Постанова № 18665356, 25.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року 864/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Гостищева Н.В.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич Київської області

докомунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич Київської області (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 36608, 85 грн. та пені у розмірі 672, 45 грн. Загалом - 37281, 30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року, що підтверджується наданою відповідачем розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік.

Представник позивача у судовому засіданні 25.03.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 25.03.2011 не зявився. Водночас матеріали справи містять письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Поряд із цим, у запереченнях від 28.02.2011 № 01-07/368 відповідач визав позов у частині стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 36608, 85 грн.

До того ж, відповідач у запереченнях висловив свою незгоду з вимогами позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 672, 45 грн. В обґрунтування ним зазначено, що вказана пеня не підлягає нарахуванню та стягненню відповідно до статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 № 554-ІV.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача або його представника на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем у частині стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 36608, 85 грн. не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон України № 1105-ХІV), суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків або Фонд).

Частинами четвертою та пятою статті 10 Закону України № 1105-XIV встановлено, що юридичні особи, як роботодавці, набувають статусу страхувальників з дня взяття їх на облік Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач знаходиться на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків з 09.04.2001, йому присвоєно реєстраційний номер 1030000012. Отже, відповідач є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1105-XIV.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-ХІV, роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (надалі Інструкція № 36) визначено порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Розділом 4 Інструкції № 36 встановлено порядок обчислення та строки сплати страхових внесків до Фонду.

Пунктом 4.10 Інструкції № 36 визначено, що розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. (пункт 4.12 Інструкції №36).

Нараховані страхові внески, інші платежі, сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (пункт 4.13 Інструкції №36).

Згідно пункту 7.5 Інструкції № 36, юридичні особи - платники страхових внесків щокварталу у двох примірниках складають розрахункову відомість (звіт), один примірник якої подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку страхувальника в такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним. Усі примірники розрахункової відомості підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, виконавцем та завіряються печаткою. Другий примірник звіту залишається в бухгалтерії платника.

Відповідно до поданої відповідачем до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич Київської області розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, сума несплачених платежів, наявна у платника на кінець звітного періоду складає 44559, 63 грн. (рядок 29), в тому числі заборгованість зі сплати страхових внесків, повязана з несвоєчасною виплатою заробітної плати 36608, 85 грн., пеня 672, 45 грн. та сума страхових внесків, строк сплати яких не настав 7278, 83 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу неправомірності нарахування позивачем пені у розмірі 672, 45 грн., з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом, в обґрунтування заперечень відповідач посилається на приписи статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 № 554-ІV.

Приписами статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 № 554-ІV передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

За своїм змістом, норми Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 № 554-ІV передбачають ненарахування пені на недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стосовно реструктуризованої заборгованості зі сплати квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок несплати відповідачем заборгованості по страхових внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на зазначене, приписи статті 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20.02.2003 № 554-ІV не розповсюджуються на дані правовідносини.

Разом із тим, зі змісту Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 № 1105-XIV вбачається відсутність встановлених обмежень або заборони щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Водночас у відповідності до статті 52 Закону України № 1105-ХІV, страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до законодавства.

У період з 16.11.2010 по 25.11.2010 року посадовими особами позивача проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Приписами частини другої статті 52 Закону України № 1105-ХІV встановлено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції № 36, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується з сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, на підставі положень статті 52 Закону України № 1105-ХІV відповідачу нарахована пеня у розмірі 672, 42 грн., що відображено в Акті перевірки від 25.11.2010 № 70 (надалі Акт перевірки).

Зазначений Акт перевірки отриманий посадовою особою відповідача 25.11.2010, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії примірника Акту перевірки. Доказів щодо його оскарження суду не надано.

Враховуючи, що зобов'язання зі сплати страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків за 2010 рік самостійно визначене відповідачем у відповідній розрахунковій відомості і строк їх виконання настав, зважаючи на ту обставину, що у відповідача за вказаний період наявна пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків, суд дійшов висновку, що узгоджена сума зобовязань, що підлягає стягненню на користь позивача складає 37281, 30 грн.

В силу положень статті 55 Закону України № 1105-XIV, спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються у судовому порядку.

Доказів про оскарження поданого відповідачем розрахунку (з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат в рахунок страхових внесків) суду не надано, як і доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та з огляду на те, що недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем у самостійному порядку не сплачена, її існування підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статями 9, 69-71, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(ЄДРПОУ 31476318) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 36608, 85 грн. та пені у розмірі 672, 45 грн. Загалом - 37281 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 30 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні,- протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29 березня 2011 року.