Рішення № 18671362, 26.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2011 р.Справа № 12/17-3220-2011 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНФОРТ"

до відповідача: комунальне підприємство "ТАЇРОВЕ"

про стягнення 104018,36грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність від 01.09.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІНФОРТ" (надалі ТОВ "КЛІНФОРТ"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до комунального підприємства "ТАЇРОВЕ" (надалі КП "ТАЇРОВЕ") про стягнення основного боргу у розмірі 89214,65 грн.; пені у розмірі 7669,82 грн.; 3% річних у розмірі 1973,89 грн.; індексу інфляції у розмірі 5160 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-3220-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до заперечення на позовну заяву від 01.09.2011р., відповідач частково визнав борг а саме: основний борг у розмірі 84214,65 грн.; пеню у розмірі 7427,32 грн.; 3% річних у розмірі 1934,03 грн.; індекс інфляції у розмірі 5160 грн. Заперечував проти нарахування пені та 3% річних на суму коштів в розмірі 5000 грн., оскільки, зазначені кошти були сплачені за платіжним дорученням №195 від 23.06.2011р.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.09.2011р. наданими суду позивачем, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Між ТОВ "Клінфорт" (Підрядник) та КП "Таїрове" (Замовник) виникли господарські зобов'язання з приводу вивезення твердих побутових відходів, - що утворюються в процесі господарської діяльності Замовника, оформлені договорами на вивіз твердих побутових відходів від 01 вересня 2010 року № 01/10 (далі - Договір № 01/10) та № 02/10 (далі - Договір № 02/10).

Позивач своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, що підтверджується актами виконаних робіт № ОУ-0000011, № ОУ-0000012, № ОУ-0000013, № ОУ-0000015, № ОУ-0000017, № ОУ-0000016, № ОУ-0000018, № ОУ-0000019, № ОУ-0000020. № ОУ-0000037 належним чином оформлених та підписаних обома сторонами.

Як зазначає позивач, КП "Таїрове" в порушення взятих на себе зобов'язань не оплачувало отримані від ТОВ "Клінфорт" послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем.

Відповідно до умов п. п. 2.1.1., 3.5 Договору № 01/10 та п. п. 4.2., 6.2. Договору № 02/10 "Замовник" зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги (роботи), що надаються "Підрядником", відповідно до умов цього Договору. "Замовник" щомісячно проводить оплату за надані послуги не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору № 01/10 та п. 8.1. Договору № 02/10 за несвоєчасне проведення розрахунків за даною угодою "Замовник" сплачує "Підряднику" пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно чинного законодавства.

На підтвердження наявності боргу сторонами було підписано акт звірки-взаємних розрахунків станом на 22 листопада 2010 року, за яким сума заборгованості КП «Таїрове»склало 61113,10 грн.

Після підписання акту звірки взаємних розрахунків позивачем ще було виконано роботи на суму 28101,55 грн., про що свідчать акти виконаних робіт № ОУ-0000019, № ОУ-0000020, № ОУ-0000037.

Як зазначає позивач, на дату подачі позову відповідачем не сплачено за надані послуги, а тому загальний борг КП "Таїрове" перед ТОВ "Клінфорт" складає 89 214,65 грн.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України, встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

З приписів ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В позовній заяві позивачем зазначено, що за відповідачем наявна заборгованість за надані послуги в розмірі 89214,65 грн., однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви не було враховано, що відповідачем відповідно до платіжного доручення №195 від 23.06.2011р. було проведено оплату згідно рахунку-фактури №СФ-0000045 від 26.04.2011р. за вивезення твердих побутових відходів, в розмірі 5000 грн.

Отже, з урахуванням оплати відповідача в розмірі 5000 грн. здійсненої 23.06.2011р., за відповідачем залишилось заборгованість за надані послуги в розмірі 84214,65 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 4.1. Договору № 01/10 та п. 8.1. Договору № 02/10 за несвоєчасне проведення розрахунків за даною угодою "Замовник" сплачує "Підряднику" пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, згідно чинного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так з урахуванням п. 4.1. Договору № 01/10, п. 8.1. Договору № 02/10 та ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу пені у розмірі 7669,82 грн., 3% річних у розмірі 1973,89 грн. та індексу інфляції у розмірі 5160 грн.

Судом зроблено розрахунок пені, трьох процентів річних та індексу інфляції (з урахуванням сплати відповідачем 23.06.2011р. 5000 грн. за вивезення твердих побутових відходів), відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 7547,32 грн. пені; 1953,76 грн. 3% річних; 5220 грн. індексу інфляції.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 84214,65 грн. основного боргу; 7547,32 грн. пені; 1953,76 грн. 3% річних; 5220 грн. індексу інфляції.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Таїрове" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 55, код 26601323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Клінфорт" (65088, м. Одеса, вул. О. Невського, 53, кв. 2, код 37169630) 84214,65 грн. основного боргу; 7547,32 грн. пені; 1953,76 грн. 3% річних; 5220 грн. індексу інфляції; 989,35 грн. державного мита; 224,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.