Рішення № 18672689, 30.09.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2011 р.Справа № 16/5025/1382/11 За позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Дочірнього підприємства „Глорія”, с. Розсоша Хмельницького району

про стягнення 13801,31 грн., з яких: 12 796,11 грн. основного боргу та 1 005,20 грн. 3% річних

Суддя В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 10.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №45 від 07.06.2011р.

Рішення приймається 30.09.2011р., оскільки в засіданні суду 28.09.2011р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 30.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

ОСОБА_1 спору: Позивач звернувся з позовом до суду, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 18 302,42 грн., з яких: 12 796,11 грн. основного боргу; 4 501,11 грн. інфляційних нарахувань та 1005,20 грн. 3% річних згідно контракту, укладеного 01.08.2008 року.

Представником позивача в засіданні суду 28.09.2011р. подано письмове клопотання в порядку ст.22 ГПК України, згідно якого позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 12796,11 грн. основного боргу та 1 005,20 грн. 3% річних, всього в сумі 13801,31 грн.

Розглянувши клопотання позивача про зменшення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищевказане клопотання нормам чинного законодавства не суперечить, будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів не порушує, подане у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому судом приймається.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 01.08.2088р. було укладено контракт б/н, відповідно до якого позивач зобов'язувався продати, а відповідач - прийняти товар сільськогосподарського призначення - плуг по ціні, що зазначена в контракті. Попередня сума контракту становила 1 800 євро.

На виконання умов контракту позивач 20.08.2008р. провів поставку товару по контракту на загальну суму 12796,11 грн. згідно вантажно-митної декларації СМК від 20.08.2008р., засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Позивач повідомив, що сторони в п.3.1 контракту передбачили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на протязі 30 банківських днів після останньої погрузки товару на експорт в Україну. Оскільки остання погрузка товару позивачем проведена 20.08.2008 року, то покупець повинен був сплатити кошти за товар на протязі 30 банківських днів, тобто не пізніше „02” жовтня 2008 року.

Позивач наполягає на тому, що він виконав всі умови контракту, поставивши відповідачу зазначений в контракті товар на загальну суму 12796,11 коп. в строк до 01.09.2008р., як передбачено п.4.1 контракту. Будь-яких звернень до позивача з боку відповідача про недопоставку та/або поставку товару неналежної якості, не поступало. Всі усні та письмові звернення позивача із вимогою про оплату відповідачем були проігноровані, будь-які кошти позивачу не поступали, розрахунки з ним не проведені до цього часу.

Таким чином, простроченням оплати боргу в сумі 12 796, 11 гри. позивач вважає дату „02” жовтня 2008 року.

Посилається на ст.165 Господарського кодексу України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказує, що згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків передбачених законодавством.

Вказує, що в контракті сторонами було обумовлено строк виконання зобов`язань по оплаті за товар, проте відповідач не сплатив заборгованість.

Як визначено ст.612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач підтримує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 12796,11 грн. основного боргу та 1005,20 грн. 3% річних за період з 02.10.2008р. по 16.05.2011р. згідно розрахунку, всього в сумі 13801,31 грн.

Представник відповідача в засіданнях суду та у поданому письмовому запереченні від 28.09.2011р. із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на наступне: у відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач вказує, що контрактом визначена валюта зобов`язання євро, тому позивач, змінюючи умови контракту в односторонньому порядку, подав позов про стягнення коштів, зокрема в гривнях, проте позивач не направив відповідачу вимогу про зміну контракту і по якому курсу НБУ.

Відповідач посилається на те, що ст.7 Декрету Кабінету міністрів України №1593 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

За таких обставин, відповідач вважає, що позов заявлено безпідставно, а тому просить відмовити в його задоволенні в повному об`ємі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Позивач по справі ОСОБА_1, АДРЕСА_1, НІП (номер податкової ідентифікації НОМЕР_1) внесений в реєстр підприємців, що здійснюють виробництво та товарообіг по вказаному асортименту, що підтверджується довідкою від „06” грудня 2010р. Воєводського інспекторату захисту рослин (із перекладом з польської на російську мову та нотаріальним посвідченням).

Згідно довідки статистичного управління в м. Люблін про присвоєння ідентифікаційного номера REGON від 06.07.2011р. ОСОБА_1 значиться в загальнопольському офіційному реєстрі субєктів (підприємців) народного господарства, про що присвоєно код REGON №431832445 (із відповідним перекладом з польської на українську мову та нотаріальним посвідченням).

Дочірнє підприємство „Глорія”, Хмельницький район с. Розсоша значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що відділом державної реєстрації Хмельницької міської ради надано витяг із ЄДР від 11.08.2011р. №02-03-1228.

01.08.2008р. між ОСОБА_1, Польща, м. Люблін (продавець) та ДП „Глорія”, Україна, Хмельницький район с. Розсоша (покупець) було укладено контракт б/н, відповідно до п.п.1.1 якого продавець зобов'язувався продати, а покупець - прийняти товар сільськогосподарського призначення - плуг „KVERNELAND”-РВ-100, 1997 р. випуску по ціні, вказаній в контракті.

Вказаним контрактом сторони передбачили, що загальна вартість контракту становить 1 800 євро. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування повної суми, вказаної в п.2.1 контракту на протязі 30 банківських днів після останньої погрузки товару на експорт в Україну. (п.п.2.1, 3.1 контракту).

Згідно п.п.4.1, 4.3, 5.1 контракту сторони обумовили, що товар повністю буде поставлений автомобільним вантажним транспортом на умовах СРТ (правила ІНКОТРЕМС 2000р.) не пізніше „01” вересня 2008 р. Покупець зобов'язується надати всі необхідні документи, які дозволяють ввезення товару в Україну. Продавець зобов'язується надати всі необхідні документи державної інспекції захисту рослин. Поставка товару здійснюється в місце додатково обумовлене сторонами даного договору та приймається комісією за участю представників обох сторін при наявності документів передбачених п. 4.3 даного контракту.

Пунктом 6.1 контракту сторони передбачили, що претензії можуть бути заявлені покупцем у відношенні кількості товару - у випадку невідповідності його кількості на протязі 60 днів з дати поставки товару. Продавець зобов'язаний на протязі 15 днів з дати отримання претензії розглянути її і дати відповідь по суті претензії.

20.08.2008р. позивач провів поставку товару по контракту на загальну суму 12796,11 грн. згідно вантажно-митної декларації СМК від 20.08.2008р. із відміткою Хмельницької митниці про перетин товару через митний кодон, засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідач не оплатив вартість товару на суму 12796,11 грн., позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого, із врахуванням зменшення позовних вимог, які прийняті судом, просить стягнути з відповідача 12796,11 грн. основного боргу та 1005,20 грн. 3% річних за період з 02.10.2008р. по 16.05.2011р., всього в сумі 13801,31 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічним договором (контрактом) є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до ст.38 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно ч.2 ст.567 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час укладання угод у сфері зовнішньої торгівлі та пов'язаних із нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію

За статтею 76 Закону України „Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону .

Відповідно до приписів ст.7 вказаного Закону регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: - законів України; - передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; - економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; - рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; - угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Із наявного в матеріалах справи контракту від 01.08.2008р. вбачається, що останній має ознаки зовнішньоекономічного на здійснення імпорту товару на територію України згідно Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений між сторонами контракт є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 53, 54 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (ратифікована Україною шляхом приєднання до неї 1 лютого 1991 року) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції; зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Стаття 212 ЦК України передбачає, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Згідно ст.

530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із наявного в матеріалах справи контракту від 01.08.2008р. (п.п. 3.1 контракту) передбачено, що обовязок щодо сплати товару покупцю необхідно провести на протязі 30 банківських днів після останньої погрузки товару на експорт.

Оскільки товар, обумовлений в договорі, був поставлений однією і останньою поставкою в повному обсязі 20.08.2008р. на суму 12796,11 грн., що підтверджено наданою в матеріали справи вантажно-митною декларацією від 20.08.2008р., судом приймаються до уваги доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо обовязку відповідача сплатити кошти за товар на протязі 30 банківських днів від дати погрузки товару на експорт, якою є дата 20.08.2008р., тобто оплату товару необхідно було провести не пізніше 02.10.20008р.

При цьому, товар сільськогосподарського призначення - плуг „KVERNELAND”-РВ-100, 1997 року випуску на суму 12796,11 грн. був прийнятий відповідачем 20.08.2008р., про що в ВМД (CMR) зроблено відмітку із відтиском печатки ДП „Глорія”.

Судом звертається увага на те, що відповідачем, як передбачено умовами контракту від 01.08.2008р., не було предявлено будь-яких претензій щодо кількості поставленого товару та по його якості. Натомість, відповідач у відзиві та його представник в судових засіданнях не заперечував факт отримання товару, вказаного в контракті. Будь-яких доказів на підтвердження проведеної відповідачем сплати за товар, суду не було подано, доводи позивача не спростовано.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12796,11 грн. основного боргу суд вважає такими, що заявлені обґрунтовано, підтверджено наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що оскільки позовні вимоги заявлені у національній валюті, то останнє є односторонньою зміною умов договору в розумінні ст. 525 ЦК України, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що звернення до суду з вимогою про стягнення коштів в національній валюті України не є за своєю правовою природою односторонньою зміною умов договору, а є лише обраний позивачем спосіб захисту, що не забороняється чинним законодавством України.

При цьому, враховується положення ст.533 ЦК України, ст.198 ГК України та взято до уваги, що позовні вимоги заявлені в національній валюті України - гривні відповідають офіційному курсу національної валюти до іноземної валюти (євро), і навіть у випадку коригування суми позову відповідно до курсу євро станом на час звернення до суду або на час винесення судом рішення, таке коригування не призведе до зменшення розміру позовних вимог.

Посилання відповідача на п.7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” суд вважає безпідставним, оскільки даний Декрет встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, а не регулює питання, пов'язані з обраними сторонами способами захисту цивільних прав та інтересів при зверненні до суду.

Із позовної заяви слідує, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 3% річних в сумі 1005,20 грн. за період з 02.10.2008р. по 16.05.2011р.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р. передбачено, що у разі, якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, зокрема, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155.

Враховуючи вищенаведені норми, судом перевірено нарахування суми 3% річних за період з 02.10.2008р. по 16.05.2011р., що підтверджується відповідним розрахунком та відповідає вимогам ч.2 ст.625 ЦК України, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.1, 2, 4-5, 4-7, 12, 15, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Дочірнього підприємства „Глорія”, с. Розсоша Хмельницького району про стягнення 13801,31 грн., з яких: 12 796,11 грн. основного боргу та 1005,20 грн. 3% річних, задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Глорія” (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Розсоша, код ЗКПО 30066610) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код податкової ідентифікації NIP №НОМЕР_2, Банк Спулдзельчі в АДРЕСА_2, ОСОБА_1 АДРЕСА_2, SWIFT CODE: POLUPL PR, IBAN: PL 05 8733 0009 0003 7891 3000 0050) 12 796,11 грн. (дванадцять тисяч сімсот девяносто шість тисяч 11 коп.) основного боргу, 1005,20 грн. (одна тисяча пять гривень 20 коп.) 3% річних, 138,01 грн. (сто тридцять вісім гривень 01 коп.) витрат по оплаті державного мита та 177,96 грн. (сто сімдесят сім гривень 96 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяВ.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2011р.

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 позивачу;

3 відповідачу;