн. пені, 48,53 грн. збитків, завданих інфляцією, 45,94 грн. процентів річних припинено.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 31 грудня 2010 року між сторонами у справі було укладено угоду №66 на відпуск теплової енергії.

На виконання умов договору, позивачем було відпущено відповідачу впродовж січня - травня 2011р. теплоенергії на суму 150763,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, відповідач виконав свої договірні зобов'язання частково, здіснивши оплату за отриману теплоенергію в розмірі 29600 грн. У зв'язку з цим заборгованість відповідача складає 121 163,81 грн.

Враховуючи вказане, місцевий суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 121 163,81 грн. заборгованості.

Разом з тим, враховучи положення чинного законодавства та укладеного договору, факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, місцевий суд дійшов до висновку, що з відповідача слід стягнути 5400,00 грн. пені, 1045,26 грн. процентів річних, 3045,60 грн. збитків, завданих інфляцією.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2011 р. у справі № 5004/1390/11 повністю та постановити нове рішення, яким задоволити позов Державного комунального підприємства «Луцьктепло»частково, на загальну суму 107279,1 грн., на задоволену суму у розмірі 13884.71 грн. відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

В процесі судового розгляду справи відповідачем було подано відзив (№ 90 від 25.08.2011р.), в якому останній визнає позовні вимоги позивача частково, а саме на загальну суму 119702,31 грн. Такі обставини викликані подачею іншого позову до господарського суду Волинської області про стягнення з позивача 13884,71 грн. У зв'язку з цим відповідачем подано клопотання від 16.08.2011 року про об'єднання позовів в одне провадження, враховуючи ту обставину, що між сторонами процесу є взаємопов'язані майнові вимоги, які виникли на підставі виконання договору № 66 від 31.12.2010 року, такі вимоги спричинені виконанням однорідного зобов'язання - поставкою продукції (теплової енергії та гарячоїводи). Господарським судом клопотання позивача було визнано таким, що не підлягає до задоволення, оскільки такі вимоги є неоднорідними, що є невірним.

Окрім того, скаржник звертає увагу на те, що 25.08.2011 року відповідачем подано клопотання в порядку ст. 70 ГПК України про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом іншої справи щодо неналежного виконання зобов'язань згідно договору, що є предметом розгляду в даному судовому засіданні. Суд відхилив дане клопотання як таке, що не підлягає до задоволення, оскільки відповідачем воно не було обгрунтоване, хоча в клопотанні зазначено причини зупинення справи. Апелянт зазначає, що таке рішення суперечить п.4.2.3. Договору №66 від 31.12.2010 року, оскільки у разі зниження якості продукції відповідач зобов'язаний здійснювати перерахунок розміру плати.

Також скаржник стверджує, що судом невірно визначено статус відповідача, а саме наведені порушення прав та обов'язків відповідачем як споживачем теплової енергії. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання»відповідач не є «споживачем теплової енергії», на нього не розповсюджуються права і обов'язки відповідних суб'єктів, оскільки в тлумаченні вищезазначеного закону споживачем визнається фізична чи юридична особа, яка використовує теплову енергію для власного споживання, не пов'язану із здійсненням підприємницької діяльності, крім того закон окремо визначає статус теплопостачальних та теплосервісних компаній, що відповідає статусу відповідача по справі. Крім того, судом визначено, що договір № 66 від 31.12.2010 року є правочином про надання послуг, що не відповідає дійсності та чинному законодавству, оскільки останній регулюється договором поставки відповідно до умов цивільного та господарського кодексів.

Отже, з огляду на викладене вище, відповідач стверджує, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, тому останнє слід скасувати.

В свою чергу, від позивача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" не надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

10 жовтня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник Державного комунального підприємства "Луцьктепло" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам по справі (а.с.76-77), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2010 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" (покупець) було укладено Договір № 66 на постачання теплової енергії та гарячої води (далі по тексту –Договір, а.с. 12-17).

Згідно з п. 1.1 договору, позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію та гарячу воду для надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води мешканцям у житловому будинку №10 по проспекту Перемоги в м. Луцьку, а відповідач зобов’язався оплачувати за її вартість.

Відповідно до п.п. 3.2.10. договору, покупець зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту продукцію, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в порядку, передбаченому даним договором.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були виконані свої договірні зобов'язання, а саме впродовж січня - травня 2011р. було поставлено відповідачу теплоенергію на суму 150763,81 грн.

Даний факт поставки підтверджується актами про об’єми одержаної продукції, підписаними представниками сторін, скріпленими печатками (а.с. 24-28).

Згідно з п.п. 6.4, 6.5 угоди відповідач зобов’язувався проводити щомісячну оплату за послуги не пізніше 15-го числа, слідуючого за звітним місяцем.

Відповідач виконав свої договірні зобов'язання частково. Останнім було проведено оплату за отриману теплоенергію на суму 29600,00 грн. Даний факт підтверджується виписками про рух коштів на банківському рахунку позивача (а.с.29-33), платіжними дорученнями №138 від 02.06.2011р., №170 від 27.07.2011р. (а.с.47-48).

Окрім того, представником позивача було заявлено відмову від позовних вимог в частині стягнення боргу за спожиту теплову енергію та гарячу воду в розмірі 13000 грн., пені в розмірі 237,38 грн., інфляційних в розмірі 48,53 грн., процентів річних в розмірі 45,94 грн. представник позивача відмовився. Таким чином, судом першої інстанції було правомірно прийнято відмову та припинено провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи проведену відповідачем оплату після звернення позивача з позовом до суду (18.07.2011р.) в розмірі 2000 грн. згідно з платіжним дорученням №170 від 27.07.2011р., місцевий господарський суд також правомірно дійшов до висновку, що провадження у справі про стягнення 2000 грн. заборгованості підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні правоположення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується факт невиконання відповідачем належним чином та в повному обсязі взятих на себе договірних зобов'язань. Вартість поставленої відповідачу теплової енергії оплачена не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем складає 121 163,81 грн.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не було подано суду жодних доказів, які б спростовували б факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Крім того, з останнього відзиву відповідача на позовну заяву (а.с.46) вбачається, що він визнає основний борг в сумі 121 163,81 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 121 163,81 грн. як таким, що відповідає встановленим обставинам справи та не суперечить нормам закону.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 5400 грн. пені, 1045,26 грн. процентів річних, 3045,60 грн. збитків, завданих інфляцією, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.3.3. п.7.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги передбачено обов’язок сплати відповідачем пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок пені виконано позивачем з дотриманням вимог п.6 ст.232 ГК України та умов угоди щодо строків оплати вартості теплоенергії, проценти річних, збитки, завдані інфляцією, обчислені від сум заборгованості, що існували на час їх нарахування.

Отже, у зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості спожитої за спірний період теплоенергії у строки, встановлені угодою на теплопостачання, з нього слід стягнути згідно з уточненим розрахунком позивача 5400 грн. пені, 1045,26 грн. процентів річних, 3045,60 грн. збитків, завданих інфляцією.

Посилання апелянта на невірне застосування судом норм процесуального права щодо відмови в задоволенні клопотань відповідача про об'єднання справ №5004/1390/11 та №02/5004/1378/11, та про зупинення провадження у справі №5004/1390/11 до вирішення справи №02/5004/1378/11 є безпідставними, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні вказаних клопотань, зазначивши про це в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки останні не спростовують факту наявності заборгованості у відповідача та не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі.

З врахуванням викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного комунального підприємства "Луцьктепло" в частині стягнення 121 163,81 грн. заборгованості, 5400 грн. 50 коп. пені, 1045 грн. 26 коп. процентів річних, 3045 грн. 60 коп. збитків, завданих інфляцією, є цілком обгрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 26.08.2011 р. у справі № 5004/1390/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Луцькі комунальні системи" - без задоволення.

2. Справу №5004/1390/11 направити в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/13616/11