Постанова № 18672854, 28.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2011 р. Справа № 5019/67/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Василишин А.Р. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар'єр" на рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.11 р. у справі № 5019/67/11 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар`єр"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_3

про стягнення 7489257,76 грн.

за участю представників:

позивача 1 - ОСОБА_4

позивача 2 - ОСОБА_5

позивача 3 - ОСОБА_6

відповідача - ОСОБА_7

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_8

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився

прокуратури - Рункевич І.В.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 5019/67/11 від 27.09.2011 року змінено склад колегії суддів у справі № 5019/67/11 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Мельник О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Огороднік К.М., судді Василишин А.Р., Коломис В.В.

В судовому засіданні 28.09.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України в особі ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з позовом до ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" про відшкодування шкоди в сумі 7489257,76 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.06.2011 року у справі № 5019/67/11 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" на користь ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 7489257,76 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду Рівненської області, ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та за недоведеністю обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянт вказує на недоведенність існування делікту, причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника відповідача та збитками позивачів. Зазначає про безпідставність застосування судом ст. 35 ГПК України, ст. 1172 ЦК України. Стверджує, що вибуття цілісно-майнового комплексу "Гранітний кар'єр" із володіння ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" жодним чином не зачіпає інтересів держави.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. При цьому звернувся до суду із клопотанням про призначення по справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи підтверджується позивачем розмір матеріальної шкоди, завданої ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у зв'язку із витребуванням з володіння останнього цілісного майнового комплексу "Гранітний кар'єр"?

Прокурором та представниками позивачів було подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2011 року у справі № 5019/67/11 прийняте у повній відповідності до обставин справи та з дотриманням норм матеріального, процесуального права, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів підтримали доводи, викладені ними у відзиві на апеляційну скаргу, проти клопотання про призначення експертизи заперечили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

23.06.2003 року між ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" (продавець) в особі директора ОСОБА_3 та ТзОВ "Галтехресурс" (покупець) було укладено договір купівлі продажу. Підставою укладення цього договору був протокол-рішення № 2 (витяг з протоколу-рішення) зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" від 25.05.2003 року.

24.06.2003 року на підставі договору купівлі-продажу будівлі цілісного майнового комплексу "Гранітний карєр" були відчужені TзOB "Галтехресурс" на користь TзOB "Автошлях".

25.06.2003 року між ТзОВ "Автошлях" (продавець) та ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в інтересах ДП "Рівненський облавтодор" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 34/7. Продавець є переможцем процедури закупівлі комплексу технологічного обладнання за державні кошти згідно рішення тендерного комітету від 03.06.2003 року № 01/04-ТО. Відповідно до умов договору продавець передав у власність покупцю комплекс згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а покупець оплатив в безготівковому порядку на рахунок продавця кошти в сумі 7489257,76 грн. та отримав у власність комплекс, що підтверджується накладною № 162 від 26.06.2003 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 19/43 від 09.06.2008 року було визнано недійсним Рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" від 25.05.2003 року оформлене Протоколом-рішенням № 2, так як суд встановив відсутність публікації в місцевій пресі та офіційних друкованих виданнях про порядок денний та місце проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" 25.05.2003 року, відсутність реєстру акціонерів під час проведення зазначених зборів.

06.10.2010 року постановою Вищого господарського суду України в справі № 15/67 за позовом ЗАТ "Ярівський гранкарєр" до ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" визнано право власності ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" на цілісний майновий комплекс "Гранітний кар'єр" (об'єкти нерухомого майна, технологічні лінії та інше майно), що знаходиться за адресою: вул. Зелена, 70, смт. Томашгород, Рокитнівського району, Рівненської області та витребувано від ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" цілісний майновий комплекс "Гранітний кар'єр" (об'єкти нерухомого майна, технологічні лінії та інше майно), що знаходиться за адресою: вул. Зелена, 70, смт. Томашгород, Рокитнівського району, Рівненської області.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначається про те, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Стаття 388 ЦК України встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Так, приписами вказаної статті унормовано, у разі, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. В Узагальненнях Верхового Суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину. Оскільки, в даному випадку договірних відносин між позивачем та відповідачем не було, то ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" було правильно обрано спосіб захисту своїх прав, шляхом подання віндикаційного позову.

Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У пункті 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 04-5/239 від 29.12.2007 року зазначено, що за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України) виходячи з цього, відповідно до ст. 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи також встановлюється установчими документами та законом. На підставі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Судом встановлено, що згідно п. 8.2.6. Статуту ЗАТ "Ярівський гранкар'єр", зареєстрованого 19.02.2002 року розпорядженням голови Рокитнівської районної державної адміністрації (в редакції станом на дату укладання договору купівлі-продажу від 23.06.2003 року) повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів та порядок денний цих зборів здійснюється директором товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Оплата ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вартості цілісного майнового комплексу "Гранітний кар'єр" на користь ТзОВ "Автошлях" в сумі 7489257,76 коп. підтверджується платіжним дорученням № 44 від 26.06.2003 року, випискою з рахунку № 35248002000304 за 26.06.2003 року, реєстрами фінансових зобовязань розпорядників коштів бюджету від 26.06.2003 року

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого суду про підставність задоволення позовних вимог.

Щодо твердження апелянта про безпідставність застосування ст. 35 ГПК України, судова колегія зазначає, що підставою для витребування комплексу в ДП "Рівненський облавтодор" стала заява ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" про те, що комплекс вибув з володіння ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" без згоди ЗАТ "Ярівський гранкар'єр". Відсутність згоди ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" судом касаційної інстанції в справі № 15/67 обґрунтовано тим, що комплекс було продано директором ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" з перевищенням повноважень, оскільки директор відчужив комплекс без належного проведення загальних зборів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр". Той факт, що директор не дотримав встановленої ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" процедури ухвалення відповідного рішення про відчуження комплексу загальними зборами ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" став підставою для визнання недійсним протоколу-рішення № 2 зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" від 25.05.2003 року. На обґрунтування своїх вимог у справі № 15/67 ЗАТ "Ярівський гранкар"єр" посилалося на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 27.12.2005 року та рішення господарського суду Рівненської області від 09.06.2008 у справі № 19/43, якими встановлено неправомірність дій директора ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" та визначено, що загальні збори ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" від 25.05.2003 року проходили без передбачених Законом України "Про господарські товариства" публікацій в міській пресі, офіційних друкованих виданнях про порядок денний і місце проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" та при відсутності відповідного реєстру акціонерів. Вищий господарський суд України приймаючи постанову у справі № 15/67 керувався ст. 35 ГПК України, обґрунтовуючи рішення про витребування комплексу фактами неправомірності дій директора ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" при відчуженні комплексу без належного дотримання процедури проведення загальних зборів ЗАТ "Ярівський гранкар'єр". Неправомірність дій директора ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" при відчуженні комплексу також підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 09.06.2008 року у справі № 19/43.

Судова колегія вважає, що посилання апелянта на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника відповідача та збитками позивача є безпідставним.

Судова колегія також зазначає, що вартість закупленого комплексу ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" згідно договору становить 7489257,76 грн. і складається з вартості товарів, що містить 122 позиції, які повністю співпадають із найменуваннями та кількістю товарів комплексу, безоплатно витребуваного постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 у справі № 15/67 від ДП "Рівненський облавтодор" на користь ЗАТ "Ярівський гранкар"єр". Таким чином, розмір шкоди, завданої неправомірними діями працівника відповідача у результаті яких із ДП "Рівненський облавтодор" витребувано комплекс визначається його вартістю і становить 7489257,76 грн. Питання не витребування від ДП "Рівненський облавтодор" на користь відповідача всього майна, визначеного Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010 року не входить до предмету доказування у даній справі і стосується виключно виконавчого провадження по справі № 15/67.

Також, судова колегія зазначає, що згідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків (службових) обов'язків. Правовий зв'язок юридичної або фізичної особи з працівником втілюється у трудових відносинах та у відносинах служби (працівники Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України і військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань) незалежно від характеру - постійні, тимчасові, сезонні або виконання іншої роботи за трудовим договором (ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Покладення обов'язку відшкодувати шкоду на юридичну або фізичну особу пояснюється тим, що працівник у даному випадку юридично втілює його волю. Тобто, юридична або фізична особа реалізує свою цивільну право-дієздатність, зокрема деліктоздатність, через дії працівників. Отже, дії працівників юридично сприймаються як дії самої юридичної або фізичної особи. ОСОБА_3 на момент проведення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ярівський гранкарєр" від 25.05.2003 року, та укладення договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу технологічного обладнання „гранітний кар'єр" в с. Томашгород діяв як директор відповідача, перебуваючи з ЗАТ "Ярівський гранкар'єр" в трудових відносинах.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави судова колегія зазначає наступне. Згідно ст. 121 Конституції України, функцію представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом, покладено на систему органів прокуратури України. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до Положення про Державну службу автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 19.01.2002 року № 50/200, Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 221 "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", засновником компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг. У державній власності закріплюється 100 відсотків акцій компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії. Акціонерами компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення щодо приватизації компанії. ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 року № 156 на власності ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Підприємство засновано з метою задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автодоріг загального користування. Діяльність ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" направлена на виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утриманню автодоріг загального користування, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг, на забезпечення сталої роботи на автодорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їх наслідків. Підприємство здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм. Згідно п. 7.2 Статуту оперативний контроль за надходженням і витрачанням коштів підприємством здійснює засновник, тобто ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". З наведеного випливає, що ДП "Рівненський облавтодор" створено для забезпечення та захисту державних інтересів, в першу чергу для виконання робіт, які є першочерговими при забезпеченні безпеки дорожнього руху - в протилежному випадку їх невиконання може призвести до дорожньо-транспортних пригод, з людськими жертвами та завдати матеріальної шкоди учасникам дорожнього руху. При цьому, засновником та координатором діяльності ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є державна компанія, а тому шкода, завдана підприємству - тягне за собою як наслідок порушення державних інтересів, в тому числі і економічних. Ввраховуючи викладене, судова колегія вважає помилковим твердження апелянта про те, що вибуття цілісно-майнового комплексу "Гранітний кар'єр" із володіння ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" жодним чином не зачіпає державні інтереси.

Судова колегія також погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у застосуванні строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності по стягненню збитків у позивача почався 06.10.2010 року, тобто із дня винесення Постанови Вищого господарського суду України в справі № 15/67.

Щодо клопотання апелянта про призначення судової економічної експертизи, судова колегія, зазначає наступне. У відповідності до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Відповідно до цього, судова колегія вирішила відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи, з огляду на те, що апелянтом на надано суду безспірних та беззаперечних доказів в обгрунтування необхідності її призначення.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ярівський гранкар'єр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2011 року у справі № 5019/67/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Коломис В.В.

01-12/13323/11