Ухвала суду № 18668225, 15.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" червня 2011 р. м. КиївК-41236/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009

у справі № 2-а-37125/08/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас плюс»

до 1. Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення та стягнення з державного бюджету коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Волноваському районі Донецької області № 0000282320/0 від 20.11.2008 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 310968 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донбас Плюс»відшкодування податку на додану вартість згідно із деклараціями за грудень 2007, лютий та квітень 2008 року у сумі 310968 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донбас Плюс»судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Волноваському районі Донецької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого наказом ДПА України, Мінфіну України, Держказначейства України від 03.08.2004 №451/501/132 та зареєстрований в Мінюсті України 04.08.2004 за № 971/9570 (зі змінами та доповненнями), зазначаючи, що однією з обовязкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження зустрічними документальними перевірками сплати сум податку до бюджету.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

20.11.2008 здійснена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за деклараціями за грудень 2007 року, лютий, квітень 2008 року, за наслідками якої складено акт від 20.11.2008 за № 5156/2320/31471849. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вказані періоди за операціями з придбання товару внаслідок неодержання відповідей на запити про надмірну сплату ПДВ у ланцюгу постачання до кінцевого виробника, зокрема за грудень 2007 року на суму 117208 грн., за лютий 2008 року на 4593 грн. та за квітень 2008 року на 189167 грн.

На підставі акту перевірки від 20.11.2008 за № 5156/2320/31471849 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282320/0 від 20.11.2008 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 310968 грн.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує неможливістю відшкодування у звязку з неотриманням відповідей та залишенням, у звязку з цим, непідтвердженим факту наявної надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності таких дій податкового органу, оскільки останній не враховує, що порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення з держбюджету на користь позивача бюджетної заборгованості за спірні періоди.

Керуючись ст. ст. 220, 2211, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий с уддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло