Рішення № 18671988, 27.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2011 р.Справа № 34/17-2756-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА"

про стягнення 19646,23грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №4 від 20.06.11р.;

від відповідача: не зявилися;

В судовому засіданні 12.08.2011р. у справі оголошено перерву до 29.08.2011р. в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА" про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.01.2007р. №45 на загальну суму 19646,23грн., у т.ч. основний борг в сумі 13221,08грн., 1574,22грн. пені, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3873,78грн., 3% річних у сумі 977,15грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-2756-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011р. строк розгляду справи №34/17-2756-2011 продовжено по 27.09.11р.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА" в розмірі заявлених позовних вимог, що складають 19646,23грн.

Вищезазначена заява судом не задоволена, оскільки відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття. Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для її відхилення.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від вих№459 від 16.08.2011р. (вх№28822/2011 від 18.08.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

02.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА" (покупець) укладено договір поставки №45, згідно умов якого постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти товар (лікарські косметичні засоби), а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2 договору поставка товару проводиться партіями у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обовязково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній (п.3 цього договору).

За п.2.1. даного договору найменування (номенклатура, асортимент), вартість, марка вказуються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невідємними частинами.

Загальна вартість кожної партії товару, що поставляється за цим договором, вказується у накладній (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. зазначеного договору ціни на товар, який поставляється за цим договором, включають в себе, згідно INCOTERMS 2000, витрати на упаковку, маркування, відвантаження та транспортування товару, мито та ПДВ.

Згідно п.2.4. вказаного договору загальна сума цього договору дорівнює сумі усіх замовлень покупця, прийнятих та виконаних постачальником.

Розділом 3 даного договору визначений порядок розрахунків.

Пунктом п.3.1 цього розділу визначено, що оплата першої партії товару здійснюється покупцем, відповідно до рахунку постачальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 50% вартості відповідної партії товару - авансовим платежем та 50% - протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Згідно п.3.2 договору, оплата кожної наступної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п.3.3 договору, оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України гривні.

Порядок та умови поставки запроваджені у розділі 4 даного договору.

За п.4.1. цього договору поставка товару здійснюється в порядку централізовано-кільцевих перевезень.

Пунктом 4.2. зазначеного договору визначено, що відповідно до ч.3 п.13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 відпуск товару може здійснюватися без довіреності, якщо покупець заповнив та підписав додаток №2 до договору. Покупець зобовязується повідомляти постачальника про зміни (доповнення щодо додатку №2, до наступної поставки в порядку та з додержанням форми. Постачальник залишає за собою право не здійснювати поставку товару покупцеві до моменту надання ним відповідної інформації.

Асортимент, кількість, ціна, загальна сума партії товару погоджується сторонами у кожному конкретному випадку та вказується в замовленні покупця та накладній (п.4.3. розділу 4 даного договору).

Відповідно до п.4.5. цього розділу поставка товару, що є предметом цього договору здійснюється силами постачальника та за його рахунок як у м. Києві так і за його межами (умови DDP).

Згідно п.4.6. вказаного розділу постачальник зобовязується здійснити поставку відповідної партії товару (за умови наявності замовленого товару на складі постачальника протягом 5 робочих днів з моменту: надходження від покупця 50% авансового платежу у відповідності з п.3.1. договору; надходження від покупця замовлення у відповідності з п.3.2. договору.

Розділом 5 даного договору визначений порядок приймання товару.

Відповідальність сторін запроваджена у розділі 7 цього договору.

Відповідно п.7.1 у випадку порушень своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п.7.2 при порушенні строків оплати товару відповідно до п.3.1 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно п.8.2 у тому разі, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору в порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно п.9.3 право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту оплати всієї вартості відповідної партії товару. У випадку несплати повної вартості партії товару у відповідності до п.3.1 договором покупець зобовязаний протягом 3-х робочих днів за власний рахунок та своїми силами повернути на склад постачальника неоплачений товар.

Згідно п.10.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.16.2007 року. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умов.

12.11.2007р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА" укладено додаток №1 до договору поставки №45 від 02.01.2007р. про специфікацію товару.

На виконання умов зазначеного договору поставки №45 від 02.01.2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну 13221,08грн. за видатковими накладними від 02.12.2008р. №РН-007682 на суму 572,70грн., від 05.12.2008р. №РН-007773 на суму 1243,69грн., від 05.12.2008р. №РН-007774 на суму 1189,89грн., від 16.12.2008р. №РН-008032 на суму 2404,06грн., від 16.12.2008р. №РН-008033 на суму 1400,40грн., від 19.12.2008р. №РН-008117 на суму 680,06грн., від 19.12.2008р. №РН-008118 на суму 5730,31грн., від 05.12.2008р. №РН-007773 на суму 1243,69грн.

У звязку з невиконанням прийнятого на себе зобовязання за договором поставки від 02.01.2007р. №45 щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення 13221,08грн. основного боргу, 1574,22грн. пені, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3873,78грн., 3% річних у сумі 977,15грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору поставки №45 від 02.01.2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну 13221,08грн. за видатковими накладними від 02.12.2008р. №РН-007682 на суму 572,70грн., від 05.12.2008р. №РН-007773 на суму 1243,69грн., від 05.12.2008р. №РН-007774 на суму 1189,89грн., від 16.12.2008р. №РН-008032 на суму 2404,06грн., від 16.12.2008р. №РН-008033 на суму 1400,40грн., від 19.12.2008р. №РН-008117 на суму 680,06грн., від 19.12.2008р. №РН-008118 на суму 5730,31грн., від 05.12.2008р. №РН-007773 на суму 1243,69грн.

Проте відповідач в порушення умов п.3.2 договору поставки та норм чинного законодавства України не виконав прийняте на себе зобовязання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати за товар протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Зазначене підтверджується довідкою Київської регіональної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” від 01.08.11р. вих№С11-0000-142-2/781, відповідно до якої з урахуванням реєстру надходжень грошові кошти за вищезазначеними накладними за період з 01.01.2007р. по 27.07.2011р. від контрагента ТОВ "АВІЦЕНА" на рахунок позивача не надходили.

В запереченнях на позов відповідач зазначив про те, що на період до 28.12.2009р. у нього накопичився нереалізований товар на загальну суму 13226,57грн., який згідно взаємної домовленості позивач повинен був забрати для подальшої реалізації. Але згідно акту комісії ТОВ "АВІЦЕНА” від 29.12.09р. представник ТОВ "ЦЕНТУС" не зявився за поверненим товаром, у звязку з чим товар згідно повернених накладних №Ави-00145 від 28.10.2009р. на суму 9336,55грн. та №Ави-00151 від 28.10.2009р. на суму 3993,02грн. був списаний з балансу підприємства за закінченням строку придатності.

Зазначені доводи судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать умовам розділу 9 договору поставки, яким сторони узгодили особливі умови, у т.ч. умови повернення товару, зокрема внаслідок неналежної якості товару не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки (п.9.2) або у випадку несплати повної вартості партії товару у відповідності до п.3.1 протягом 3 робочих днів за рахунок та силами покупця (9.3). При цьому, відповідно до п.9.2 постачальник у будь-якому випадку не приймає від покупця товар термін придатності якого закінчився.

Доказів досягнення домовленості між сторонами щодо повернення вищезазначеного товару або внесення змін до договору, відповідач в порушення приписів ст.33 ГПК України суду не надав. Наданий відповідачем акт комісії від 29.12.09р. не може бути обєктивним доказом що підтверджує наявність будь яких домовленостей, оскільки складений працівниками відповідача.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, яка враховуючи вимоги ч.3 ст.267 зазначеного кодексу, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи такої заяви від сторін до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум окремо по кожній накладній, позовні вимоги про стягнення 13221,08грн. основного боргу, 1574,22грн. пені нарахованої з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, інфляційні у розмірі 3873,78грн. та 3% річних у сумі 977,15грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, позивачем згідно позовної заяви, заявлено до стягнення 19646,23грн. Згідно платіжного доручення №818 від 20.06.11р. позивачем сплачено 243,67грн. державного мита.

Разом з тим, відповідно до п.”а” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. (із змінами та доп.) з позовних заяв майнового характеру, ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500грн.).

Згідно ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від21.01.1993р. №7-93 (із змінами та доп.) у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у сумі 47,21грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 196,46грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 22, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЦЕНА (код 25046204; фактична адреса: 65023, м.Одеса, вул.Пастера,50; юридична адреса: 65074, м.Одеса, вул.Гайдара, буд.1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС" (код 32775845; адреса: 01001, м.Київ, вул. Еспланадна, 2 оф.3; р/р26005279436 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) основну заборгованість за договором поставки №45 від 02.01.2007р. в сумі 13221(тринадцять тисяч двісті двадцять одна)грн. 08 коп., пеню у сумі 1574(одна тисяча пятсот сімдесят чотири)грн.22коп., інфляційні процесів у розмірі 3873(три тисячі вісімсот сімдесят три)грн.78коп., 3% річних у сумі 977(девятсот сімдесят сім)грн.15 коп., витрати по сплаті державного мита на суму 196(сто девяносто шість)грн.46 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТУС" (код 32775845; адреса:01001, м.Київ, вул. Еспланадна, 2 оф.3; р/р26005279436 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) довідку про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита на суму 47(сорок сім)грн.21коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 03.10.2011р.