Рішення № 18671687, 26.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2011 р.Справа № 34/17-3204-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ФІНАНС"

про стягнення 2790968,23грн.

Суддя Фаєр Ю.Г

В судових засіданнях приймали участь представники

від позивача: ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності №33 від 30.03.11р.;

від відповідача: не зявилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ФІНАНС" про стягнення боргу за договором №15-МП безпроцентної цільової позики від 11.01.2011р. у розмірі 2200000грн., 163643,84грн. пені, 381835,62грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 32728,77грн. 3%річних від простроченої суми, 12760грн. збільшення суми боргу у звязку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3204-2011.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.09.2011р. В судові засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, своє право на захист не використали.

Згідно з п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 і п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. З наведеного випливає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, суд встановив наступне.

11.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ” (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ІТ ФІНАНС” (позичальник) укладено договір безпроцентної цільової позики №15-МП, згідно умов якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чиним законодавством України, зобовязується надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній - прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. У звязку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому договорі надається позичальникові на безпроцентній основі.

Згідно п.2 даного договору цільовим призначенням позики є господарська діяльність позичальника.

Відповідно до п.4 договору позикою за цим договором є сума коштів у розмірі 2200000грн.

В п.5 договору вказано, що позикодавець зобовязується надати визначену цим договором позику до 11.01.2011р. Позика надається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.7 позичальник повинен повернути усю суму позики до 11.02.2011р., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. Цей строк може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою сторін до цього договору.

Відповідно до п.9 договору у випадку порушення своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобовязання.

Підпунктом 12.1. п.12 зазначеного договору вказано, що в разі прострочення строку повернення позики, або інших сум, які позичальник повинен перерахувати позикодавцю згідно з цим договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

На виконання умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТ ФІНАНС" 2200000грн., про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №7157 від 11.01.2011р. (призначення платежу - поворотня фінансова допомога згідно договору позики №15-МП без ПДВ).

У звязку із невиконанням прийнятого на себе зобовязання за договором безпроцентної цільової позики №15-МП від 11.01.2011р. щодо повернення в строк до 11.02.2011р. позики у сумі 2200000грн., позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 03.08.2011р. №0391/11 з вимогою повернути позику, з урахуванням пені та процентів на загальну суму 2726583,56грн. у строк до 09.08.2011р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Відповідно до ст.1046 зазначеного кодексу, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч.1,3 ст.1049 зазначеного кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в п.7 договору узгоджено, що позичальник повинен повернути усю суму позики до 11.02.2011р., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок ПАТ „АЛЬФА-Банк” вих.№619-150-43-8480 від 02.09.2011р. та вих№673-150-43-8521 від 23.09.2011р. про рух коштів по рахунку позивача за період з 10.08.2011 по 02.09.2011 та з 03.09.2011р. по 23.09.2011р. відповідно, грошові кошти на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ФІНАНС" не надходили.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підпунктом 12.1. п.12 зазначеного договору сторони узгодили, що в разі прострочення строку повернення позики, або інших сум, які позичальник повинен перерахувати позикодавцю згідно з цим договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно із ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначені норми матеріального права, вказані договірні умови, несвоєчасне повернення відповідачем суми позики у розмірі 2200000грн., настання терміну повернення позики, перевіривши здійснені позивачем розрахунки процентів, пені, інфляційних витрат, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ФІНАНС" позики у розмірі 2200000грн., 163643,84грн. пені за період з 12.02.2011р. по 11.08.2011р., 32728,77грн. 3% річних від простроченої суми, 12760грн. збільшення суми боргу у звязку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції, 381835,62грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, є правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 25500грн. та ІТЗ судового процесу на суму 236грн., сплачені платіжними дорученнями №9971 та №9972 від 10.08.2011р.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТ ФІНАНС” (код 36435784; адреса: 65101, Україна, м.Одеса, вул.Комарова, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна лізингова компанія „ЛЕНД-ЛІЗ” (код 31502612; адреса: 65045, Україна, м.Одеса, вул.Катерининська, б.25, оф.15) суму позики у розмірі 2200000(два мільйони двісті тисяч)грн., пеню у сумі 163643(сто шістдесят три тисячі шістсот сорок три)грн.84коп., проценти за користування грошима у сумі 381835(триста вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять пять)грн.62коп., 3% річних у сумі 32728(тридцять дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень)грн.77коп., інфляційні у сумі 12760(дванадцять тисяч сімсот шістдесят)грн., витрати по сплаті держмита на суму 25500(двадцять пять тисяч пятсот)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 29.09.2011р.