Рішення № 18671366, 26.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2011 р.Справа № 12/17-570-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства "Західенерго" ; до відповідачів:1. Одеської залізниці;

2. Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" ;

про стягнення 965,27 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Невінгловська Ю.М.

Никифорчук М.І.

Представники, які брали участь у розгляді справи:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 29.04.2011р;

від відповідача 1: ОСОБА_2. довіреність від 04.01.2011р.

від відповідача 2: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, відкритого акціонерного товариства "Західенерго" (правонаступник - Міністерство Інфраструктури України, далі по тексту ПАТ "Західенерго"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці та публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (далі по тексту ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ") 965,27 грн. вартості вантажу, якого не вистачає.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-570-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 03.05.2011р.

29.04.2011р. справу було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

29.04.2011р. справу було прийнято до свого провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Власова С.Г., суддя Гуляк Г.І.

В судовому засіданні 25.05.2011р. суд отримав від ПАТ "Західенерго" клопотання щодо заміни позивача ВАТ "Західенерго" на правонаступника ПАТ "Західенерго", яке судом було задоволено.

10.06.2011р. у звязку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. на лікарняному, здійснено заміну судді господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. на суддю господарського суду Одеської області Аленіна О.Ю. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді господарської справи №12/17-570-2011. та прийнято зазначену справу до свого провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Власова С.Г., суддя Аленін О.Ю.

11.08.2011р. у звязку з перебуванням судді господарського суду Одеської області Власової С.Г. на лікарняному, а судді Аленіна О.Ю у відпустці, в порядку ст. 2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/17-570-2011 та прийнято зазначену справу до провадження у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Невінгловська Ю.М., суддя Никифорчук М.І.

Відповідач 1 Одеська залізниця, в судових засідання проти позову заперечував , просив суд звільнити його від відповідальності по справі, з підстав викладених у відзиві на позов від 14.03.2011р.

Відповідач 2 - ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.05.2011р. наданими суду позивачем, та корінцем про вручення поштового повідомлення, але в судове засідання не зявився, проти позову в частині вимог до нього заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 28.02.2011р.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасникі судового процесу, проаналізувавши надані докази, суд встановив:

На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 24.09.2010 р. зі станції відправлення Родинська ВАТ ЦЗФ “Октябрська”(відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 63486211, з вугіллям камяним марки г-газовий, що підтверджується залізничною накладною № 52886964 на маршрут або групу вагонів.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-3, 5, 6, 8, 9 розліду 2 Технічних умов.

26.10.2010р. складено Акт № 132 про технічний стан вагона, згідно із яким у вагоні № 63486211 встановлено наявність зазору з західної сторони по всій висоті торцевої двері 150 мм, верхній замок відсутній. Двері закріплені дротом.

26.10.2010 р. на станції Нижньодніпровськ-Вузол складено комерційний акт серії АА № 034368/368/56 яким встановлено, що: у вагоні № 63486211 знаходиться вугілля камяне марки Г-газовий; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1780 кг; завантаження вантажу в рівень бортів, марковано вапном; над 1 люком наявне воронкоподібне поглиблення довжиною 1,5 м., по всій ширині вагону, глибиною 1,8 м.; теча відсутня; в технічному стані вагон справний; наявні сліди старого протікання вантажу; з західної сторони наявний зазор по всій висоті торцевої двері 150 мм, верхній накидний замок відсутній, двері укручені дротом; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг.

Як вбачається з Акту про технічний стан вагону та комерційного акту, вагон був технічно справний але не підготовлений до перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля. Крім того зазор, визначений в Акті про технічний стан вагону та комерційному акті вантажовідправник бачити міг, але заходів по його усуненню для попередження втрати вантажу не зробив.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 965,27 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 1120 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону встановлена по специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачену п.6.1 угоди доплату за відсоток золи та вологості).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна № 52886964 свідчить про укладення між ВАТ ЦЗФ “Октябрська”(вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 63486211 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.31 Статуту залізниць України зобовязаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 розяснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”

Згідно із п.3.20 цього ж розяснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, текст комерційних актів від 30.09.2010 р. № 034374/374/58 та № 034373/373/57 , в якому за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу в даному випадку здійснювалось у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” слід визнати винним у втраті товару.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 26.10.2010 р. № 034368/368/56 з даними щодо воронкоподібних поглиблень може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 63486211 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому Одеською залізницею не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та обєктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

Крім того Вищий господарський суд України в п.13 оглядового листа від 29.11.2007 р. № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" зазначив, що "вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці за ціною вантажовідправника, а відносно відправника за ціною посередника або постачальника". Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в звязку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діяннями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими суду платіжними дорученнями від 12.11.2010 р. №№ 5281, 5282 виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”; актом приймання передачі вугільної продукції від 11.11.2010р.

Таким чином, оскільки, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% та граничного розходження визначення маси нетто маса недостачі вантажу становить 1,12 т, з ПАТ “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” підлягають стягненню кошти в сумі 50% від 965,27 грн., а саме 482,64 грн.

Відносно відповідальності Одеської залізниці, суд, вважає що вартість вантажу слід вираховувати на підставі довідки ПАТ “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” від 24.05.2011р., відповідно до якої вартість 1 тони вугілля марки ДГ 0-100 енергетичний складає 599 грн. без ПДВ. Отже з Одеської залізниці слід стягнути 50% від 805,05 грн., а саме 402,56 грн.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Октябрська" (85043, Донецька обл., м. Білецьке, вул. Красноармійська, 1А; код 00176549) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555) 482,64 грн. вартості недостачі вантажу; 51 грн. державного мита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з Одеської залізниці ( 65042, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, код 01071315 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555) 402,56 грн. вартості недостачі вантажу; 51 грн. державного мита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 28.09.2011 р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Невінгловська Ю.М.

Никифорчук М.І.

Суддя Цісельський О.В.