Постанова № 18659551, 13.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5008/245/2011

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В.- головуючого,

Бакуліної С.В.,

Сибіги О.М.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали"

на постановувід 29.06.2011

Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Закарпатської області № 5008/245/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали"

про розірвання договорів та звільнення приміщення,

за участю представників: позивача - Солод І.В.

відповідача –не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.04.2011 у справі №5008/245/2011 (суддя Журавчак Л.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" (далі –відповідач) про розірвання договорів та звільнення орендованого приміщення, зобов’язано відповідача повернути у десятиденний строк позивачеві об’єкт оренди –нежитлове приміщення загальною площею 245,8кв.м за адресою м. Мукачеве, вул. Берегівська-об’їздна, 6 і звільнити його від належного орендарю майна та 30 тон відходів виробництва; в частині вимог про розірвання укладених між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 20.10.2001 № 35/25 та договору на проведення науково-дослідної роботи від 17.03.2003 № 3 провадження у справі припинено на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 82, 84 ГПК України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані всі обставини, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, зокрема, не встановлена приналежність 30 тон шкідливих відходів саме відповідачеві і яке саме майно, що належить відповідачеві, знаходиться в орендованому приміщенні.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.10.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" (орендар) укладено договір № 35/25 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння і користування нежитлове приміщення за адресою м. Мукачево, вул. Берегівська, 6 (пункт 1.1 договору) загальною площею 245,8кв.м (п. 1.2 договору) з метою розміщення пробірної лабораторії (п. 2.1 договору) зі сплатою орендної плати у розмірі 1500 грн. за місяць (п. 4.1 договору), яку орендар зобов'язаний перераховувати на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п. 4.2 договору); орендар зобов'язаний використовувати орендоване приміщення відповідно до його призначення та умов договору, своєчасно здійснювати орендні платежі, у разі припинення або розірвання договору повернути орендоване приміщення у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, щомісячно вивозити відходи виробництва для утилізації у встановленому порядку (п. 7.2 договору); договір діє з 01.01.2002 до 01.01.2022 (п. 9.1 договору; дія договору припиняється, зокрема, достроково по обопільній згоді сторін, в зв’язку з невиконанням однієї з сторін обов’язків по цьому договору та за рішенням суду (п. 9.4 договору).

17.03.2003 між тими ж сторонами укладено договір на проведення науково-дослідної роботи по розробці та вдосконаленню технологічного процесу афінажу золота із сплаву Доре №3, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатполіметали" (замовник) доручило, а Товариство з обмеженою відповідальністю НДТІ "Електрон" (виконавець) прийняло на себе розробку та вдосконалення технологічного процесу афінажу сплаву Доре, склад якого визначається додатком №1 (п. 1.1 договору); замовник зобов'язаний поставити за свій рахунок на склад виконавця сировину для щомісячного контрольного афінажу; здійснити отримання готової продукції шляхом самовивозу зі складу виконавця протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про готовність продукції (п. 2.1 договору); замовник проводить остаточні розрахунки з виконавцем за проведені роботи протягом 5 днів платіжним дорученням на підставі акту про завершення робіт, при цьому, 70% вартості авансується протягом 5 днів після надходження сировини на склад виконавця (п. 8.1 договору); право власності на поставлений матеріал зберігається за замовником на протязі всього часу переробки з моменту поставки матеріалу виконавцю і до моменту повернення назад замовнику дорогоцінних металів у вигляді зливків (п. 9.1 договору).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за зазначеними договорами позивач звернувся до останнього з рядом претензій щодо сплати заборгованості та необхідності звільнення орендованих приміщень від належних відповідачеві обладнання та шкідливих відходів (претензії від 10.09.2010 №28, від 17.09.2010 №29, від 15.10.2010 №34, від 24.11.2010 №39), які відповідачем залишені без реагування.

Зазначені обставини стали підставою пред’явлення даного позову про дострокове розірвання договорів та повернення орендованого приміщення зі звільненням його від майна та відходів.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.10.2009 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт про припинення дії договорів № 35/25 від 22.10.2001 та № 3 від 17.03.2003, згідно з п. 1 якого сторони вирішили рахувати ці договори розірваними з 29.10.2009.

Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій були одностайними в своїх висновках щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і виходили з того, що з огляду на підписання акту про припинення з 29.10.2009 дії договорів №35/25 від 22.10.2001 та №3 від 17.03.2003 за взаємною згодою сторін, провадження у справі в частині позовних вимог про дострокове розірвання договорів підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, а вимоги про звільнення орендованих приміщень підлягають задоволенню, оскільки відповідають диспозиції пункту 7.2 договору оренди нежитлового приміщення № 35/25, яким встановлено обов’язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендоване приміщення у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, що кореспондується з нормою статті 785 Цивільного кодексу України.

З висновками судів попередніх інстанцій слід погодитися, враховуючи таке.

Нормою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.2 договору оренди нежитлового приміщення №35/25 передбачено обов’язок орендаря в разі припинення або розірвання договору повернути орендоване приміщення у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Оскільки судами попередніх інстанцій достеменно встановлено факт припинення договору оренди нежитлового приміщення внаслідок його розірвання за взаємною згодою сторін, вимоги позивача щодо повернення об’єкта оренди та його звільнення від належного відповідачу майна, в тому числі відходів виробництва, правомірно визнані судами попередніх інстанцій підставними та ґрунтовними.

Доводи скаржника про те, що наявні в матеріалах справи докази не можуть вважатися такими, що підтверджують факт приналежності саме відповідачеві конкретного майна та 30 тон відходів від виробництва, що залишились в орендованому приміщенні, не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів, оскільки нормою частини 2 статті 111 ГПК України встановлено, що посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи не допускаються.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем пред’явлено вимогу зобов’язального, а не негаторного характеру, при цьому, зобов’язання орендаря повернути орендоване приміщення в належному стані, незалежно від наявності чи відсутності в цьому приміщенні будь-якого майна, зі складанням акту приймання-передачі приміщення, ґрунтується також на умовах п. 3.2 договору, відповідно до якого у разі припинення дії цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю і вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, втім, відповідач не надав доказів повернення за актом приймання-передачі орендованого приміщення позивачеві після припинення договору.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновків, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно та об’єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази та належним чином проаналізувавши правовідносини, що існували між сторонами, та прийняли законне та обґрунтоване рішення про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Закарпатполіметали" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 у справі господарського суду Закарпатської області № 5008/245/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                               К.В. Грейц

Судді           С.В. Бакуліна

О.М.Сибіга