Рішення № 18671196, 21.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р.

Справа № 15/17-2959-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача - не з’явився,

від відповідача - Кучеренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” про стягнення 33753,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” про стягнення 33753,40 грн., у т.ч.: 28968,98 грн. основного боргу, 2127,10 грн. пені, 2240,06 грн. інфляційних втрат, 417,26 грн. 3% річних, посилаючись на наступне.

Відповідно до договору № 007984-Т від 01.01.2010 р. ВАТ «Одесагаз»здійснює постачання та транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання в пунктах споживання відповідача.

П. 5.1 договору № 007984-Т від 01.01.2010 р. та п. 5.2 договору передбачена вартість 1000 куб.м природного газу без врахування вартості транспортування магістральними газопроводами та цільового збору. Пунктом 5.2 даного договору передбачена вартість транспортування 1000 куб.м природного газу з врахуванням ПДВ, по газових мережах Облгаз.

Також пунктом 5.3 передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК ,,Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

Враховуючи те, що відповідач повинен був здійснювати оплату першої частини в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% до 20 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, але ця умова договору не виконувалася, у відповідача виникла заборгованість в сумі 28 968,98 грн.

Оскільки за договором №007984-Твід 01.01.2010 р. відповідач несвоєчасно здійснив оплату за поставку газу, позивач нарахував пеню згідно п.п. 7.1, 7.2 вказаного договору в сумі 2127,10 грн.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 417,26 грн., та інфляційних втрат, що становлять 2240,06 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2959-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 55-57), посилаючись на сплату суми основного боргу, у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних. Також відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 р. між Відкритим акціонерним товариством „Одесагаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” (споживач) був укладений договір № 007984-Т, предметом згідно п. 1.1. якого є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потребу населення, бюджетних установ та організацій.

За умовами п. 1.2 договору газ, що постачається за даним договором, використовується споживачем виключно для потребу, визначених в п. 1.1 вказаного договору. Газ передається на пункти споживання споживача, розташовані за адресою: вул. Багрицького, 12а (п. 1.3 договору).

П. 5.1, 52 договору № 007984-Т від 01.01.2010 р. передбачена вартість 1000 куб.м природного газу без врахування вартості транспортування магістральними газопроводами та цільового збору. Пунктом 5.2 даного договору передбачена вартість транспортування 1000 куб.м природного газу з врахуванням ПДВ, по газових мережах Облгаз.

Також пунктом 5.3 передбачено, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватися нормативними актами уповноважених органів, наказами НАК ,,Нафтогаз України" і приймається сторонами до виконання без додаткового попередження.

У відповідності з п. 6.1 вказаного договору оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок позивача протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Так, вищевказаний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, як з’ясовано судом, за період з 01.10.2010р. по 01.04.2011 р. позивачем було поставлено газ відповідачу на суму 246 100,80 грн., а саме:

- у жовтні 2010 р.: продаж газу 13,498 тис. куб. м. - нараховано з ПДВ 17 399,40 грн.; цільовий збір 13,498 тис. куб.м - 272,18 грн. з ПДВ.;

- у листопаді 2010 р.: продаж газу 16,430 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 21 178,85 грн.; цільовий збір 16,430 тис. куб.м - 331,31 грн. з ПДВ.;

- у грудні 2010 р.: продаж: газу 34,334 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 44 257, 74 грн.; цільовий збір 34,334 тис. куб.м - 692,34 грн. з ПДВ;

- у січні 2011 р.: продаж: газу 39,267 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 50 616,54 грн.; цільовий збір 39,267 тис. куб.м - 791,81 грн. з ПДВ;

- у лютому 2011 р.: продаж: газу 35,354 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 45 572,56 грн.; цільовий збір 35,354 тис. куб.м - 712,91грн. з ПДВ;

- у березні 2011 р.: продаж: газу 33,165 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 42 750,85 грн.; цільовий збір 4,029 тис. куб.м 668,76 грн. з ПДВ;

- у квітні 2011 р.: продаж: газу 15,930 тис. кубм. - нараховано з ПДВ 20 543,96 грн.; цільовий збір 15,930 тис. куб.м - 311,59 грн. з ПДВ.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити послуги позивача з транспортування газу і поставлений газ відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Проте, як зазначено позивачем, на день звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було сплачено 217 131,82 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу складала - 28 968,98 грн. (246100,80 грн. –217 131,82 грн.).

Між тим в ході розгляду справи відповідачем було сплачено вказану суму боргу згідно платіжних доручень № 187 від 25.07.2011 р. на суму 8968,98 грн., № 197 від 11.08.2011 р. на суму 10 000,00 грн., № 203 від 18.08.2011 р. на суму 10 000,00 грн. Однак, на день розгляду справи позивачем будь-яких уточнень або заяв з цього приводу не подавались, у зв’язку з чим судом вказані вимоги розглянуто по суті. Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вказані вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 28 968,98 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції і 3% річних суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Також згідно п. 7.2 договору № 007984-Т від 01.01.2010 р. за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь позивача суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ не виконав в повному обсязі, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У зв’язку з наведеним суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. При цьому суд зазначає, що сплата відповідачем суми боргу не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому заявлені позивачем вимоги про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції є цілком обґрунтованими з огляду на несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ, що не спростовано останнім. Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних за період з 01.02.2011 року по 04.07.2011 року, в результаті чого сума інфляційних втрат склала 2240,06 грн., судом встановлено правильність такого розрахунку.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних в сумі 417,26 грн. суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Дослідивши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних за період з 01.02.2011 року по 04.07.2011 року, суд вважає вказаний розрахунок правильним. Відтак, з огляду на існування у відповідача заборгованості по договору на постачання природного газу № 007984-Т від 01.01.2010 р. у відповідні періоди, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми, що складають 417,26 грн.

Доводи відповідача про те, що на теперішній час у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, у зв’язку з чим інфляційні та 3% річних не нараховуються, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовано факт того, що при виконанні укладеного з позивачем договору поставки природного газу з боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов’язань з оплати поставленого газу, що в свою чергу є порушенням зобов’язання. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

За таких обставин, нарахування позивачем інфляційних та річних на суму боргу 28 968,98 грн., яка мала місце на момент звернення позивача до суду з даним позовом, а також на суму боргу, що мала місце у період з 01.02.2011 року по 04.07.2011 року, є цілком правомірним.

Стосовно заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 2127,10 грн., нарахованої згідно п. 7.2 договору слід зазначити наступне.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, п. 7.2 договору № 007984-Т від 01.01.2010 р. передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором № 007984-Т від 01.01.2010 р. щодо своєчасної сплати послуг на постачання природного газу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 2127,10 грн. згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку.

Відповідач, заперечуючи проти нарахування йому пені, послався на те, що прострочення у виконанні відповідачем зобов’язання перед позивачем виникло внаслідок незалежних від нього обставин. Так, відповідач вказує, що отриманий відповідачем за договором № 007984-Т від 01.01.2010 р. газ у повному обсязі використовується для забезпечення життєдіяльності житлових будинків за адресами: м. Одеса, вул. Цегельнозаводська, № 2 та № 2-а, які не належать та не перебувають на балансі відповідача, а обслуговуються Дочірнім підприємством ТОВ „ОЗКВ” „Житлово-експлуатаційна контора”. Така ситуація склалася історично, оскільки зазначені будинки колись будувалися заводом керамічних виробів, який був державним підприємством. На теперішній час завод є юридичною особою приватного права та не має жодних зобов'язань щодо утримання житлових будинків. При цьому, населення цих будинків значною мірою є неплатоспроможним і для забезпечення постійного газопостачання відповідач за власні кошти фактично фінансує життєві потреби населення, яке неспроможне вчасно розраховуватися.

Між тим пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, враховуючи вищенаведені відповідачем обставини, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені до 212,71 грн. (10 % від заявленої до стягнення суми пені).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” є частково обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача з огляду на наявну суму заборгованості на момент подання позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” про стягнення 33753,40 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” (65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12-а; код ЄДРПОУ 03004808, р/р 26001301535153 АБ „Південний”, МФО 328135) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; р/р 26008317511 в ПАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) інфляційні втрати в сумі 2240/дві тисячі двісті сорок/грн. 06 коп., 3% річних в сумі 417/чотириста сімнадцять/грн. 26 коп., пеню в сумі 212/двісті дванадцять/грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 337/триста тридцять сім/грн. 54 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 р.