Постанова № 18659458, 12.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5015/1309/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого),

Стратієнко І.Д.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" на рішення господарського суду Львівської області від 16 травня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року у справі № 5015/1309/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Львівметал" до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" про стягнення боргу, –

Встановив:

У березні 2011 року публічне акціонерне товариство "Львівметал" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" про стягнення 124770,84 грн. основного боргу, 10832,87 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3632,49 грн. пені, 1270,36 грн. 3 % річних, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору № 200 від 8 грудня 2009 року в частині розрахунків за отриману продукцію.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 травня 2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 124770,84 боргу, 3632,49 грн. пені, 10832,87 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу № 200 від 8 грудня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2297445,05 грн., проте, відповідач розрахувався за нього частково, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 124770,84 грн., наявність якої відповідач визнає.

Встановивши зазначене, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, вимоги позивача стосовно стягнення суми основного боргу задовольнив в повному обсязі.

Оскільки відповідно до п. 5.3 договору купівлі-продажу відповідач за прострочення строків оплати товару має сплатити на вимогу позивача пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, беручи, при цьому, до уваги положення ст.ст. 549, 611, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача, за правильним розрахунком позивача, підлягають й 3632,49 грн. пені.

При цьому, судом задоволено й позовні вимоги стосовно стягнення відсотків за користування чужими коштами, нарахованих позивачем, в розмірі 10832,87 грн., з посиланням на вимоги ст.ст. 536, 692 Цивільного кодексу України та умови п. 2.7 договору № 200 від 8 грудня 2009 року, яким визначено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами –0,07 % річних.

Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові в частині стягнення 3 % річних, оскільки одночасне застосування юридичної відповідальності у вигляді стягнення відсотків в розмірі 3 % річних та 0,07 % річних (згідно п. 2.7 договору), в силу положень чинного законодавства, є неможливим.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є законними, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БК Комфортбуд-1" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 16 травня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2011 року у справі № 5015/1309/11 –без змін.

Головуючий           Гончарук П.А.

Судді Стратієнко Л.В.

Кондратова І.Д.