Рішення № 18659587, 06.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 жовтня 2011 р.

Справа 5/98/2011/5003

за позовом: Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

до: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця)

про стягнення 2 955,29 грн.

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1., довіреність № 68 від 01.04.2011 р.

відповідача : ОСОБА_2., довіреність № 02/11-Д від 31.12.2010 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення заборгованості по пені 2 955,29 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2011 р. порушено провадження у справі № 5/98/2011/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог Виконавчий комітет Вінницької міської ради посилається на такі обставини.

Згідно договору оренди приміщень (будівель, споруд) № 15-17 від 24 грудня 2007 року, укладеного виконавчим комітетом Вінницької міської ради з відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», останньому було передане в оренду приміщення загальною площею 12,2 м2 за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 92, яке знаходиться на балансі управління житлового господарства та обслуговуванні ПП «Майстер-КП».

Термін дії договору згідно пункту 1.4. Договору визначався з 24.12.2007 року по 24.11.2010 року.

Орендна плата за базовий місяць при укладанні договору складала 371,65 грн., крім того ПДВ 20 %.

Відповідно до п.2.1. Договору, орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Згідно п. 4.2.4 Договору Орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до положення статті 509 ЦК України (надалі Кодекс), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема, сплатити гроші. Стаття 525 Кодексу наголошує на недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, тому зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ст. 526 Кодексу. Крім того, норма статті 530 Кодексу визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Взяті за договором зобов'язання Орендар не виконував. Протягом дії договору Орендар вносив орендну плату несвоєчасно і не в повному обсязі.

Заборгованість з орендної плати в сумі 7 660,20 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року була стягнута в судовому порядку - рішення господарського суду Вінницької області по справі № 8/98-09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до пункту 5.1.1. Договору Орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку та виселити Орендаря без надання іншого приміщення у випадку порушення строків перерахування орендних платежів.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що договір вважається розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Листом від 27.10.2009 року № 04-3-13-6310 Орендодавець повідомив Орендаря про відмову від Договору.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення Орендар отримав вказане повідомлення 01.12.2009 року.

31.01.2010 р. об'єкт оренди повернутий власнику згідно акту прийому-передачі приміщення.

Однак, згідно з договором оренди протягом всього терміну існування заборгованості нараховувалась пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності в управлінні комунального майна Вінницької міської ради працівниками КРВ у м. Вінниці був встановлений факт нарахування пені, яка не була стягнута в судовому порядку з ВАТ «Вінницягаз» та не була сплачена в добровільному порядку.

Станом на момент подання позову сума заборгованості по пені становить 2 955,29 грн.

Згідно п. 4 ст. 631 Кодексу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

08.02.2011 року Орендарю була направлена претензія № 07-01-03-3527, в якій було повідомлено суму боргу та вимога про її погашення. Одночасно на адресу відповідача були направлені для підписання акти звірки взаємних розрахунків від 03.02.2011 р.

У відповіді № 07-15-385 від 23.02.2011 р. відповідач повністю відхилив претензію та повернув не підписані акти звірки взаємних розрахунків.

Рішенням загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» перейменоване в Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз».

Тому позивач просить стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» заборгованість по пені 2 955,29 грн.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заперечує щодо заявлених позовних вимог посилаючись на таке.

Пеня в сумі 2 955,29 грн., яку просить стягнути Відповідач, за своєю правовою природою є неустойкою, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України.

Так, ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. по справі № 10/176-05 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства. Зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відповідача, строк якого продовжений ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.02.2011 р. по справі № 10/176-05.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, по відношенню до Відповідача, як до підприємства, щодо якого розпочато процедуру банкрутства, забороняється застосування будь-яких санкцій, у тому числі у вигляді накладення штрафу чи пені.

Такої ж правової позиції підтримується і Пленум Верховного суду України у Постанові від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство».

Відтак, пеня в розмірі 2 955,29 грн. не підлягає стягненню з ПАТ «Вінницягаз».

Тому ПАТ «Вінницягаз» вважає висунуті у позовній заяві вимоги щодо стягнення пені в сумі 2 955,29 гривні безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши позовну заяву, додані до неї письмові докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задовольненню.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка, порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначене в позовній заяві підтверджується доказами, які додаються до матеріалів справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

24 грудня 2007 року укладено договір оренди приміщень (будівель споруд) № 15-17 між виконавчим комітетом Вінницької міської ради та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», відповідно до якого останньому було передане в оренду приміщення загальною площею 12,2 м2 за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 92, яке знаходиться на балансі управління житлового господарства та обслуговуванні ПП «Майстер-КП».

Термін дії договору згідно пункту 1.4. Договору визначався з 24.12.2007 року по 24.11.2010 року. Орендна плата за базовий місяць при укладанні договору складала 371,65 грн., крім того ПДВ 20 %.

Відповідно до п.2.1. Договору, орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. Згідно п. 4.2.4 Договору орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Заборгованість з орендної плати в сумі 7 660,20 грн. за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року була стягнута в судовому порядку - рішення господарського суду Вінницької області по справі № 8/98-09 від 19.05.2009 р.

Відповідно до пункту 5.1.1. Договору орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку та виселити орендаря без надання іншого приміщення у випадку порушення строків перерахування орендних платежів.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Листом від 27.10.2009 року № 04-3-13-6310 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення орендар отримав вказане повідомлення 01.12.2009 року.

31.01.2010 р. об'єкт оренди повернутий власнику згідно акту прийому-передачі приміщення.

Однак, згідно з договором оренди протягом всього терміну існування заборгованості нараховувалась пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Сума заборгованості по пені склала 2 955,29 грн.

08.02.2011 року відовідач був повідомлений про суму боргу з вимогою про її погашення. У відповіді № 07-15-385 від 23.02.2011 р. відповідач повністю відхилив претензію та повернув не підписані акти звірки взаємних розрахунків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав суду та позивачу доказів здійснення з позивачем розрахунків заборгованості по пені в сумі 2 955,29 грн. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 955,29 грн. пені на підставі ст.ст. 11, 530 ЦК України слід задоволити.

Твердження відповідача щодо порушення справи про банкрутство відносно ПАТ по газопостачанню та газифікації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів суд вважає необгрунтованими, зважаючи на таке.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. за заявою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі № 10/176-05 про банкрутство ВАТ "Вінницягаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, зі слів представника відповідача, провадження у вказаній справі не припинено та справа знаходиться на стадії розгляду реєстру вимог кредиторів, а постанову про визнання боржника банкрутом не прийнято. Водночас, господарські зобов'язання між сторонами у справі виникли 24.12.2007 р. на підставі договору № 15-17, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тоді як відповідно до п. 2 ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 23 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Як встановлено з матеріалів справи вимоги позивача до відповідача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінницягаз" і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на них не розповсюджується.

Такої позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 20.06.2011 р. по справі № 5/34-09.

З огляду на викладене позов слід задоволити. Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача , оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649, р/р 26000000687002 у філії ВАТ КБ "Надра", МФО 302355) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 03084813, р/р 35413007001203 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) 2 955,29 грн. пені, 102 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Бенівський В.І.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (пров. Щорса, 24, м. Вінниця)