Постанова № 18665500, 01.07.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року 2а-2403/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Іваненко М.А.,

від відповідача: Воєводін Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УЛК-Класик»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Київської області

провизнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛК-Класик» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 28.04.2011 № 003771503 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по комунальному податку у розмірі 1869, 00 грн.; від 28.04.2011 № 0002521501 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 339, 00 грн.; від 10.05.2011 № 0007411502 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 2207, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірне застосування відповідачем розміру штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання: податкового розрахунку по комунальному податку за 3-4 квартал 2010 року; декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, 9 місяців 2010 року та за 2010 рік; декларації по податку на додану вартість за період з липня 2010 року по лютий 2011 року. На думку позивача, за порушення термінів подання податкової звітності до 31.12.2010 року, відповідач повинен був застосовувати штрафні (фінансові) санкції у розмірах, передбачених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III. Разом з тим позивач вважає, що за порушення термінів подання податкової звітності з 01.01.2011, відповідач зобовязаний був застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тобто у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем невірно застосовано норми закону, позивач вважає таке рішення незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні 01.07.2011 позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні 01.07.2011 представник відповідача заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 28.04.2011 посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено перевірку своєчасності подання податкового розрахунку по комунальному податку.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано податкові розрахунки по комунальному податку:

за 3 квартал 2010 року термін подання до 09.11.2010, подано 20.04.2011;

за 4 квартал 2010 року термін подання до 09.02.2011, подано 20.04.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2011 № 115/1503/33715514 про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкового розрахунку по комунальному податку. На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.04.2011 № 0003771503, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «комунальний податок» у сумі 2040, 00 грн. (за кожне неподання звітності нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020, 00 грн.)

28 квітня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларації з податку на прибуток:

за 1 квартал 2010 року термін подання до 11.05.2010, подано 28.04.2011;

за 9 місяців 2010 року термін подання до 09.11.2010, подано 28.04.2011;

за 2010 рік термін подання 09.02.2011, подано 28.04.2011.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2011 № 115/1501/33715514 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності. На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.04.2011 № 0002521501, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «податок на прибуток» у сумі 510 грн. (за кожне неподання звітності нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170, 00 грн.)

10 травня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання декларацій по податку на додану вартість.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано декларації з податку на додану вартість:

за липень 2010 року термін подання до 20.08.2010, подано 28.04.2011;

за серпень 2010 року термін подання до 20.09.2010, подано 28.04.2011;

за вересень 2010 року термін подання до 20.10.2010, подано 28.04.2011;

за жовтень 2010 року термін подання до 22.11.2010, подано 28.04.2011;

за листопад 2010 року термін подання до 20.12.2010, подано 28.04.2011;

за грудень 2010 року термін подання до 20.01.2011, подано 28.04.2011;

за січень 2011 року термін подання до 21.02.2011, подано 28.04.2011;

за лютий 2011 року термін подання до 21.03.2011, подано 28.04.2011.

За результатами перевірки складено акт від 10.05.2011 № 331. На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.05.2011 № 0007411502, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «податок на додану вартість» у сумі 3060 грн. (за кожне неподання звітності за період з липня по грудень 2010 року нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170, 00 грн., а за кожне неподання звітності за період з січення по лютий 2010 року нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1020, 00 грн.)

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає факт порушення строків подання податкової звітності.

Таким чином, у частині наявності даних правопорушень позивач рішення податкового органу не оспорює.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням відсутності у суду підстав до сумніву щодо достовірності цих обставин, а також добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено граничні строки подання податкової звітності.

Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на безпідставність застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених нормами Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Граничні терміни подання податкової звітності до 31.12.2011 були встановлені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент вчинення правопорушення. Відповідно до вказаного пункту, податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у разі, якщо звітний період - місяць; протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, у разі, якщо звітний період - квартал.

З огляду на обставини справи та факт визнання позивачем порушення податкового законодавства, судом встановлено наявність порушення позивачем термінів подання податкових декларацій, які встановлені відповідачем.

У ході розгляду справи судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок існуючої неоднозначності у трактуванні порядку застосування штрафних санкцій після 01.01.2011 за порушення податкового законодавства, вчиненого у період до 31.12.2010 року, а також застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Перехідних положень» Кодексу, з 01.01.2011 втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначав порядок та підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства до 01.01.2011.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення".

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Результати аналізу положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчать, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинних до 01.01.2011, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України, чинними на момент застосування таких санкцій.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 № 1-рп/99, суд приходить до висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, і ця сама подія, факт, визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Враховуючи наведене, до платників податків за результатами документальних перевірок за податкові періоди до 2011 року застосовується відповідальність у порядку та розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем граничних строків подання податкової звітності відбувалося у 2010 та 2011 роках, тобто у період, що припадав на період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III так і період дії Податкового кодексу України.

У відповідності до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент вчинення правопорушення, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За нормами Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - 1020 гривень.

Оскільки податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, визначалось як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця сама подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент її застосування.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає неправомірним висновки позивача щодо застосування відповідачем штрафних санкцій за нормами підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III.

Водночас, на встановлені судом правопорушення розповсюджується дія норм статті 120 Податкового кодексу України, відповідно до якої передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - 1020 гривень.

Щодо порушень податкового законодавства у період з 01.01.2011 року до 30.06.2011, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Визначення «порушення податкового законодавства» у Податковому кодексі України не наведено, однак є визначення «податкового правопорушення». Згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналізуючи положення глави 11 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є податковим правопорушенням, яке в свою чергу є синонімом «порушення податкового законодавства».

Отже, порушуючи терміни подання податкових декларацій, платники податків порушують податкове законодавство і до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Податковий кодекс не робить будь-яких обмежень, порівнянь та ототожнень стосовно порушень податкового законодавства. Для нього існує лише одне визначення податкового правопорушення.

Таким чином, якщо порушення термінів подання має місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, тобто період подання припадає на цей проміжок, то відповідно до норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за кожне неподання звітності до платника податків повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривня за кожен з таких фактів.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.04.2011 № 0003771503, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «комунальний податок» у сумі 2040, 00 грн., підлягає частковому скасуванню у розмірі 1869, 00 грн. оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за несвоєчасно подано податкові розрахунки по комунальному податку:

за 3 квартал 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за 4 квартал 2010 року у розмірі 1, 00 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.04.2011 № 0002521501, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «податок на прибуток» у сумі 510 грн., підлягає частковому скасуванню у розмірі 169, 00 грн. оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за несвоєчасно подані податкові декларації по податку на прибуток:

за 1 квартал 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за 9 місяців 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за 2010 рік у розмірі 1, 00 грн.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.05.2011 № 0007411502, яким згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «податок на додану вартість» у сумі 3060 грн., підлягає частковому скасуванню у розмірі 2207, 00 грн. оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за несвоєчасно подані податкові декларації по податку на додану вартість:

за липень 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за серпень 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за вересень 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за жовтень 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за листопад 2010 року у розмірі 170, 00 грн.;

за грудень 2010 року у розмірі 1, 00 грн.;

за січень 2011 року у розмірі 1, 00 грн.;

за лютий 2011 року у розмірі 1, 00 грн.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм податкового законодавства, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статями 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 003771503 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по комунальному податку у розмірі 1869, 00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0002521501 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 169, 00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0007411502 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 2207, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 04 липня 2011 року.