Рішення № 18670264, 08.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.11 р. Справа № 20/282

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів: Курило Г.Є., Лейби М.О.

При помічнику судді Косицькій В.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж м. Донецьк

До відповідачів по справі:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна” в особі філії ТОВ „Фокус Україна” м. Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес” м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 24082, 61 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача-1: ОСОБА_2 довір.

від відповідача-2: не зявився

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Донецьких електричних мереж, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна”, м.Київ, в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна” у м.Донецьку і Донецькій області, та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес” м. Донецьк за участю третьої особи - Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м.Донецьк, про стягнення 24082,61 грн., з яких 23764,22 грн. сума збитків, нарахована за актом про порушення Правил користування електричною енергією (далі-Правила), 142,59 грн. інфляційних, 175,80 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.12.2007р. №20/282, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду №20/282 від 06.02.2008р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України №20/282 від 22.05.2008р. вищевказані рішення та постанову скасовано, справу №20/282 передано на новий розгляду до господарського суду Донецької області.

Склад суду неодноразово змінювався та розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.09.2011р. справа №20/282 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Е.В.Сгара, суддів Г.Є.Курило, М.О. Лейба.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачами Правил, на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи, на приписи Закону України “Про електроенергетику”, Цивільного та Господарського кодексів України, Правил, Методики, затвердженої постановою НКРЕ України від 04.05.2006 р. № 562.

Ухвалою суду від 12.07.2011р. здійснено заміну позивача ВАТ „Донецькобленерго” його правонаступником ПАТ „Донецькобленерго”.

За клопотанням позивача у справу залучені додаткові документи.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав, вважає, що факт самовільного підключення до електричних мереж електропостачальника доведений матеріалами справи.

Відповідач-1 проти позовних заперечив, посилаючись на той факт, що він користується спірним приміщенням на підставі договору оренди №15/2 від 01.07.2006р., укладеному між відповідачами по справі. Зазначив, що за умовами даного Договору обовязок подачі електропостачання відповідачу-1 покладений на відповідача-2. Вважає, що належним відповідачем по справі є саме відповідач-2 ТОВ МПП „Прогрес” .

Відповідач-1 надав клопотання №96 від 12.09.2008р. про залучення у справу в якості третіх осіб власника спірного приміщення - Донецьку міську раду та балансоутримувача таких приміщень Головне управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради. З огляду на приписи ст.27 ГПК України, недоведеність відповідачем-1 того, що рішення по даній справі може вплинути на права та обовязки вказаних осіб, клопотання залишено судом без задоволення.

ТОВ „МКП „Прогрес”, якого було залучено у справу в якості відповідача-2 ухвалою суду від 01.11.2007р., у жодне судове засідання представника не направив, причин цього не повідомив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно довідки з ЄДРПОУ №530146-530149 та витягу з ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес” на моент розгляду справи значиться в Єдиному держреєстрі як юридична особа.

У звязку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.08.2008р. у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м.Донецьк.

Третя особа у письмових поясненнях зазначила про той факт, що спірне приміщення є комунальною власністю, та воно було передано у строкове платне користування оренду відповідачу-2 ТОВ МПП „Прогрес”; просить розглянути справу без її участі.

Ухвалою суду від 02.02.2011р. по справі було призначено судову електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідому інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С.Бокаріуса, а провадження у справі зупинено. Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 12.07.2011р. в порядку ст.79 ГПК України.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

28.03.2006р. між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі (Постачальник електричної енергії) та відповідачем-1 (Субспоживач) укладено договір №4326 про постачання електричної енергії субспоживачу, приєднаному до мереж основного споживача (електропередавальної організації) (далі-Договір постачання).

Відповідно до п.1 Договору постачання, позивач постачає електричну енергію відповідачу-1, а відповідач-1 оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно із умовами Договору та додатків до нього, що є його невідємними частинами.

Угодами від 28.03.2006р. про доповнення Договору постачання сторони змінили зміст п.4.1.2, п.4.2.2, розділу 5, п.6.2, п.8.3 Договору постачання, доповнили преамбулу Договору постачання, змінили умови п.2.5, виключили з тексту Договору постачання п.2.2.9, доповнили п.2 додатку №5 до Договору постачання.

Як вбачається з Договору постачання, акта розмежування балансової приналежності електричної мережі та пояснень сторін, позивач зобовязався постачати відповідачу-1 електричну енергію на обєкт, розташований на 2-му поверсі будівлі №45а по пр.Дзержинського у м.Донецьку.

Крім того, 18.01.2001р. між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та Малим колективним підприємством „Прогрес”, правонаступником якого є відповідач-2 по справі, укладено договір на користування електричною енергією №3480 від 18.01.2001р. (далі по тексту Договір), згідно якого позивач поставляв електроенергію на обєкт, розташований на 1-му поверсі будівлі №45а по пр.Дзержинського у м.Донецьку.

Відповідно до п.16 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2005р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.

Згідно наданої позивачем службової записки б/н, відповідачу-2 припинено електропостачання 25.06.2003р. у звязку із припиненням дії Договору №3480 від 18.01.1999р. Зазначені пояснення позивача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне: наявний у справі Договір №3480 від 18.01.2001р. не має жодного відношення до Договору №3480 від 18.01.1999р., і іншого позивачем не доведено; Договір №3480 від 18.01.1999р. не надано позивачем в порядку ст.33 ГПК України для приєднання його до матеріалів справи; позивачем не надано жодного належного доказу припинення строку дії Договору №3480 від 18.01.2001р. (заява про розірвання Договору, заява про відмову від Договору тощо).

З огляду на всі наявні у справі документи, господарський суд дійшов висновку, що на момент здійснення спірної перевірки позивач та відповідач-2 перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, електропостачальна організація (позивач) зобовязується постачати електричну енергію у відповідності з умовами цього Договору, а споживач (відповідач-2) своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Згідно умов Договору та додатку до Договору „Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, електропостачання відповідачу-2 за цим Договором здійснювалось позивачем за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а (1 поверх).

01.07.2006р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір оренди №15/2 від 01.07.2006р. (далі по тексту Договір оренди), за умовами якого орендодавець (відповідач-2) передає, а орендар (відповідач-1) приймає в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 74,4 м2, що складається з приміщень 1-го поверху в будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а (далі обєкт оренди).

Строк дії Договору оренди встановлено на 12 місяців (п.2.2 Договору оренди).

Відповідно до акта прийому-передачі орендованого приміщення від 01.07.2006р., укладеного згідно Договору оренди, вищевказаний обєкт оренди було передано 01.07.2006р. відповідачем-2 відповідачу-1.

З огляду на всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що у спірний період (на момент здійснення спірної перевірки) відповідач-1 та відповідач-2 перебували у договірних відносинах, а відповідач-2 фактично користувався приміщенням на 1-му поверсі в будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а.

Пунктом 4.6 Договору оренди передбачено, що орендар зобовязується сплачувати комунальні послуги за період користування обєктом оренди на підставі отриманих рахунків.

Орендар має право користуватись комунальними послугами (електроенергією, водопостачанням та каналізацією, опалюванням, кондиціонуванням та вентиляцією) (п.5.1.1 Договору оренди).

Відповідно до п.6.1.3 Договору оренди, орендодавець (відповідач-2) забезпечує приміщення, у тому числі, електропостачанням.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладені приписи, враховуючи умови Договору оренди та Договору про постачання електричної енергії, господарський суд дійшов висновку, що обєкт оренди використовувався відповідачем-1 саме на підставі Договору оренди, а в спірний період саме відповідач-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес”) був зобовязаний забезпечити спірний обєкт (приміщення на 1-му поверсі в будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а) електричною енергію для відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна”) та оплачувати вартість спожитої електроенергії позивачу по справі (Публічному акціонерному товариству “Донецькобленерго”).

13.03.2007р. позивачем здійснено перевірку орендованого ТОВ „Фокус Україна ЛТД” приміщення щодо дотримання вимог Правил користування електричною енергією та зафіксований факт порушення цих Правил (далі ПКЕЕ), зокрема: самовільне підключення токоприймачів споживачем до електропостачальної організації (безоблікове, без договірне користування; існує точка підключення, яка не внесена в договір про постачання електроенергії).

За результатами перевірки складено акт про порушення Правил користування електричною енергією №025440 від 13.03.2007р. (далі акт).

Згідно вказаного акта, адресою обєкту, в якому проведено перевірку є м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а.

Згідно матеріалів справи та пояснень позивача та відповідача-1, спірна перевірка була проведена в приміщенні на 1-му поверсі в будівлі, розташованій за адресою: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 45-а, тобто на обєкті, який не внесено у Договір про постачання електричної енергії №4326 від 28.03.2006р., укладений між позивачем та відповідачем-1, але на який постачалась електроенергія згідно договору №3480 від 18.01.2001р., укладеному з відповідачем-2.

Як зазначено вище відповідач-1 користувався спірним приміщенням на підставі договору оренди з відповідачем-2.

В акті, у відповідності до приписів п.6.41 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), зафіксовані наступні вихідні дані: перелік струмоприймачів споживача, лінійна (фазна) напруга 220В; матеріал ввідного кабелю мідь; переріз жили ввідного кабелю 10 мм2; режим роботи (з 09:00 до 17:00 год. із вихідними суботою та неділею).

Із перелічених пунктів порушень ПКЕЕ, позивачем правомірно вказано порушення споживачем п.6.40 ПКЕЕ (самовільне підключення).

Спірний акт складено у присутності керівника відповідача-1 та підписано ним без зауважень. Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що споживачем електроенергії на спірному обєкті фактично є відповідач-2 на підставі Договору на користування електричною енергією №3480 від 18.01.2001р., який несе відповідальність за виявлені порушення та, який спірний акт не підписав, під час здійснення спірної перевірки присутнім не був.

Факт того, що дійсно наявне порушення саме відповідачем-2 самовільне підключення токоприймачів підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом перевірки технічного стану електричної проводки б/н від 25.06.2003р., в якому зафіксовані відомості про відключення відповідача-2 від електроспоживання. Матеріалами справи також підтверджено, що відповідача-2 до електропостачання до дати здійснення спірної перевірки підключено не було і іншого відповідачем-2 по справі не доведено.

З боку позивача, акт підписано чотирма повноважними представниками.

Крім того, згідно висновку судової електротехнічної експертизи №1874 від 08.06.2011р., електроенергія, що надавалась решті споживачів будинку №45а по пр.Дзержинського у м.Донецьку, за винятком електроустановки ТОВ „МКП „Прогрес”, обліковувалась відповідними приладами обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зафіксоване актом порушення є доведеним, а а дефекти самого акту не спростовують виявленого постачальником електричної енергії порушення.

Відповідно до п.6.41 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці..

Із змісту акта вбачається, що він містить всі необхідні вихідні та достатні дані для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії за допущене відповідачем-2 порушення Правил користування електричною енергією і іншого відповідачем-2 не доведено.

Відповідно п. 6.42 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.

На підставі акта комісією позивача 30.03.2007р. прийнято рішення здійснити нарахування згідно постанови НКРЕ №562 від 04.05.2006р. (із змінами) та здійснити за „Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією” по п.2.1.7 за параметрами: перетин мідного кабелю 10 мм2 з режимом роботи 12 годин на добу без вихідних за період з 14.03.2006р. по 13.03.2007р. За результатами даного засідання складено протокол засідання комісії з розгляду про порушення правил користування електричною енергією та визнання обєму недоврахованої електроенергії, а також суми заподіяних збитків №117 від 30.03.2007р.

Із вказаного вище протоколу вбачається, що відповідач по справі на засідання комісії присутнім не був. Доказів належного повідомлення споживача про дату та час засідання комісії позивачем не надано.

Разом з цим, з боку електропостачальної організації протокол №117 підписаний пятьма повноважними представниками.

Згідно п.2.1.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4.05.2006р. N562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за N782/12656 в редакції, що діяла у спірний період (далі по тексту Методика), вона застосовується у разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до мережі електропередавальної організації.

Згідно розрахунку обєму та вартості електроенергії недоврахованої внаслідок встановлених в акті та протоколі, відповідачу нарахована вартість недоврахованої електроенергії у розмірі 23735, 74 грн.

При цьому, позивачем вручений на оплату відповідачу-1 рахунок-фактура №4326 від 30.03.2006р. на суму 23764, 22 грн.

Підстав предявлення на оплату рахунку на суму, що перевищує визначену комісією енергопостачальника позивачем суду не зазначено та відповідних доказів не надано.

Згідно п.6.43 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на момент розгляду справи виставлений позивачем рахунок на суму 23764, 22 грн. є несплаченим.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт самовільного підключення відповідача-2 до електромереж позивача. Разом з цим, ані позивачем, ані матеріалами справи не доведений той факт, що за виявлене порушення повинен нести відповідальність відповідач-1. Згідно умов Договору оренди, такий факт спростований, а відповідати за порушення Правил користування електричною енергією повинен споживач за Договором №3480 від 18.01.2001р. та орендодавець за договором оренди №15/2 від 01.07.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес”.

Таким чином, вимоги стосовно відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна” задоволенню не підлягають.

Разом з цим, як зазначено вище, рахунок на оплату за недовраховану електроенергію на суму 23764, 22 грн. позивачем предявлено лише відповідачу-1.

Доказів предявлення відповідачу-2 вимоги (рахунку) на оплату за недовраховану електроенергію позивачем не надано.

Таким чином, як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і на момент розгляду справи у відповідача-2 не настало обовязку оплачувати спірну суму, а у позивача не настало право вимагати її стягнення з відповідача-2 і іншого позивачем не доведено.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що законодавець повязує право сторони (позивача) на звернення до суду із позовом лише у разі порушення його прав (законних інтересів) іншою стороною (відповідачем) суд дійшов висновку, що оскільки на момент звернення з позовом до суду у відповідача-2 не виникло обовязку оплачувати заявлену до стягнення суму, а у позивача не виникло право вимагати її стягнення, позовні вимоги стосовно ТОВ „МКП „Прогрес” задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути 142,59 грн. інфляційних та 175,80 грн. 3% річних.

Враховуючи той факт, що вимоги про стягнення суми 23764, 22 грн., на яку нараховані 3% річних та інфляційні, задоволенню не підлягають, господарський суд дійшов висновку щодо відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у сумі 175,80 грн. та інфляційних у сумі 142,59 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються, у тому числі, з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на вищевикладене, всі судові витрати (у тому числі суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи) покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.67, 193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фокус Україна” в особі філії ТОВ „Фокус Україна” м.Донецьк відмовити у звязку з безпідставністю заявлення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Донецьких електричних мереж м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Малого колективного підприємства „Прогрес” м. Донецьк відмовити у звязку з недоведеністю порушеного права.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка (84601, Донецька обл., м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Харківського науково-дослідного інститутуу судових експерти (61177, м.Харків, вул.Золочівська, 8-а, ЄДРПОУ 02883133, р/р 31251272210490 в ГУДКУ в Харківській області; МФО 851011) 3752, 00 грн. на підставі рахунку №1704 від 10.06.2011р. за виконання експертного дослідження №1874.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 09.09.2011р

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Курило Г.Є.

< Текст >