Постанова № 18665452, 01.06.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року 2а-1551/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Горбуновій К.С., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Богатов Ю.М.,

від відповідача: Прибора П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський оптико-механічний завод"

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковою звітністю; зобовязання відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, як податкову звітність з моменту її подання до органу податкової служби та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податків.

До початку судового розгляду справи по суті позивач змінив розмір позовних вимог та просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2011 № 0000561600, за яким позивачу визначено грошове зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 1020, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він своєчасно, у передбачений законом термін і порядок подав до відповідача належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Проте, відповідачем в порушення приписів чинного законодавства України необґрунтовано зроблено висновок про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року з підстав встановленої невідповідності в оформлення податкової декларації нормам Податкового кодексу України. Тому позивач вважає, що висновки податкового органу стосовно невизнання поданої декларації є помилковими, а дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як платника податків. Оскільки, на думку позивача, зазначені дії є протиправними, то й податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2011 № 0000561600, за яким позивачу визначено грошове зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 1020, 00 грн. саме за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 01.06.2011 підтримав позовні вимоги з урахуванням змін у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що спірна податкова декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у статті 48 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 № 41, так як порушено загальні вимоги оформлення документів податкової звітності, а саме: додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року не підписаний керівником та бухгалтером позивача. Також відповідачем зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 № 0000561600 скасоване наказом відповідача від 28.04.2011 № 179. Таким чином, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» є юридичною особою, зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 25.07.2004, про що внесено запис № 13371050002000003. Як платник податків перебуває на обліку у Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області.

17 березня 2011 року позивач подав до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року. Декларацію подано особисто платником податку до органу державної податкової служби, що підтверджується відміткою (штампом) відповідача.

Листом від 18.03.2011 №1138/10/28-008 податковий орган повідомив позивача про те, що подана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення і не визнана контролюючим органом як податкова декларація, оскільки у порушення норм пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України не містить обовязкових реквізитів (додаток № 3 не підписано відповідними посадовими особами). Тому податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, реєстраційний номер 3237 не визнано як податкову звітність та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

30 березня 2011 року посадовими особами позивача складено акт № 310/15/33011077 щодо неподання позивачем податкової звітності по податку на додану вартість за лютий 2011 року.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення відповідачем положень підпункту пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки та враховуючи приписи пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивачеві визначено грошове зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 1020, 00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 № 0000561600.

Про те, наказом виконуючого обовязки начальника Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 28.04.2011 № 179 на підставі статі 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 № 0000561600 скасовано, про що позивача повідомлено листом від 28.04.2011 № 1468/10/15-011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у статті 48 Податкового кодексу України.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у пункті 48. 2 статті 48 Податкового кодексу України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48. 3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обовязкових реквізитів податкової декларацїї: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із пунктом 48. 5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до 49. 8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.849.14 статті 49 Податкового кодексу України.

Зокрема пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу (пункт 49.12 статті 49 Податкового кодексу України).

Поряд із цим, з метою запровадження централізованої системи приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 затверджено Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (далі - Методичні рекомендації).

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій передбачено, що якщо надана органу державної податкової служби платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом державної податкової служби як податкова декларація, зокрема якщо у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків.

У відповідності до пункту 4.6 Методичних рекомендацій платнику податків направляється повідомлення, за підписом керівника органу державної податкової служби про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

В силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для невизнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року і відмови у її прийнятті, відповідач зазначив порушення платником податку положень пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (а.с. 32), що виявилось у поданні звітності з порушенням загальних вимог оформлення документів податкової звітності в частині відсутності обовязкових реквізитів, а саме: додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року не підписаний керівником та бухгалтером позивача.

Форму декларації з податку на додану вартість та порядок її складання було затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 № 41, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ вказаного Порядку, податкова звітність повинна бути підписана керівником платника податку або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (пункт 13 розділу ІІІ Порядку).

Перелік додатків до податкової декларації з податку на додану вартість визначено у пункті 14 розділу ІІІ Порядку. Так, додатками до декларації є: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) (додаток 7); заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

У відповідності до пункту 22 розділу ІІІ Порядку, податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Податкового кодексу України, вважається не поданою, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Податкового кодексу України.

З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов до висновку, що додатки до декларації з податку на додану вартість є невідємною частиною податкової звітності та повинні бути заповнені у порядку, визначеному законодавством, зокрема містити обовязкові реквізити у вигляді підпису посадових осіб платника податку.

З метою забезпечення повного та обєктивного розгляду справи, судом було витребувано оригінал поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

При візуальному огляді оригіналу декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, що була подана позивачем податковому органу, судом виявлено факт неспівпадіння дати подачі декларації на примірнику податкового органу - 18.02.2011 (а.с. 41) із датою отримання податковим органом податкової декларації, зазначеної на примірнику позивача 17.02.2011. Про те, як було встановлено у ході судового розгляду справи, обидва примірники декларації є тотожними, вказаний факт сторонами не заперечується, а розбіжність у датах виникла, за поясненнями відповідача, внаслідок його редакційної помилки.

Крім того, судом встановлено, що вказана декларація заповнена позивачем з порушенням вимог пункту 9 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 № 41 та пункту 48. 3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року не підписаний керівником та бухгалтером позивача.

Слід зазначити, що вказаний факт не заперечувався представником позивача, однак на його думку відповідач не мав права не визнавати, як податкову звітність, податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, оскільки норми статей 48, 49 Податкового кодексу не містять такого поняття.

З цього приводу суд зазначає наступне. Як вбачається з листа відповідача від 18.03.2011 №1138/10/28-008, податковий орган повідомив позивача про те, що подана декларація заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення і не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, оскільки у порушення норм пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України декларація не містить обовязкових реквізитів (додаток № 3 не підписано відповідними посадовими особами). Тому податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, реєстраційний номер 3237, не визнано як податкову звітність та запропоновано надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст листа суд вважає, що відповідач своїми діями фактично відмовив у прийнятті вказаної податкової звітності, оскільки у строк, передбачений Податковим кодексом України, направив позивачу письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови та з подальшим застосування її наслідків. Сам факт назви листа «Про невизнання як податкової звітності» не може свідчити про протиправність дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковою звітністю в цілому.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України, під діями суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси осіб.

Прийняття рішення, вчинення дії з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, - цей критерій інакше може бути сформульовано як принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей.

Суд звертає увагу, що оскаржувані дії відповідача були направлені для досягнення результатів, на які спрямовані повноваження суб'єкта владних повноважень.

З огляду на ту обставину, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за лютий 2011 року не містить підпису посадових осіб позивача у додатку № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», який є невідємною частиною декларації, суд вважає, що орган державної податкової служби мав правові підстави для відмови у прийнятті такої податкової декларації.

Враховуючи зазначене та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави невизнання податкової декларації як податкової звітності та відмови у її прийнятті відповідно до пункту 9 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25.01.2011 № 41та пункту 48. 3 статті 48 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року податковою звітністю, є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги позивача, щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2011 № 0000561600, за яким позивачу визначено грошове зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 1020, 00 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення, на підставі статі 60 Податкового кодексу України, скасоване наказом виконуючого обовязки начальника Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 28.04.2011 № 179, про що позивача повідомлено листом від 28.04.2011 № 1468/10/15-011.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами пункту 6 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відтак, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

З огляду на ту обставину, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 № 0000561600 скасоване відповідачем у добровільному порядку та не підлягає виконанню, тому воно не може порушити права, свободи чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03 червня 2011 року.