Рішення № 18671215, 21.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2011 р.Справа № 10/17-2739-2011

за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод»

про стягнення 109322,51 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 95 від 20.09.2010р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод»109322,51 грн., з яких 102699,72 грн. основний борг з відшкодування загальноексплуатаційних витрат та витрат по оплаті земельного податку, який виник у відповідача на підставі укладеного з позивачем договору № 49-39-05/164-0 від 01.02.2005р.; 3903,99 грн. пеня, 1963,19 грн. інфляційні та 755,61 грн. 3% річних.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву за вх. №25840/2011 від 03.08.2011р., згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 111846,13 грн., з яких 102699,72 грн. основний борг, 5648,48 грн. пеня, 2404,67 грн. інфляційні та 1093,26 3 % річних. Також розмір позовних вимог збільшений позивачем і у відповідній заяві за вх.№30014/2011 від 31.08.2011р., згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 167000,25 грн., з яких 154933,96 грн. основний борг, 8094,87 грн. пеня, 2404,67 грн. інфляційні, 1566,75 грн. 3% річних.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 31.08.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений на 15 днів до 27.09.2011р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання представника позивача.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.02.2005р. між ДП «Іллічівський морський торгівельний порт»(порт, позивач) і ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод»(завод, відповідач) укладений договір № 49-39-05/164-0, предметом якого є взаємовідносини сторін та розмежування їх господарської компетенції при використанні майна комплексу бази відпочинку «Радужний», що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, Старе Бугово.

Згідно з умовами п.2.1. договору, позивач зобовязується забезпечувати безперебійне електро - та водопостачання бази відпочинку; прибирання території; освітлення території бази відпочинку; справний стан систем водо та електропостачання, своїми силами усувати неполадки, що виникли; охорону території бази відпочинку та утримання суспільного порядку; належний санітарний стан території бази відпочинку, робочий стан туалетів, душових, та ін. обєктів загального користування.

Згідно з умовами п.2.2. договору відповідач зобовязується відшкодовувати позивачу витрати по оплаті податку на землю в частині площі, займаної обєктами, які знаходяться у користуванні відповідача; відшкодовувати позивачу частину загальноексплуатаційних витрат по утриманню бази відпочинку «Радужний» (прибирання території, освітлення території, вивіз сміття, охорона території, обслуговування душових, туалетів, кінозалу, дитячих майданчиків та т. п. ) пропорційно відношенню площі, займаній обєктами, що знаходяться в користуванні відповідача до загальної площі бази відпочинку «Радужний»; сплачувати позивачу вартість спожитої електроенергії та води по фактичним витратам згідно показанням контрольних приладів (електролічильників, водомірів) встановлених на обєктах, що знаходяться в користування відповідачу.

Умовами п. 3.2., п.3.3. договору встановлено, що відповідач щомісячно не пізніше 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим, відшкодовує позивачу частину податку на землю відповідно до п.2.2.3 договору; що відповідач щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що слідує за розрахунковим, відшкодовує позивачу частину загальноексплуатаційних витрат відповідно до п.2.2.4 договору.

Згідно з умовами п. 3.3. договору, рахунки, виставлені з утриманням умов дійсного договору, підлягають оплаті протягом 10-ти банківських днів з дати одержання рахунка представником відповідача, а відповідно до умов п.5.3. договору, за несвоєчасну оплату позивачу належних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати.

Згідно з умовами п. 7.3. договору, дійсний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до моменту припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Іллічівський судноремонтний завод»№ 681 від 05.09.2003р., укладеного між Фондом державного майна України та ТОВ «Вервь», правонаступником прав то обовязків якого є відповідач.

Також судом встановлено, що сторонами затверджено Калькуляцію загальноексплуатаційних витрат на утримання ОСК «Радужний» в 2010р., згідно з якою сума загальноексплуатаційних витрат, які підлягають оплаті відповідачем становить 23310 грн. на місяць та Розрахунок земельного податку, який відшкодовується позивачу, згідно з яким частка земельного податку, що відшкодовується відповідачем позивачу становить 2252,44 грн. на місяць.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач виставив відповідачу рахунки на відшкодування загальноексплуатаційних витрат на утримання ОСК «Радужний» (надалі ЗЕВ) та відшкодування земельного податку (надалі ЗП) за січень-квітень 2011р. на загальну суму 122699,72 грн., а саме: рахунок №3901 від 31.01.2011р. на відшкодування ЗЕВ в сумі 27972 грн. та рахунок № 3902 від 31.01.2011р. на відшкодування ЗП в сумі 2702,93 грн. Вказані рахунки одержані відповідачем 15.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Рахунок № 3911 від 28.02.2011р. на відшкодування ЗЕВ в сумі 27972 грн. та рахунок № 3912 від 28.02.2011р. на відшкодування ЗП в сумі 2702,93 грн. Вказані рахунки одержані відповідачем 11.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Рахунок № 7862 від 31.03.2011р. на відшкодування ЗЕВ в сумі 27972 грн. та рахунок № 7863 від 31.03.2011р. на відшкодування ЗЕВ в сумі 2702,93 грн. Вказані рахунки одержані відповідачем 12.04.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. Рахунок № 13528 від 29.04.2011р. на відшкодування ЗЕВ в сумі 27972 грн. та рахунок №13529 від 29.04.2011р. на відшкодування витрат по оплаті земельного податку в сумі 2702,93 грн. Вказані рахунки одержані відповідачем 17.05.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи. Також між сторонами підписані акти виконаних робіт за січень-квітень 2011р., згідно з якими загальна вартість ЗЕВ та ЗП, що відшкодовуються відповідачем позивачу становить 122699,72 грн. В свою чергу відповідач в оплату виставлених позивачем рахунків перерахував останньому лише 20000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 06.06.2011р., а залишок грошових коштів в сумі 102699,72 грн. відповідач позивачу не сплатив.

Супровідним листом від 07.06.2011р. №25/26.4-14 позивач передав відповідачу рахунки на відшкодування ЗЕВ, ЗП та оплату комунальних послуг за травень 2011р., а саме: рахунок №18879/31052011 на відшкодування ЗЕВ в сумі 27972 грн., рахунок №18880/31052011 на відшкодування ЗП в сумі 2702,93 грн. та рахунок №18886/31052011 на оплату комунальних послуг в сумі 21559,31 грн. Вказані рахунки відповідач одержав 09.06.2011р., про що свідчить відповідна відмітка на супровідному листі. Також між сторонами підписаний акт виконаних робіт від 31.05.2011р., згідно з яким вартість ЗЕВ, ЗП, та комунальних послуг за травень 2011р. становить 52234,24 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, предметом якого є взаємовідносин сторін з розмежування їх господарської компетенції при використанні майна комплексу бази відпочинку «Радужний», та згідно з яким позивач зобовязався забезпечувати безперебійне електро- та водопостачання бази відпочинку; прибирання території; освітлення території бази відпочинку; справний стан систем водо та електропостачання, своїми силами усувати неполадки, що виникли; охорону території бази відпочинку та утримання суспільного порядку; належний санітарний стан території бази відпочинку, робочий стан туалетів, душових, та ін. обєктів загального користування, а відповідач зобовязався відшкодувати позивачу частину податку на землю, частину загальноексплуатаційних витрат та сплачувати позивачу вартість спожитої електроенергії та води шляхом оплати на протязі 10 банківських днів виставлених позивачем рахунків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що рахунки позивача на відшкодування загальноексплуатаційних витрат та витрат на оплату земельного податку за січень-квітень 2011р. на загальну суму 122699,72 грн. оплачені відповідачем лише частково в сумі 20000 грн., а рахунки позивача на відшкодування загальноексплутаційних витрат, витрат на оплату податку на землю та комунальних послуг за травень 2011р. в сумі 52234,24 грн. взагалі не оплачені відповідачем, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і в подальшому.

Таким чином борг відповідача з відшкодування загальноексплуатаційних витрат, витрат на оплату земельного податку та оплату комунальних послуг становить 154 933,96 грн. і жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасну оплату позивачу належних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені станом на 31.08.2011р. становить 8094,87 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, із врахуванням розміру часткової оплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних станом на 01.07.2011р. становить 2404,67 грн., а також розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% станом на 31.08.2011р. річних становить 1566,75 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів,61, код ЄДРПОУ 32333962, р/р 2600531173901 в ФАБ «Південний»м. Іллічівськ, МФО 328663) на користь Державного підприємства «Іллічівський морський торгівельний порт»( 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці,6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26009114761 в ПАТ «Марфін Банк»м. Іллічівськ, МФО 328168) основний борг в сумі 154933 (сто пятдесят чотири тисячі девятсот тридцять три) грн. 96 коп., пеню в сумі 8094 (вісім тисяч девяносто чотири) грн. 87 коп., 3% річних у сумі 1566 (одна тисяча пятсот шістдесят шість) грн. 75 коп., інфляційні в сумі 2404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 26 вересня 2011 року.