Рішення № 18668594, 13.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.11р.Справа № 7/5005/12387/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати", м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет-2009", м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 451, 14 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: генеральний директор Стрижич Л.В., наказ № 4/А від 30.03.2001р., представник ОСОБА_31., доручення № 8 від 04.10.2011р.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати" (м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет-2009" (м. Дніпропетровськ) про стягнення з останнього на свою користь основного боргу за поставлений товар у сумі 5 584, 80 грн., пені у звязку з простроченням оплати товару у сумі 1 064, 55 грн., інфляційних втрат та 3 % річних у загальній сумі 801, 79 грн., а всього: 7 451, 14 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за укладеним між позивачем та відповідачем договором поставки № 21 від 15.09.2009р. щодо оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару за видатковою накладною № 49 від 24.03.2010р., наявністю боргу відповідача за поставлений товар у сумі 5 584, 80 грн. Відповідальність за прострочення оплати товару у виді пені передбачена умовами договору. 3% річних та втрати від інфляції заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Також, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться в установах банку та безпосередньо у відповідача.

Позивач просить витребувати у податкових органів інформацію про всі рахунки відповідача у кредитних та банківських установах.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки представника у судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на 28.09.2011р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати" (м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області), як постачальник, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровет-2009" (м. Дніпропетровськ), як замовник, уклали договір поставки № 21 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобовязується виготовити та передати у власність замовника товар ветеринарну продукцію (далі - товар), а замовник - прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Договір укладено строком дії до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобовязань (п. 6.1. Договору).

Сума Договору визначається потребою замовника у продукції на весь період його дії (п. 1.2. Договору).

За умовами Договору (п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3., п. 2.4.) постачальник здійснює поставку не пізніше 5 календарних днів після передоплати. Підставою для передачі товару є повна передоплата. Право власності на поставлений товар переходить до замовника після повної оплати його вартості. До проведення кінцевого розрахунку товар, який отримано замовником, вважається таким, що знаходиться у нього на зберіганні та не може бути використаний ним в господарському обігу.

Факт передачі-приймання товару від постачальника до замовника оформлюється специфікацією чи видатковою накладною (п. 2.5. Договору).

Відповідно до видаткової накладної № 49 від 24.03.2010р. позивач поставив відповідачу товар на суму 5 584, 80 грн.

Видаткова накладна містить підпис особи, що отримала товар, повноваження якої на право отримання товару від позивача підтверджуються довіреністю № 168 від 24.03.2010р., строком дії до 03.04.2010р.

Поставка товару за наведеною вище видатковою накладною здійснена позивачем без дотримання умов Договору про повну передоплату товару.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 63 від 24.03.2010р. на суму 5 584, 80 грн.

Також, 20.07.2010р., вих. № 20, позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату товару у сумі 5 584, 80 грн.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань по оплаті поставленого йому позивачем товару за наведеною вище видатковою накладною, наявність боргу відповідача у сумі 5 584, 80 грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено вище, умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору товар, що поставляється, оплачується на умовах передоплати.

Ці умови Договору дотримані не були, що не спростовано відповідачем.

Договір не встановлює строку оплати товару, поставленого без його попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки 24.03.2010р., тобто в дату поставки товару, позивач виставив відповідачу рахунок на його оплату (вимогу), у відповідача виник обовязок оплатити товар у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 31.03.2010р. включно.

На зазначений рахунок йде посилання в довіреності на право отримання товару від 24.03.2010р. № 168.

Доказів оплати вартості товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 5 584, 80 грн. не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 5 584, 80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобовязання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Між тим, Договором належним чином не забезпечене виконання відповідачем зобовязання по оплаті товару неустойкою.

Пункт 3.3. Договору передбачає, що у випадку несвоєчасного виконання своїх обовязків щодо оплати замовник зобовязаний виплатити постачальнику пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки поставки за кожний день прострочення, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, умовами Договору передбачена сплата пені відповідачем не за прострочення оплати поставленого товару, а за прострочення поставки товару та від вартості недопоставленого товару.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у звязку з простроченням оплати товару заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахував 3% річних на суму боргу за період прострочення виконання грошового зобовязання з 24.03.2010р. по 01.09.2011р., зазначивши, що період прострочення становить 420 днів, у сумі 192, 79 грн.

Інфляційні розраховані від суми боргу з застосуванням індексів інфляції за квітень 2010 року серпень 2011 року, що за розрахунком позивача склало 608, 80 грн.

Оскільки прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 01.04.2010р. по 01.09.2011р. у сумі 192, 79 грн. (в межах визначеної позивачем кількості днів прострочення та заявленої суми) та інфляційних втрат, розрахованих від суми боргу з застосуванням індексів інфляції за квітень 2010 року серпень 2011 року, у сумі 477, 44 грн.

При розрахунку 3 % річних позивач невірно визначив період їх нарахування, однак це не вплинуло на розмір заявлених вимог.

В решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, оскільки при проведенні розрахунку позивач застосував невірні значення індексів інфляції за лютий 2011р., липень 2011р. та серпень 2011р.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у звязку з відсутністю для цього підстав, передбачених ст. 66 ГПК України.

Не підлягає задоволенню клопотання позивача про витребування у податкових органів інформації про рахунки відповідача у кредитних та банківських установах, оскільки ці дані не є необхідними для вирішення спору по суті, а підстав задовольнити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд не вбачає.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет-2009" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 16, офіс 12-14, ідентифікаційний код 36574170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпрепарати" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул. Перемоги, 1, ідентифікаційний код 20300477) основний борг у сумі 5 584 (пять тисяч пятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп., 3% річних у сумі 192 (сто девяносто дві) грн. 79 коп., інфляційні втрати у сумі 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 44 коп., витрати на оплату державного мита у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 63 коп., витрати на оплату інформаційнотехнічного забезпечення судового процесу у сумі 198 (сто девяносто вісім) грн. 12 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 11.10.2011р.