Рішення № 18670635, 06.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/29906.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "КИЙ АВІА

ГАРАНТ", м. Київ

ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА

Страхування", м. Київ

Простягнення 2554,45 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 пред. по довір.

Від відповідачане зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 2554,45 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.09.2011р. було порушено провадження у справі № 31/299 та призначено розгляд справи на 28.09.2011р.

16.09.2011р. судом було направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації по Полісу №ВВ/9062169.

27.09.2011р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на судовий запит з інформацією про дію полісу .

27.09.2011р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 27245 від 22.09.2011р. Також, відповідач заперечував проти задоволення вимог щодо стягнення пені, трьох відсотків річних, і інфляційних втрат. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні судових витрат відмовити.

В судовому засіданні 28.09.2011р. було оголошено перерву до 06.10.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення щодо наданого відповідачем відзиву. Позивач підтвердив сплату страхового відшкодування, проте, підтримав позовні вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних, і інфляційних втрат.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

До матеріалів справи долучені повідомлення про вручення судової кореспонденції, що підтверджують факт отримання представником відповідача копії ухвали про призначення судового розгляду.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 06.10.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2008 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП). ОСОБА_2 у м. Львові по вул. Люблінська, буд. 168 А, керуючи транспортним марки «Honda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території не дав дорогу транспортному засобу марки «Daewoo Matiz», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснив з ним зіткнення.

Відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № ФЗ/08/239/МН від 04.11.2008 року автомобіль марки "Daewoo Matiz", який належить ОСОБА_3 було застраховано позивачем.

Відповідно до Довідки № 1360 від 11.11.2008 року ДАІ м. Львова транспортний засіб «Daewoo Matiz»отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Постанови № 3-13942/2008 від 17.12.2008 року Личаківського районного суду м. Львів винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 07.11.2008 року було визнано ОСОБА_2.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, відповідно до Полісу № ВВ/9062169 від 29.09.2008 року.

Вартість матеріального збитку, пошкодженого автомобіля 2763,90 грн., що підтверджується Висновком спеціаліста № 226/11 від 27.11.2008р. експертного авто товарознавчого дослідження.

На підставі заяви вх. № 130 від 19.02.2009 року ОСОБА_3., позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 2073,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 427 від 03.04.2009 року.

28.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу.

Позивачем було отримано лист № 2901-09У від 08.09.2009 року з вимогою додатково надати платіжне доручення № 427 від 03.04.2009 року та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи.

16.02.2010року позивачем було повторно направлено відповідачу зазначені документи (лист №2164 від 16.02.2010 р.),

Засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та відповідно визнаються судом належними доказами , якими посвідчуються наведені факти .

За ст. 1191 ЦК України: „Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір - є встановлений законом".

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у строки, передбачені ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Після порушення провадження у справі, 22.09.2011р. відповідачем було здійснено перерахування на користь позивача грошових коштів у розмірі 2073,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27245 від 22.09.2011р.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення грошових коштів у розмірі 2073,62 грн., які були перераховані відповідачем після порушення провадження у справі, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 159,38 грн., три відсотка річних 83 грн. та інфляційних втрат 238,45 грн., посилаючись на прострочення останнім строку виплати страхового відшкодування.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Суду не надано письмової угоди щодо неустойки, яка була бути укладена між сторонами.

Окрім того, згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Окрім того, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом не доведеним, не обґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, оскільки спір виник саме за його вини (ст.49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі щодо стягнення 2073,62 грн. припинити.

2.В решті позову відмовити.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, пов. 6, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»(юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 1, фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Житомирська, буд. 7, код ЄДРПОУ 30383799), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 10 жовтня 2011 року.