Ухвала суду № 18667371, 14.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р.Справа № 2-а-1491/10/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»(далі по тексту ТОВ «Південна будівельна компанія», позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі по тексту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, відповідач) в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002052360/0, № 0002062360/0 від 13 січня 2010 року.

В обґрунтування позивач зазначав, що всупереч п.п.1.5-1.8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»відповідач в акті перевірки виклав не факти з посиланням на докази, на первинні документи та обставини фінансово - господарської діяльності, а в якості головного доказу щодо протиправності дій позивача, зазначив зміст протоколу допиту в якості обвинуваченого директора контрагента позивача, що не тільки не є доказом, а являє собою розголошення таємниці, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №412/35-02/32497323 від 28 грудня 2009 року, побудовані на припущеннях.

Враховуючи, що проведеною перевіркою не встановлено порушень з боку саме ТОВ «Південна будівельна компанія»щодо неправомірного обчислення та сплати податків, визначених оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, відтак, не було підстав для їх прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0002052360/0, № 0002062360/0 від 13 січня 2010 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області (далі по тексту ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області).

В апеляційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В суді апеляційної інстанції представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ТОВ «Південна будівельна компанія»просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 20 травня 2009 року було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань взаємовідносин ТОВ «Південна будівельна компанія»з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01 серпня 2006 року по 31 березня 2009 року, за наслідками якої складено довідку №1090/23-32497323, відповідно якої не виявлено будь-яких порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Південна будівельна компанія»стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ «Дронго плюс».

З 10 грудня 2009 року по 23 грудня 2009 року на підставі службового посвідчення, згідно з п.1 ст.11, п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі Закон №509-ХІІ) ст. державним податковим ревізором-інспектором Демченко О.В., відповідно до дозволу була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Південна будівельна компанія»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дронго плюс»за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за наслідками якої складено акт №412/35-02/32497323 від 28 грудня 2009 року.

Відповідно до висновків акту, позивачем порушено п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон №334/94), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2900850 грн.; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97 ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 2312 113грн. та завищено залишок відємного значення з податку на додану вартість на суму 8569 грн.

На підставі акту від 13 січня 2010 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0002052360/0, № 0002062360/0, відповідно до яких позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3481 023грн., у тому числі за основним платежем - 2320682грн., за штрафними санкціями - 1160 341грн. та податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 5801700 грн., з яких за основним платежем - 2900 850грн., за штрафними санкціями 2900850 грн.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Дронго плюс»було виконавцем будівельних робіт для ТОВ «Південна будівельна компанія»у відповідності до договору №32 від 30 серпня 2006 року «Про виконання субпідрядником загально будівельних робіт на обєкті «Зелений мис».

ТОВ «Дронго плюс»зареєструвався у ДПІ Малиновського району м. Одеси 25 червня 2009 року, як платник податку на додану вартість та отримав свідоцтво №2680945 від 14 липня 2009 року.

ТОВ «Дронго плюс»отримано дозвіл (ліцензію) на право провадження будівельної діяльності №120758 від 14 серпня 2006 року, який наказом інспекції ДАБК в Одеській області від 23 червня 2009 року №14-Л анульовано.

30 серпня 2006 року між ТОВ «Дронго плюс»(підрядник) та ПП «Альфа Україна»(субпідрядник) був укладений договір №32/1 на виконання субпідрядних робіт, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобовязання виконати загально будівельні роботи на обєкті «житловий мікрорайон «Зелений мис», який знаходиться за адресою: пос. Крижанівка, Комінтернівського району.

По вказаним взаємовідносинам сформовано податковий кредит у сумі 18991 46,89 грн. Згідно АІС «Контрагенти»ПП «Альфа Україна» не подає податкову звітність до ДПІ в Малиновському районі м. Одеси з 20 листопада 2006 року.

В акті перевірки зазначено, що оскільки ТОВ «Дронго плюс»власними силами виконати будівельні роботи не мало можливості через відсутність працівників та устаткування, а основним контрагентом даного підприємства було ПП «Альфа Україна», яке, як зазначено в акті перевірки, також не виконувало будівельні роботи то можливо зробити висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Дронго плюс»та ТОВ «Південна будівельна компанія», в звязку з чим, здійснений правочин є фіктивним та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст.234 ЦКУ).

Акт перевірки також обґрунтовувався тим, що 23 червня 2009 року в результаті перевірки інспекцією ДАБК в Одеській області анульована ліцензія ТОВ «Дронго плюс».

21 квітня 2009 року стосовно директора ТОВ «Дронго плюс»порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України ухилення від сплати податків, а вироком Малиновського районного суду від 18 вересня 2008 року директора ПП «Альфа України» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому п.5 ст.27. ч.2 ст.205 КК України, тобто за фіктивне підприємство та засуджено до умовного покарання.

Незважаючи на те, що у позивача наявні всі документи (платіжні документи, накладні та ін..), які підтверджують віднесення до валових витрат, витрат по операціям з ТОВ «Дронго плюс», податковий орган дійшов висновку, що правочин, укладений ТОВ «Південна будівельна компанія» з ТОВ «Дронго плюс»на виконання будівельних робіт з 30 серпня 2006 року по 29 травня 2008 року укладався з порушенням вимог ч.5 ст.203 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним у звязку з тим, що засновник та директор ТОВ «Дронго плюс»- ОСОБА_3 не мав намір здійснювати фінансову господарську діяльність.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Південна будівельна компанія», суд першої інстанції виходив з того, що прямо законом не встановлена недійсність договорів, а також актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Крім того, суд першої інстанції поважав правильними доводи позивача про те, що зобовязання за договором між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ТОВ «Дронго плюс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи, а тому доводи відповідача щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності ТОВ «Дронго плюс»на ухилення від сплати податків та підроблення первинних документів останнього, а у звязку з цим і нікчемності угод, укладених позивачем з вказаним підприємством, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача і бажає зазначити наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкту оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції витребував від податкового органу документи, які були підставою для здійснення висновків про фіктивність правочинів.

З отриманих документів вбачається, що 09 червня 2009 року Інспекцією ДАБК в Одеській області у відсутності ліцензіата було проведено позапланову перевірку додержання ТОВ «Дронго плюс»ліцензійних умов в будівельної діяльності та встановлено, що товариство не підтвердило достовірність відомостей у документах, поданих для отримання ліцензії, зокрема не були надані відомості про ІТР (трудові книжки, трудові угоди, прикази про призначення), які були зазначені у документах на отримання ліцензії.

Таким чином, матеріали даної перевірки спростовують доводи податкових органів про надання ТОВ «Дронго плюс»для отримання будівельної ліцензії у серпні 2006 року підроблених документів.

Про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дронго плюс»свідчать первинні документи, складені при її фактичному здійсненні.

Так, податковий орган проводячи перевірку позивача склав 20 травня 2009 року довідку «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ «Південна будівельна компанія»з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01 серпня 2006 року по 31 березня 2009 року»в резолютивній частині якої зазначив, що порушень діючого законодавства ТОВ «Південна будівельна компанія»в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, які виникли в результаті взаємовідносин з ТОВ «Дронго плюс»не встановлено.

Зокрема в цьому акті перевіряючими було зазначено, що для проведення перевірки надано акти прийняття виконаних підрядних робіт, які являються первинними документами та є підставою для включення витрат по розрахунках з ТОВ «Дронго плюс»до складу валових витрат ТОВ «Південна будівельна компанія».

Також були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Дронго плюс»на адресу ТОВ «Південна будівельна компанія», які підтвердили нарахування податкового кредиту.

Зазначаючи у довідці про реальність господарських операцій, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області підкреслила, що відсутнє документальне підтвердження щодо взаємозвязку між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ПП «Альфа Україна», а також підтвердження перерахування грошових коштів ТОВ «Дронго плюс»на рахунки ПП «Альфа Україна». Крім того, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області вказала про відсутність актів виконаних ПП «Альфа Україна»робіт, які являлися підставою для перерахування коштів, а також про відсутність відомостей про те, що саме отримані від ТОВ «Південна будівельна компанія»кошти було перераховано на рахунки ПП «Альфа Україна».

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Одеського окружного адміністративного суду про те, що повторна перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, яка проводилася ДПА України в період з 10 грудня 2009 року по 23 грудня 2009 року є незаконною.

Так, у вступній частині акту, складеному на підставі цієї перевірки зазначається, що перевірка проводилась на підставі службового посвідчення, згідно з п.1 ст.11 та п.5 ч.6 ст.11-1 Закону №509-ХП, відповідно до дозволу на проведення невиїзної перевірки.

Слід зазначити, що ст. 11-1 Закону №509-ХІІ передбачає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Між тим, ДПА В Одеській області, посилаючись на вимоги даної статті здійснила документальну невиїзну перевірку, проведення якої, передбачено ст.11 Закону №509-ХІІ і підстави для її проведення, зазначені інші.

Таким чином, за одним і тим самим предметом та за період з 01 серпня 2006 року по 31 березня 2009 року, двічі органами державної податкової служби була проведена перевірка ТОВ «Південна будівельна компанія».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону №509-ХІІ, органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно п.4 Указу Президента України від 23 липня 1998 року №817/98 «Про деякі заходи щодо регулювання підприємницької діяльності»вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки субєкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її голови.

Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції перевірено, що вищестоящим контролюючим органом не було прийнято рішення щодо повторної перевірки ТОВ «Південна будівельна компанія»з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Дронго плюс»за період з 01 серпня 2006 року по 31 березня 2009 року.

Також в суді апеляційної інстанції відповідачем не спростовано, що довідка відповідача про результати перевірки, не скасована, стосовно посадової особи контролюючого органу, яка проводила попередню позапланову перевірку зазначеного субєкта, службове розслідування не проводилось, кримінальну справу не порушено.

Апеляційний суд також бажає підкреслити, що докази про документальне підтвердження взаємозвязку між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ПП «Альфа Україна»у повторному акті перевірки також відсутні, не надані такі докази податковим органом в особі - ДПА в Одеській області і на ухвалу суду про витребування доказів.

Не надано документального підтвердження про перерахування ТОВ «Дронго плюс», отриманих від ТОВ «Південна будівельна компанія грошових коштів на оплату робіт на їх обєктах на рахунки ПП «Альфа Україна, відсутні відомості за який період були сформовані валові витрати ПП «Альфа Україна»у сумі 9495734 та згідно яких первинних документів та бухгалтерського обліку (акти виконаних робіт, кошторисна документація).

Не підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку взаємовідносини між ТОВ «Дронго плюс»та ПП «Альфа Україна».

Суд першої інстанції у своєму рішенні правильно відмітив, що в актах податкових органів не заперечується, що у позивача наявні всі документи (платіжні документи, акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт та ін.), які підтверджують віднесення витрат по операціям з ТОВ «Дронго плюс»до валових витрат.

Також відповідачем не заперечується, що такі витрати безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача, крім того в бухгалтерському та податковому обліку вказані операції відображені в повному обсязі.

Таким чином, позивачем до валових витрат віднесені витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а до податкового кредиту були внесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97.

Здійснення позивачем господарських операцій та понесення ним валових витрат підтверджується договорами, податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями, договором із замовником.

Крім того, позивачем надані акти готовності об'єкта до експлуатації, акти державної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів житлової групи «Зелений мис», розташованих за адресою: пос. Крижанівка Комінтернівського району, які на думку суду, є доказами товарності господарських операцій, наявності ділової мети та наміру одержати економічний ефект.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оцінюватися, при дослідженні факту здійснення господарської операції, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої, сформовані дані податкового обліку. Не є обовязковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, як укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками.

Нормами податкового законодавства, чинного на момент вчинення господарських операцій, за якими відповідачем донараховано податкові зобовязання, зокрема нормами ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», не встановлено обовязку платника податків контролювати взаємовідносини контрагента з іншими субєктами господарювання.

Як вже вище зазначалося, проведеними перевірками не встановлено безпосередніх матеріально-правових відносин ТОВ «Південна будівельна компанія»та ПП «Альфа Україна»(наявність взаємних договорів, здійснення розрахунків та інше), а у наданому суду обвинувальному вироку щодо директора ПП «Альфа Україна»ОСОБА_4 не встановлено фактів нездійснення діяльності, в тому числі будівельних робіт. Незаконність діяльності не ототожнюється з її відсутністю.

Відповідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, якій набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду є обовязковим та звільняє від доказування лише щодо визначення конкретних дії директора ПП «Альфа Україна»ОСОБА_4 та їх правових наслідків.

Зобов'язання за договором між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ТОВ «Дронго плюс»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дронго плюс»власними силами виконати будівельні роботи не мало можливості через відсутність працівників та устаткування, а основним контрагентом даного підприємства було ПП «Альфа Україна», яке також не виконувало будівельні роботи. Контролюючий орган дійшов висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Дронго плюс»та ТОВ «Південна будівельна компанія»на підставі протоколу допиту обвинуваченого директора ТОВ «Дронго плюс».

З урахуванням приписів ч. 4 ст. 69 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що такий доказ не повинен братися до уваги, оскільки обвинувачений не попереджається про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань і його доповідь по суті обвинувачення є засобом захисту.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть бути встановлені виключно відповідним судовим рішенням (обвинувальним вироком).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року, яка набрала законної сили, постанову старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України від 20 вересня 2010 року щодо порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ «Південна будівельна компанія»за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального Кодексу України (надалі - КК України) скасовано.

Згідно довідки Малиновського районного суду м. Одеса від 13 липня 2011 року справа за обвинуваченням директора ТОВ «Дронго плюс»- ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 212, ч.2 ст.366 КК України знаходиться на стадії судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що контрагента ТОВ «Південна будівельна компанія»- директора ТОВ «Дронго плюс»звинувачують не фіктивному підприємництві, що могло б свідчити про відсутність у нього ділової мети на продаж будівельних робіт, а за ухилення від спати податків та підроблення документів.

Відповідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97, (якій діяв на момент спірних правовідносин) податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Невідповідність податкових накладних вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2. ст.7 Закону №168/97 при проведенні перевірок не встановлені, та порушення зазначеної норми закону в податкових повідомлення-рішеннях не зазначено.

В своїй апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що позивачем порушено п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 (якій діяв на момент спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 2900850 грн.; та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2312 113 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 8569 грн.

Але, як вважає колегія суддів, доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи.

Пункт 5.1 ст.5 Закону №334/94 визначає поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме, що це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону №168/97, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Вказаним Законом до податкового кредиту не дозволялося включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон №168/97 визначав два випадку неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів або у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

На виконання договору, укладеного між ТОВ «Південна будівельна компанія»та ТОВ «Дронго», в підтвердження що будівельні роботи виконані, останніми підписано та скріплено печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-3), акти виконаних робіт (за формою КБ-2в), ТОВ «Дронго плюс»видано податкові накладні.

ТОВ «Південна будівельна компанія»оплата здійснена у повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та не заперечується контролюючим органом.

Витрати щодо оплати зазначених послуг та товарів включені ТОВ «Південна будівельна компанія»до валових витрат, а суми, визначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Ніяких зауважень щодо неналежного оформлення ТОВ «Дронго плюс» своїх податкових зобовязань, відповідачем не було зазначено.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів.

Контроль зо дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків, в тому числі запобігання злочинам та вчиненню правопорушень, здійснює Державна податкова служба, відповідно покладених на неї завдань, визначених ст.2 Закону №509-ХІІ.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позивач та його контрагент ТОВ «Дронго плюс»на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність порушень позивачем порядку формування податкового кредиту та валових витрат, а тому висновки податкового органу про порушення ТОВ «Південна будівельна компанія п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 та пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334//94 є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч.1 п.3 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південна будівельна компанія»до Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі Одеської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002052360/0, №0002062360/0 від 13 січня 2010 року залишити без - змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її повного тексту.

Доповідач суддяІ.О. Турецька

суддяЛ.В. Стас

суддя І.П. Косцова