Ухвала суду № 18670967, 15.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"15" вересня 2011 р.

№ 21/17-2011-1799

Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали від 14.09.2011р. за зареєстровані за № 5565/2011, за заявою: Приватного підприємства ( надалі –ПП) „ВИБОР” ( 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 7 ) до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ( надалі –ТОВ) „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” (65026 м. Одеса, вул. Композитора Нищинського, буд.28/203, код ЄДРПОУ 37421699),

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 02.06.2011р. ПП „ВИБОР” звернулося до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредитором на загальну суму 4000 грн. 00 коп. після настання встановленого строку їх сплати та визнаної претензії боржником.

Заява ПП „ВИБОР про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ), підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява, не подання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не подання доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Заявник, в підтвердження незнаходження боржника - ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” за адресою державної реєстрації, посилається на акт огляду місцезнаходження за юридичною адресою ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” від 28.07.2011р, складених та підписаних представниками ПП „ВИБОР”, які на думку заявника, свідчать про належний доказ відсутності боржника за місцем реєстрації.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Таким чином, Заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” не надано доказів, які підтверджують відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, заявником не надано господарському суду відомостей податкового органу про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ”.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника копією договору про надання послуг від 02.12.2010р., актом наданих послуг від 27.12.2010р. на суму 4000 грн. та повідомленням боржника про результати розгляду претензії, відповідно якого ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” визнає вказану заборгованість.

Визнана у встановленому порядку претензія виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006р. Отже, з дати набрання чинності цим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами державної виконавчої служби, як виконавчі документи.

Крім того, з 14.04.2006р., також набула чинності нова редакція ст. 8 ГПК України, вказана стаття на даний час не передбачає можливості примусового стягнення заборгованості за претензією яка визнана боржником, державною виконавчою службою, в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Частина 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності ТОВ „КОМПАНІЯ ДЕЛІ”, а тому заява ПП „ВИБОР” підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до системи діловодства господарського суду за період з 27.04.2011 р. по 14.09.2011 р. директор ПП „ВИБОР” Зуєва О.О. дванадцять разів звертався до господарського суду із аналогічними заявами про порушення провадження справи про банкрутство різних суб’єктів господарської діяльності в том числі п’ять раз відносно „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” у зв’язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

Таким чином, суд зазначає, що директор ПП „ВИБОР” Зуєва О.О. зловживає процесуальними правами подаючи до господарського суду в порушення вимог діючого законодавства безпідставні заяви, а тому в подальшому господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Керуючись п. п. 3,4,10 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного підприємства „ВИБОР” ( 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 7 ) про визнання відсутнього боржника банкрутом Товариства з обмеженою „КОМПАНІЯ ДЕЛІ” (65026 м. Одеса, вул. Композитора Нищинського, буд.28/203, код ЄДРПОУ 37421699) - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження справи про банкрутство на 10 аркушах.

Суддя < /підпис/ > Зеленов Г.М.