Постанова № 18665382, 13.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 року 1329/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області

доРжищівського військового лісгоспу Міністерства оборони України

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ржищівського військового лісгоспу Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 4147, 82 грн.

У ході судового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 2480, 11 грн. У обґрунтування заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, сума страхових внесків, строк сплати яких не настав (рядок 32) становить 1667, 71 грн. і саме на таку суму зменшено позовні вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, з урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 по справі № 2а-9802/10/1070 про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 12742, 75 грн. Наявність заборгованості позивач підтверджує наданою відповідачем розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік.

Позивач у судове засідання 13.04.2010 не зявився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні за відсутності представника позивача.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, у судові засідання не зявлявся.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору, обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини сьомої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України від 08.07.2010 № 2464 суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 2480, 11 грн. нарахованих за 2010 рік, тобто до 1 січня 2011 року.

Таким чином до даних правовідносини застосовуються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції яка була чинною до 01 січня 2011 року (далі Закон України № 1105-ХІV), суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків або Фонд).

Частинами четвертою та пятою статті 10 Закону України № 1105-XIV встановлено, що юридичні особи, як роботодавці, набувають статусу страхувальників з дня взяття їх на облік Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків з 20.04.2001, йому присвоєно реєстраційний номер 1004000194 (а.с. 8). Отже, відповідач є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1105-XIV.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-ХІV, роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (надалі Інструкція № 36) визначено порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Розділом 4 Інструкції № 36 встановлено порядок обчислення та строки сплати страхових внесків до Фонду.

Пунктом 4.10 Інструкції № 36 визначено, що розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. (пункт 4.12 Інструкції №36).

Нараховані страхові внески, інші платежі, сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (пункт 4.13 Інструкції №36).

Згідно пункту 7.5 Інструкції № 36, юридичні особи - платники страхових внесків щокварталу у двох примірниках складають розрахункову відомість (звіт), один примірник якої подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку страхувальника в такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним. Усі примірники розрахункової відомості підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, виконавцем та завіряються печаткою. Другий примірник звіту залишається в бухгалтерії платника.

Відповідно до поданої відповідачем до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич Київської області розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, сума несплачених платежів, наявна у платника на кінець звітного періоду складає 16890, 57 грн. (рядок 29), в тому числі заборгованість зі сплати страхових внесків 13917, 02 грн., пеня 1305, 84 грн. та сума страхових внесків, строк сплати яких не настав 1667, 71 грн.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 по справі № 2а-9802/10/1070 адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області до Ржищівського військового лісгоспу Міністерства оборони України про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 12742, 75 грн. задоволено. Як вбачається з вищевказаної постанови відповідачем вказаний позов визнано у повному обсязі.

Відповідно до письмових поясненнень позивача від 05.04.2011 № 85 вбачається, що сума заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 12742, 75 грн. (постанова від 17.12.2010 по справі № 2а-9802/10/1070) складається з суми страхових внесків 11436, 91 грн. та суми пені 1305, 84 грн.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що залишок заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань становить 2480, 11 грн. (16890, 57 грн. - 12742, 75 грн. 1667, 71 грн.).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що узгоджена сума зобовязань, що підлягає стягненню на користь позивача складає 2480, 11 грн.

Відповідно до статті 52 Закону України № 1105-ХІV, страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до законодавства.

Статтею 55 цього Закону встановлено, що спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Доказів про оскарження поданого відповідачем розрахунку (з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат в рахунок страхових внесків) суду не надано, як і доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та з огляду на те, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем в самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 2480, 11 грн.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Ржищівського військового лісгоспу Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 22990204) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бориспільському районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.