Рішення № 18671008, 22.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2011 р.Справа № 35/17-2671-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" до відповідача Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 130717,41грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.03.11р.;

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №1 від 18.08.11р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 130717,41грн., а саме: основний борг у розмірі 46189,71грн., пені у розмірі 83142грн., 3%річних у розмірі 1385,70грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.11р. порушено провадження у справі №35/17-2671-2011.

18.08.11р. представник позивача подав клопотання(вх.№28872/2011) про приєднання до матеріалів справи статутних документів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

06.09.11р. представник позивача подав клопотання (вх.№30805/2011 від 06.09.11р.) про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготувати витребувані судом документи.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

За клопотанням представника позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-2671-2011 було продовжено до 22.09.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.

22.09.11р. представник позивача подав клопотання(вх.№33077/2011) про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

22.09.2011р. позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, в порядку ст.. 22 ГПК України, згідно якого у звязку з уточненням розрахунків по зобовязанням відповідача по даному позову просить суд стягнути з Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 92694,35грн., а саме: основний борг у розмірі 47293,04грн.(по договору ОЮ-07/2009 за період з 01.07.09р. по 01.02.2010р. у розмірі 12896,67грн., та по договору ОЮ-02/2009 за період з 01.06.09р. по 28.02.2010р. у розмірі 34396,37грн.), пеню у розмірі 42563,73грн. (за 180 днів прострочення), 3%річних у розмірі 2837,58грн. за період з 30.09.09р. по 22.09.2011р.

Судом розглянуто клопотання позивача про уточнення позовних вимог, та не приймається до розгляду, оскільки в судовому засіданні 18.08.11р. суд перейшов до розгляду справи по суті, а згідно ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав які викладені у відзиві на позов(вх.№30700/2011 від 06.09.2011р.). В обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, не є належним доказом у справі, який би підтверджував наявність заборгованості. Крім того в порушення норм Господарського кодексу України, позивачем надано невірний розрахунок пені, як того вимагає п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

19.02.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" (Виконавець) та Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) було укладено договір №ОЮ-02/2009 про надання послуг по охороні обєктів, згідно умов якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону територію Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з адміністративними, виробничими та складськими приміщеннями(обєкт), які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пгт Таїрово, вул.40-річчя Перемоги, 1.

30.03.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" (Виконавець) та Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) було укладено договір №ОЮ-04/2009 про надання послуг по охороні обєктів, згідно умов якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону складське приміщення(обєкт), який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пгт Таїрово, вул.Набережна, 11.

16.07.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" (Виконавець) та Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) було укладено договір №ОЮ-07/2009 про надання послуг по охороні обєктів, згідно умов якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону складське приміщеннями(обєкт), який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пос. Мізікевича, вул.Молодіжна, 32.

Згідно п.3.2.4. договорів замовник зобовязався своєчасно проводити оплату Виконавцю за надані послуги охорони.

Відповідно до п. 4.2. договорів Замовник зобовязався до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, передбачені предметом договору, підписати наданий Виконавцем акт виконаних робіт чи надати мотивовану відмову від його підписання. Акт виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків.

Згідно додаткової угоди від 07.07.2009р. № 1 до договору про надання послуг по охороні обєктів №ОЮ-02/2009 вартість охоронних послуг складає: 29200грн. за місяць (з урахуванням ПДВ).

Згідно додаткової угоди від 07.10.2009р. № 1 до договору про надання послуг по охороні обєктів №ОЮ-07/2009 вартість охоронних послуг складає: 7300грн. за місяць (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до п.5 додатків №2 до договорів у разі затримки оплати за виконані охоронні послуг зі сторони Замовника, останній зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки платежу.

В підтвердження виконання зобовязань за договорами позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків, та акти виконаних робіт, неоплаченими залишились охоронні послуги за період з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. та за період з 01.01.02010р. по 20.02.2010р. у розмірі 46189,71грн.

В порушення умов зазначеного договору відповідачем своєчасно не сплачено охоронні послуги.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Позивачем надано суду акт звірки, відповідно до якого за Науково-виробничим підприємством "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю рахується заборгованість на загальну суму 46189,71грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем охоронних послуг за період з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. та за період з 01.01.2010р. по 20.02.2010р., здійснення відповідачем часткової оплати послуг, існування заборгованості Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю по оплаті вартості отриманих послуг, у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46189,71грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 1385,70грн., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 46189,71грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, наданий позивачем розрахунок, на думку суду, здійснений належним чином, а тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1385,70грн. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 46189,71грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості відповідно до додатка №2 до договору сума пені за один день прострочення склала 230,95грн., а отже загальна сума пені заявлена до стягнення дорівнює 83142грн., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 46189,71грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 42263,85грн. за шість місяців, обрахованих із суми заборгованості у розмірі 46189,71грн. в розмірі 0,5% від суми заборгованості відповідно до додатка №2 до договору (230,95грн. х 183днів прострочення = 42263,85грн.).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" підлягають задоволенню в частині стягнення з Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості у розмірі 89839,26грн., а саме: основний борг у розмірі 46189,71грн., 3%річних у розмірі 1385,70грн. пені у розмірі 42263,85грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 898,39грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65496, Одеська область, Овідіопольський район, пгт Таїрово, вул.40-річчя Перемоги, 1; код ЄДРПОУ 19201066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "КАРАБИНЕР" (65009, м.Одеса, вул. Генуєзська, 1, код ЄДРПОУ 24539175) основний борг у розмірі 46189(сорок шість тисяч сто вісімдесят девять)грн.71коп., 3%річних у розмірі 1385(одну тисячу триста вісімдесят пять)грн.70коп., пеню у розмірі 42263(сорок дві тисячі двісті шістдесят три)грн.85коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 898(вісімсот девяносто вісім)грн.39коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 27.09.2011р.