Постанова № 18669772, 12.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 12/127пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кронас"

на постановувід 20.06.11 Донецького апеляційного господарського суду

у справі№12/127пд

господарського судуДонецької області

за позовомДонецької міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кронас"

третя особаУправління земельних ресурсів Донецької міської ради

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідачів:у засідання не прибули

від третьої особи:у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Донецька міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронас" про внесення змін до укладеного між сторонами в справі 13.06.07 договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер 1410136900:00:040:0085 в частині викладення пунктів 4, 8, 10 в редакції позивача.

Позов мотивовано посиланням на обставини прийняття Донецькою міською радою рішення від 23.07.09 №35/37, яким затверджено нову нормативну грошову оцінку землі, та необхідність приведення спірного договору у відповідність з вказаним рішенням.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність правових підстав для такої зміни з огляду на наявність заперечень з боку відповідача як орендаря спірної земельної ділянки.

Рішенням від 07.04.11 господарського суду Донецької області (суддя Ушенко Л.В.), яке залишено без змін постановою від 20.06.11 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Новікова Р.Г. головуючого, Волкова Р.В., Дучал Н.М.), позов задоволено в частині вимог про внесення змін до п. 4 договору з підстав їх доведеності, в решті позову відмовлено, а пункти 8, 10 договору викладено в новій редакції з урахуванням внесених до п. 4 договору змін.

Ухвалою від 30.09.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та відмову в позові новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована посиланням на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, неправильне застосування судами положень ст.ст. 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі" та неврахування обставин відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а відтак неможливістю застосувати до спірних правовідносин з 01.01.10 збільшений розмір орендної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Донецької міської ради від 18.04.07 №250/8 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Кронас" в оренду для експлуатації існуючої будівлі авторемонтної майстерні, існуючої будівлі профілакторію технічного обслуговування, недобудованої будівлі салону, недобудованого адміністративно-побутового корпусу в Київському районі" укладено договір від 13.06.07 оренди, за умовами якого позивач передав відповідачеві в оренду строком на 5 років для експлуатації існуючої будівлі авторемонтної майстерні, існуючої будівлі профілакторію технічного обслуговування, недобудованої будівлі салону, недобудованого адміністративно-побутового корпусу земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,9026 га на території Київського району м. Донецька (кадастровий номер 1410136900:00:040:0085).

Відповідно до п. 8 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки.

Згідно з довідкою №Ю-28419/2006 від 23.06.06 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 складала на момент укладення договору оренди 7367899,98 грн., про що вказано в п. 4 договору.

Рішенням Донецької міської ради №35/37 від 23.07.09 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Донецька, яка почала затосовуватись з 01.01.10 та введено в дію середню базову вартість 1 м2 земель у м. Донецьку в розмірі 248,8 грн. Вказане рішення оскаржено ОСОБА_1 у судовому порядку, але залишено в силі постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 28.09.10 в справі 2а-2781/10, яка залишена без змін апеляційним судом. Обставини визнання недійсним цього рішення за наслідками оскарження його відповідачем у даній справі судами не встановлені та ним не доводились.

Отже, у зв'язку з прийняттям рішення №35/37 "Про нормативну грошову оцінку земель, розташованих на території м. Донецька" позивач листами №01/3-863, №01/3-864, №01/3-865 від 11.03.10 запропонував відповідачу внести зміни до вищевказаного договору оренди, надіславши проект угоди про внесення змін до цього договору, на яку відповідач відповіді не надав.

З огляду на таке Донецька міська рада звернулася до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про внесення змін до пунктів 4, 8, 10 спірного договору, виклавши їх в наступній редакції: "4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1410136900:00:040:0001) з 01.01.10 року становить 11825416 гривень 95 копійок"; "8. Орендна плата вноситься орендарем з 01.01.10 року у грошовій формі та в розмірі 3,0 відсотка від номативної грошової оцінки і становить 354762 гривні 51 копійки на рік"; "10. Орендна плата вноситься на бюджетний рахунок місцевого бюджету Київського району номер рахунку 33217812700006 в ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34687001 МФО 834016, код бюджетної класифікації 13050200 у розмірі 354762 гривні 51 копійка на рік, рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця".

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

На момент розгляду судами даної справи питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється Податковим кодексом України, згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У п.п. 11, 33 спірного договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку і орендної плати, грошової оцінки землі, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом; зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Зважаючи на положення вищевказаних правових норм, умов договору та положень Закону України "Про оцінку земель", суди першої та апеляційної інстанцій по суті дійшли правильного висновку про наявність підстав для внесення до спірного договору змін щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміненого в установленому законом порядку.

Доводи ж касатора з цього приводу не відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки предметом оренди є земельна ділянка комунальної форми власності, до якої застосовуються регульовані ціни, що обчислюються залежно від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції правильно послався на положення ч. 3 ст. 653 ЦК України щодо зміни зобов'язання з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили, але не з'ясував правове значення викладення нової редакції пункту 4 договору із зазначенням дати 01.01.10.

До того ж судами не вказано правові підстави для зміни в зазначеному пункті договору кадастрового номеру земельної ділянки на 1410136900:00:040:0001, у той час як згідно з відповідним рішенням ради та укладеним між сторонами договором в оренду передавалась земельна ділянка з кадастровим номером 1410136900:00:040:0085.

Одночасно суд першої інстанції частково задовольнив вимогу про внесення змін до п. 10 спірного договору, виклавши його в новій редакції, згідно з якою орендна плата вноситься на бюджетний рахунок місцевого бюджету Київського району рівним частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). А ст. 288 Податкового кодексу України також передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

Проте всупереч положенням вказаних законодавчих норм судовими рішеннями в даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати залишається поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією п. 10 договору, на відміну від попередньої, ця умова не визначена.

Пункт 8 спірного договору також судами змінений лише щодо фрази "грошової оцінки землі". По суті ж заявлені позивачем вимоги у цій частині щодо зміни розміру орендної плати з 1,5 на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі залишені судами без задоволення. При цьому суди не досліджували відповідність такої позовної вимоги приписам законодавства, що встановлюють граничний розмір орендної плати за земельну ділянку, а виходили з того, що позивач взагалі в позовній заяві не обґрунтував необхідність і підстави для вказаних змін.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 12.08.10 подано заяву про зміну предмету позову, згідно з якою позовні вимоги викладені в іншій редакції, що передбачає внесення змін лише до п.п. 4, 10 укладеного між сторонами договору. Згідно з мотивувальною частиною ухвали від 12.08.10 господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні цієї заяви, пославшись на ч. 4 ст. 22 ГПК України, згідно з якою позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Проте в зазначеній ухвалі відсутні відомості щодо початку розгляду даної справи по суті на момент подання позивачем заяви, якою змінено позовні вимоги. Згідно з протоколами судових засідань та ухвалами від 30.06.10, від 19.07.10 розгляд справи відкладався, в протоколі судового засідання від 12.08.10 також зазначено про задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, а про перехід суду до розгляду справи по суті вказано лише в протоколі судового засідання від 07.04.11.

З огляду на таке розгляд судами позовних вимог без урахування зміни їх позивачем є безпідставним, а відмова в задоволенні позовної вимоги щодо внесення змін до п. 8 спірного договору з підстав її необґрунтованості без дослідження обставин щодо наявності чи відсутності законних підстав для цього є передчасною.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи щодо наявності правових підстав для внесення відповідних змін до спірного договору згідно з вимогами законодавства, чинного на момент вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.06.11 та рішення господарського суду Донецької області від 07.04.11 у справі №12/127пд скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ГоловуючийГ.Кравчук

СуддіГ.Мачульський

А.Уліцький