Постанова № 18665541, 20.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-1575/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача Пасічника О.В., Ткаченка Д.О.,

відповідача Король Д.М., Бобуха С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом підприємства громадського обєднання „Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника” - „Фірма Ласка” до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000292360 від 14.04.2011р., яким ПГО АПВТ „Фірма Ласка” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11664 грн., у т.ч. 9331 грн. за основним платежем та 2333 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000302360 від 14.04.2011р., яким ПГО АПВТ „Фірма Ласка” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20561 грн., у т.ч. 16424 грн. за основним платежем та 4107 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ПГО „АПВТ „Фірма Ласка” та ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” оформлено відповідними первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними), має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Також зазначав, що придбане у вищезазначених підприємств обладнання в подальшому встановлено на виробничих потужностях ПГО АПВТ „Фірма Ласка” для забезпечення роботи відповідних механізмів та автоматів.

Також посилався на те, що порушення кримінальних справ відносно службових осіб постачальників позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених угод, оскільки докази того, що на момент проведення перевірки вина службових осіб ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград” та ПП „Регіон Кіровоград” доведена вироком суду, який набрав законної сили, відсутні.

В обґрунтування правомірності віднесення ПГО „АПВТ „Фірма Ласка” до складу податкового кредиту суму ПДВ 9331 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні та видаткові накладні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомленьрішень. Оскільки, договори, укладені позивачем з ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” є фіктивними правочинами, з тих підстав, що вчинені без мети настання правових наслідків, що свідчить про нікчемність даних правочинів.

Крім того, посилався на те, що підприємства контрагенти ПГО „АПВТ „Фірма Ласка” мають ознаки фіктивності, про що, на думку відповідача, свідчить порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” за фактом створення фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ПГО „АПВТ „Фірма Ласка” зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 19.12.2000р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 747633 (т.1 а.с.38).

Відповідно до акту Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №23/23-6/31276141 від 01.04.2011р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПГО „АПВТ „Фірма Ласка” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 16424 грн., у тому числі за 2 квартал 2008р. 1347 грн., за 3 квартал 2008р. 1500 грн., 2 квартал 2009р. 6755 грн., 3 квартал 2009р. 2827 грн., 4 квартал 2009р. 3995 грн., а також пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 9331 грн., в тому числі за червень 2009р. 3974 грн., серпень 2009р. 2560 грн., вересень 2009р. 1130 грн., жовтень 2009р. 1667 грн. (т.1 а.с.8-33).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302360 від 14.04.2011р., яким ПГО АПВТ „Фірма Ласка” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20561 грн., у т.ч. 16424 грн. за основним платежем та 4107 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000292360 від 14.04.2011р., яким ПГО АПВТ „Фірма Ласка” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11664 грн., у т.ч. 9331 грн. за основним платежем та 2333 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.34, 35).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансовогосподарських відносинах з ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград”. Зокрема, ПГО АПВТ „Фірма Ласка” укладено з даними контрагентами договори купівлі продажу, згідно яких позивачем придбано у ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” ножі та запасні частини, вартість яких ПГО АПВТ „Фірма Ласка” віднесено до складу валових витрат.

Факти придбання позивачем у ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: прибутковими накладними №ЛА-0011825 від 01.05.2009р., №ЛА-0011927 від 01.05.2009р., №ЛА-0012156 від 07.05.2009р., №ЛА-0014414 від 01.09.2009р., №ЛА-0012157 від 07.05.2009р., №ЛА-0010845 від 13.03.2009р., №ЛА-0015634 від 01.11.2009р., №ЛА-0014676 від 03.11.2009р., №ЛА-001129 від 01.04.2009р., №ЛА-0013129 від 01.07.2009р., №ЛА-0013125 від 09.07.2009р., №ЛА-0014048 від 01.08.2009р., №ЛА-0015037 від 01.10.2009р., №ЛА-0014398 від 01.09.2009р., №ЛА-0015652 від 01.11.2009р., №ЛА-0005121 від 18.08.2008р., №ЛА-0100479 від 27.12.2008р., №ЛА-0100478 від 27.12.2008р., №ЛА-0006012 від 20.10.2008р., №ЛА-0100357 від 01.12.2008р., (т.1 а.с.56, 59, 60, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 98, 101, 104, 106, 109);

видатковими накладними №РН-19/11 від 28.11.2008, №РН-945 від 27.11.2008, № РН-946 від 27.11.2008, № РН-0000008 від 13.02.2009; № ВН-0000014 від 05.03.2009; № ВН-0000041 від 25.03.2009; № ВН-00044 від 07.05.2009; № ВН-00043 від 07.05.2009; № ВН-0000160 від 16.04.2009; № РН-0000012 від 03.03.2009; № РН-697 від 20.10.2008; № ПП-0000214 від 09.06.2009; № 246 від 26.06.2009 року; № 399 від 08.09.2009 року; № ПП-0000216 від 10.06.2009; № 368 від 25.06.2009 року; № ВН-0000234 від 10.1009 р.; № 363 від 20.08.2009 року (т.1 а.с.154, 155, 156. 179-185, 206, 250, т.2 а.с.1-6 ),

податковими накладними №19 від 28.11.2008; № 945 від 27.11.2008, № 946 від 27.11.2008; № 264 від 09.06.2009; № 269 від 10.06.2009; № 314 від 26.06.2009; № 441 від 20.08.2009; № 456 від 25.08.2009; № 495 від 08.09.2009; № 19/10 від 19.10.2009; № 34 від 13.02.2009; № 40 від 03.03.2009; № 41 від 25.03.2009; № 159 від 17.04.2009; № 101 від 07.05.2009; № 102 від 07.05.2009; № 05/03 від 05.03.2009 (т.1 а.с.170-172, 193-199, 241-247),

та рахунками фактурами № СФ-945 від 27.11.2008; № СФ-946 від 27.11.2008; № 4-2 від 04.02.2008; № 28/09 від 28.09.2009; № 29/7 від 29.07.2009; № 26/6/1 від 26.06.2009; № 8/09 від 08.09.2009; № 26/06 від 26.06.2009; № 29/9 від 29.09.2008; № СФ-0000017 від 06.02.2009; № СФ-0000012 від 27.02.2009 (т.1 а.с.173-175, 200-205, 248-249).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” вартість отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с.157-169, 176-178, 186-192, 207-240).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” є компенсацією за отриманий товар, а також наявність документального підтвердження виконання операцій купівлі продажу між даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” товар. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20561 грн., у т.ч. 16424 грн. за основним платежем та 4107 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград”, є фіктивними правочинами в силу вимог ст.234 ЦК України. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, дані юридичні особи були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.122-129).

Порушення кримінальних справ відносно службових осіб постачальників позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених угод, оскільки відсутні докази того, що вина службових осіб ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” доведена вироком суду, який набрав законної сили.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

У відповідності з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними установчих документів ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” та договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.5 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори купівлі продажу, сторонами яких є позивач та ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Договори між позивачем та ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обовязки сторін даних угод.

Крім того, на підтвердження подальшого використання придбаного у вищезазначених підприємств ножів та інших запасних частин, які в подальшому було встановлено на виробничих потужностях підприємства для забезпечення роботи відповідних механізмів та автоматів, позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення (а.с.57, 61, 64, 67, 71, 73, 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 102, 107, 110) та акти списання. (а.с.58, 62, 65, 68, 70, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 97, 100, 103, 105, 108, 111)

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду завищено суму податкового кредиту на суму 11396 грн., в тому числі за листопад 2008р. на 3980 грн., лютий 2009р. 893 грн., березень 2009р. 1675 грн., квітень 2009р. 814 грн., травень 2008р. 4034 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 9331 грн., в тому числі за червень 2009р. 3974 грн., серпень 2009р. 2560 грн., вересень 2009р. 1130 грн., жовтень 2009р. 1667 грн..

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні, що ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград”, станом на час укладення договорів з позивачем були платниками податку на додану вартість та мали право складати первинні документи відповідно до вимог Закону 168/97-ВР.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі № К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі № К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі № К-23280/07, інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” товару підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Також, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт правомірності та обґрунтованості віднесення позивачем до валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий товар, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 9331 грн., сплачену позивачем у звітному періоді у звязку з отриманням від ПП „Регіон Кіровоград”, ПП „Некс Кіровоград”, ПП „Алегра-Кіровоград”, ПП „Єлісаветград Кіровоград”, ПП „Альянс Кіровоград” товару. Що означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11664 грн., у т.ч. 9331 грн. за основним платежем та 2333 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомленьрішень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПГО АПВТ „Фірма Ласка”.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000302360 від 14.04.2011р., яким підприємству громадського обєднання „Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника” - „Фірма Ласка” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20531 (двадцять тисяч пятсот тридцять одна) грн., у тому числі 16424 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. за основним платежем та 4107 (чотири тисячі сто сім) грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0000292360 від 14.04.2011р., яким підприємству громадського обєднання „Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника” - „Фірма Ласка” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11664 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн., у т.ч. 9331 (девять тисяч триста тридцять одна) грн. за основним платежем та 2333 (дві тисячі триста тридцять три) грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити підприємству громадського обєднання „Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника” - „Фірма Ласка” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.09.2011р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина