Постанова № 18660422, 07.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р. Справа № 8/43/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Щепанська Г.А. суддів Василишин А.Р. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.11 р. у справі № 8/43/2011/5003

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій"

про стягнення 94 959,71 грн.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (доручення в матеріалах справи)

відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду було внесено зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Бригінець Л.М., суддя Щепанська Г.А., суддя Василишин А.Р.

Судом розяснено представнику сторони права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2011р. (суддя Грабик В.В.) у справі № 8/43/2011/5003 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Селянсько-фермерського господарства "Аграрій" с. Гулі (код ЄДРПОУ 32426802, 23042, с. Гулі, вул. Б.Хмельницького, б.2, Барський район, Вінницька область) про стягнення боргу та пені.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 15 червня 2011 р. у справі № 8/43/2011/5003, стягнути з селянсько- фермерського господарства "Аграрій" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 37182,71 грн. основного боргу та 57777 грн. пені та судові витрати по справі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим, прийнятим з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмову у задоволені позову суд мотивував відсутністю належних та допустимих доказів, що не відповідає дійсності.

Апелянт зазначає, що в підтвердження поставки товару відповідачу за договором № 05-07/09 від 05.09.2009 р. та його часткову оплату відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було подано в додатку до позовної заяви копії квитанцій про оплату товару № 3452 від 30.07.2009р. та № 3594 від 13.08.2009 р. Копії даних документів були подані в зв"язку з тим, що оплату по договору здійснювало СФГ "Аграрій" і відповідно оригінали знаходяться у відповідача.

Також скаржник вказує на те, що в поясненні до позовної заяви від 14.06.2011 р. позивач просив витребувати у відповідача оригінали квитанцій про оплату. Суд відмовив у задоволенні даного клопотання і не дослідив оригінали доказів, на які посилався у рішенні, як на підставу відмови у позові, вказавши при цьому "Квитанції про оплату товару відповідачем від 30.07.2009 р. та 13.08.2009 відповідно 10 000 грн. та 5 000 грн. не містять посилання на договір № 05-07/09 від 05.07.2009 р." - що не відповідає дійсності, так як оригінали квитанцій про оплату товару № 3452 від 30.07.2009 р. та № 3594 від 13.08.2009 р. містять посилання на договір № 05-07/09 від 05.07.2009 р.

На думку апелянта, не дослідивши оригінали доказів та прийнявши, як доказ і підставу відмови у позові, копії документів (не дослідивши чи їх зміст відповідає змісту оригіналів документів) суд порушив норми Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 32, 34, 36, 38, 43.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано позов до СФГ “Аграрій” про стягнення заборгованості за невиконання зобов"язань по договору від 05.07.2009р.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом 05.07.2009р. фізична особа - підприємець (продавець) та СФГ “Аграрій” (покупець) уклали договір купівлі-продажу №05-07/09. Договором передбачено, що продавець продає, а покупець купує запасні частини до сільськогосподарської техніки (надалі товар), в кількості та комплектності, приведеному в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною даного договору на умовах зазначених у даному договорі (п.1.1); асортимент, кількість, комплектність та ціна на товар вказана у рахунку-фактурі формується продавцем на основі письмової або усної заявки покупця; ціна на товар залишається незмінною після 100% оплати покупцем, незалежно від зміни цін заводом-виробником товару (п.1.2.); продавець надає до партії продаваного товару рахунок-фактуру, видаткову накладну (п.2.2.); загальна сума договору складає 55 000,00 грн. (п.3.1.); оплата товару здійснюється частинами, авансовий платіж складає десять тисяч грн. (п.3.2.); покупець зобов'язується зробити повну оплату по даному договору до 20.07.2009 р. (п.3.3.); товар відпускається покупцю в повному об'ємі, згідно рахунка-фактури, після оплати покупцем авансового платежу (п.4.1.); прийом товару по якості, комплектності та кількості проводиться покупцем на складі продавця під час передачі товару, про що складається двосторонній акт прийому-передачі (п.4.3); в разі невиконання покупцем умов оплати (п.3.3.) йому нараховується пеня в розмірі 3% від суми, що залишилася до оплати, за кожний день починаючи з 21.07.2009р. (п.5.1.); договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання (п.6.2.).

Отже, кількість та комплектність товару мала бути визначена у рахунку-фактурі, який є невід"ємною частиною вказаного договору (п.1.1 договору).

За вказаним договором СФГ "Аграрій" (відповідач) - Покупець, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач) - Продавець. Загальна сума договору - 55000,00грн.

До дня укладення договору купівлі-продажу від 05.07.2009р. № 05-07/09 позивачем було виписано відповідачу рахунок - фактуру № 28 від 03.07.2009 р. на загальну суму 52182,71 грн. (а.с.14). Вказаний рахунок не містить посилання на дату та номер договору, як на підставу відправки товару.

03.07.2009 р. відповідачем оформлено довіреність серії НБМ № 086000 на ОСОБА_4 на отримання запчастин від ФОП "ОСОБА_2" на загальну суму 82 580 грн. (а.с.11) так само без посилання на дату та номер договору.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору купівлі-продажу, однак факт прийому - передачі за цим договором не підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.662ч.1 ЦК України продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Позивачем надано копії квитанцій, про оплату відповідачем 15000грн., а саме: відповідно до квитанції № 3452 від 30.07.2009 р. - 10 000 грн. за запчастини згідно рах. б/н від 30.07.2009 р., відповідно до квитанції № 3594 від 13.08.2009 р. - 5 000 грн. за запчастини згідно рах. б/н від 13.08.2009 р. (а.с.12, 13) та нараховано відповідачу на підставі п.3.3. договору пеню в розмірі 3% в сумі 57 777 грн. за період з 30.08.2009р. по 01.02.2011р., а розмір основного боргу за договором становить 37 182,71 грн. Всього позивачем нараховано відповідачу до сплати94 959,71 грн. (а.с.3).

На виконання умов договору №05-07/09 від 05.07.2009р. позивач не підтвердив передачу відповідачеві товару. Рахунок - фактура №28 від 03.07.2009р., не містить посилання на те, що є невід"ємною частиною договору №05-07/09 від 05.07.2009р., оскільки виписаний до укладення договору, а тому може підтверджувати позадоговірну поставку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у простій письмовій формі 05.07.2009 р. був укладений договір купівлі-продажу № 05-07/09. Пунктом 2.2. договору передбачено, що відповідач надає до партії проданого товару рахунок - фактуру, видаткову накладну. За погодженням сторін, визначено договором, що передача товару підтверджується актом прийому-передачі (п.4.1). Обов"язковість дотримання умов договору його учасниками закріплена в ст.629 ЦК України. Зазначений акт прийому-передачі, видаткова накладна в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що Договір купівлі-продажу укладений 05.07.2009р. , а рахунок фактура №28 від 03.07.2009р. крім того, вона не містить посилання на цей договір. Довіреність відповідача, видана на ім"я ОСОБА_4, тобто не стосується договору від 05.07.2009р., оскільки датована 03.07.2009р. і вартість товару в ній 82 580грн., що значно перевищує вартість товару, вказану в договорі (55 000грн.).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Як свідчать матеріали справи, Позивач (апелянт) в обгрунтування вимог позовних вимог не надав місцевому господарському суду документів, які відповідно до умов договору мають підтверджувати факт передачі товару покупцеві, а саме видаткову накладну та акт приймання-передачі, згідно договору від 05.07.2009р.

Квитанції про оплату товару відповідачем від 30.07.2009р. (рахунок б/н від 30.07.2009р.) та 13.08.2009р. (рахунок б/н від 13.08.2009р.) відповідно 10 000грн. та 5 000грн. не містять посилання на договір № 05-07/09 від 05.07.2009р. та рахунок №28 від 03.07.2009р. Довідка за підписом позивача від 10.01.2011р. № 10/1 підтверджує отримання оплати на суму 15000грн. без посилання на договір від 05.07.2009р.(а.с.4).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем (апелянтом) у передбаченому чинним законодавством порядку не доведено факт поставки відповідачу товару та його часткову оплату відповідачем саме за договором №05-07/09 від 05.07.2009р., а тому місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення суми боргу та пені.

Щодо посилань апелянта на те, що місцевим господарським судом не витребувано доказів, які знаходяться у відповідача, апеляційний господарський суд зазначає.

Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як вбачається з пояснення позивача (а.с.37), необхідність витребування доказів у справі відповідно до вимог ст. 38 ГПК України ним не обгрунтовується.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, обов"язок доводити позовні вимоги покладено на позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відповідно до ст. 104 ГПК України колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2011р. у справі № 8/43/2011/5003 залишити без змін.

Матеріали справи № 8/43/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

Суддя Василишин А.Р.

01-12/12197/11