Постанова № 18672754, 10.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2011 року Справа № 5005/2782/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Прокопенко А.Є.

секретар судового засідання Манчік О.О.

за участю :

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 24.11.10;

представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Інтерфінансгруп”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011р. у справі №5005/2782/2011

за позовом К-4 ОСОБА_2, Polska (К-4 ОСОБА_2, Польща

до приватного підприємства “Інтерфінансгруп”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 127000грн.,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2011року K-4 ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом, яким просить стягнути з приватного підприємства Інтерфінансгруп" збитки у розмірі 127 000 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011р. у справі №5005/2782/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Інтерфінансгруп" на користь K-4 ОСОБА_2 збитки у розмірі 127 000 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 270 грн. та 236 грн. витрат, повязаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що видано наказ.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що позивач не звертався до нього з пропозицією згоди на розгляд спору у господарському суді Дніпропетровської області, а також стверджує, що йому не було відомо про існування справи у господарському суді Дніпропетровської області, оскільки копію позовної заяви позивач йому не направляв.

Позивач у відзиві на апеляцій скаргу та у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю прибуття представника останнього до судового засідання. Враховуючи те, що доказів поважності причин неявки у судове засідання відповідач не надав, а залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, враховуючи також закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ГПК України, судова колегія вказане клопотання залишила без задоволення та дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія", м. Олександрія Кіровоградської області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Із встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що 29 жовтня 2007 року між приватним підприємством "Інтерфінансгруп" (продавець) та фірмою "K-4 ОСОБА_2 " (покупець) був укладений контракт №1001/1, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує гранульований шлак (надалі товар), характеристика, ціна, строки та умови поставки якого зазначені в Специфікаціях до цього контракту, що є його невід'ємною частиною

Строк дії цього контракту складає один рік, з можливою пролонгацією (п.11.1 контракту).

Відповідно до п.3.1 контракту поставка товару здійснюється залізничним транспортом вагонними нормами (насипом у відкритих напіввагонах) на базисних умовах DAF кордон Україна/Польща, станція передачі, зазначена в Специфікаціях (згідно INCOTERMS 2000). Відправником товару є приватне підприємство "Інтерфінансгруп".

Загальна вартість товару на момент укладення контракту орієнтовно складає 3 387 000 доларів США без тарифу доставки (п.4.2 контракту). Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється за фактично відвантаженою кількістю товару на підставі інвойсів, що виставляються продавцем (п.4.3 контракту).

Відповідно до п.5.1 контракту попередня оплата в розмірі 10% вартості погодженого місячного об'єму товару здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу на рахунки продавця в уповноважених банках, вказані в контракті або в рахунку на попередню оплату (інвойсі). Покупець зобов'язується зробити 10% передплату протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку на попередню оплату (інвойсу) (п.5.2 контракту).

На виконання умов контракту №1001/1 від 29.10.2007 року K-4 ОСОБА_2 12.11.2007 року перерахувало приватному підприємству "Інтерфінансгруп" суму в розмірі 20 000 доларів США, що підтверджується банківською випискою від 16.10.2008 року (а.с. 19-20).

15.07.2008 року приватне підприємство "Інтерфінансгруп" частково повернуло K-4 ОСОБА_2 отримані по контракту №1001/1 від 29.10.2007 року кошти в сумі 3 984,97 доларів США, що підтверджується банківською випискою від 16.10.2008 року (а.с. 22).

Приватне підприємство "Інтерфінансгруп" не здійснило поставку товару та не повернуло суму попередньої оплати, у звязку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Сторони в контракті передбачили, що при недосягненні згоди, спори підлягають розгляду в арбітражному Інституті Торгівельної Палати у Стокгольмі.

Приватне підприємство "Інтерфінансгруп" листом від 05.01.2011 року запропонувало K-4 ОСОБА_2 розглянути спір по контракту №1001/1 від 29.10.2007 року в господарському суді Дніпропетровській області, що підтверджується копією листа та квитанцією Укрпошти про відправку листа.(а.с. 136-137). Заперечень щодо розгляду спору по контракту №1001/1 від 29.10.2007 року приватне підприємство "Інтерфінансгруп" не надано.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право»названий Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, в тому числі до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення;

- у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

- у справі юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні;

- в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

З приписів Закону України «Про міжнародне приватне право»вбачається, що спір, який розглядається судом, підлягає розгляду господарським судом України, адже юридична особа - відповідач має місцезнаходження в Україні; шкоду було завдано на території України; майно, на яке можна накласти арешт, находиться саме на території України.

Згідно зі ст. 1 Господарсько-процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, за всіма можливими ознаками спір підлягає вирішенню у господарському суді України, зокрема, враховуючи правила про територіальну підсудність справ господарським судам України, встановлені ст.15 ГПК України - господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно з Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР N 3941-XII від 04.02.94 ): у справах, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача.

Згідно з Роз'ясненням Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002: «у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої частиною третьою статті 4 ГПК пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

За змістом статей 41, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Згідно ст. 44 названого Закону, у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 5 Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.»

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 197 ГК України: господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання. За грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої сторони на момент виникнення зобов'язання.

Згідно ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Господарським судом Дніпропетровської області правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суму в розмірі 16015,03 доларів США (20 000 доларів США 3 984,97 доларів США), що в еквіваленті складає 127 000 грн.

Ствердження відповідача про те, що йому не було відомо про існування справи у господарському суді Дніпропетровської області і копію позовної заяви позивач йому не направляв є безпідставним. Підтвердженням цього є наявні в матеріалах справи оригінал квитанції “Укрпошти”, опис вкладення в поштове відправлення, та повернення поштою повідомлень, направлених відповідачу(а.с.9-10,46), згідно яких копії документів та ухвали господарського суду направлялись відповідачу за його юридичною адресою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими.

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства “Інтерфінансгруп”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2011р. у справі №5005/2782/2011 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя А.Є. Прокопенко

Постанова виготовлена в повному обсязі 14.10.2011 року.