Постанова № 18654424, 03.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2011 року Справа № 2а-7528/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 15.07.2011 б/н)

ОСОБА_2 (довіреність від 03.10.2011 б/н)

від відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2011 № 6/10)

прокурор - Буняченко Ю.А. (посвідчення від 25.08.2009 № 814)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0000312310/0,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0000312310/0 про визначення грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1098095,33 грн., у тому числі 878476,33 грн. - за основним платежем та 219619,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно акту №141/23/36324037 від 28 березня 2011року, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дорпрогрес» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Малдіс» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року в сумі 878476,33 грн.

Вказане порушення, на думку відповідача, виникло в звязку з недостовірним відображенням в податковій звітності ТОВ «Дорпрогрес» операцій з придбання товарів у ПП «Фірма «Малдіс», оскільки останнє за даними податкової інспекції немає необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про не реальність укладених правочинів.

На підставі висновків зазначеного акту 18 квітня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312310/0, яким визначено суму нарахованого грошового зобовязання: за основним платежем - 878476,33 грн., за штрафними санкціями - 219619 грн., а всього на суму 1098095,33 грн.

З аналізу акту перевірки вбачається, що встановлені відповідачем порушення стосуються оподаткування господарських операцій позивача за договором купівлі-продажу №32 від 01 вересня 2010 року, відповідно до якого ПП «Фірма «Малдіс» зобовязалося поставити позивачеві товар за номенклатурою, у кількості та за ціною визначеними в специфікаціях, що є невідємними частинами договору на загальну суму 5294961,75 грн.

В акті перевірки, а також у відповіді на заперечення до акту зазначено, що податкові накладні, за якими позивач сформував податковий кредит були видані на підставі вказаного нікчемного правочину, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та який не спричинив реального настання правових наслідків і не відповідає закону. Цього висновку відповідач дійшов в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг та встановив відсутність у ПП «Фірма «Малдіс» матеріальної бази, що робить фактичне виконання умов угоди неможливим, податкових накладних та первинних документів, які свідчать про здійснення операцій з продажу товарів.

Разом із цим позивач зазначив, що зобовязання за вказаним договором виконані сторонами у повному обсязі, в звязку із чим, ПП «Фірма «Малдіс» правомірно видало позивачеві податкові накладні, на підставі яких останнім був сформований податковий кредит у грудні 2010 року. Укладений між ТОВ «Дорпрогрес» та ПП «Фірма «Малдіс» правочин є дійсним, був направлений на настання реальних наслідків, оскільки поставлений товар був оплачений, отриманий позивачем та використаний в його подальшій господарській діяльності.

Таким чином, правочин укладений між позивачем та відповідачем є реальним, а складений акт перевірки та винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення є незаконними та не обґрунтованими.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову (а.с. 29-32). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято за розглядом акту перевірки від 28 березня 2011 року №141/23/32419114, в якому вказано на порушення ТОВ «Дорпрогрес» підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» за рахунок чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 878476,33 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ««Дорпрогрес» до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (рядок 10.1 «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою») включено ПДВ по придбанню товаро - матеріальних цінностей (бетону, асфальтобетону, дизельного пального, бензину, щебеню, щебенево-мастичної асфальтобетонної суміші (ЩМАС), коробок кабельних) від ПП «Фірма «Малдіс» у сумі 878476,33 грн., згідно з договором купівлі продажу від 01 жовтня 2010 року №32 на поставку товарів.

В той же час (з посиланням на підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункт 3 статті 5, пункт 1 статті 7 Господарського кодексу України та пункт 2 статті З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), в акті вказано, що ПП «Фірма «Малдіс» безпідставно сформовано податкові зобовязання з податку на додану вартість по операціям з продажу товарів ТОВ «Дорпрогрес».

В акті перевірки зазначено, що у ПП «Фірма «Малдіс» з моменту реєстрації по час складання акту відсутня матеріальна база, а саме, відсутні працівники, відсутні будь - які автотранспортні засоби для доставки товарів, відсутні складські приміщення, які необхідні для зберігання товаро - матеріальних цінностей, що робить неможливим фактичне виконання умов угод. Відповідно до матеріалів справи, засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Фірма «Малдіс» є ОСОБА_4, яка також є головним бухгалтером ГОВ «Грааль -фарм» та Обєднання власників квартир «Ворошиловець».

Відповідно до аналізу податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року (декларації з додатком №5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (розділ «податковий кредит»), наданої ПП «Фірма «Малдіс» до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, основним постачальником ПП «Фірма «Малдіс» є ТОВ «ФІХ «Віойл» (код за ЄДРПОУ - 37247619) ДПІ у м. Вінниця.

За інформацією ДПІ у м. Вінниця, на виконання постанови слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ФІХ «Віойл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року (акт від 10 березня 2010 №772/2301/37247619). В акті перевірки, з посиланням на частину 1, частину 5 статті 203, статтю 215, частину і етапі 216, статтю 228 Цивільного Кодексу України, вказано на не дотримання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ФІХ «Віойл»» з постачальниками і покупцями та зазначено про порушення підприємством пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 етапі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і порушення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього в акті вказано, що відповідно до податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ФІХ «Віойл» відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, вказаної у довідці про види діяльності КВЕД з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме: ТОВ «ФІХ «Віойл» за юридичною адресою не знаходиться; відсутні необхідні трудові ресурси; відсутні основні фонди та обладнання, складські та офісні приміщення; відсутні первинні документи та інформація про наявність укладених договорів.

Відповідач також послався на те, що у звязку з відсутністю документів, відповідно до яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника та покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, перевіряючими зроблено висновок, що операції із придбання та реалізації мали не товарний характер.

Зазначені операції не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «ФІХ «Віойл» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших субєктів підприємницької діяльності.

Взаємовідносини між ТОВ «ФІХ «Віойл» та його контрагентами (у т.ч. ПП «Фірма «Малдіс»), є нікчемними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У звязку з тим, що ТОВ «ФІХ «Віойл» по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Малдіс» є постачальником товарів, суму яких фактично не підтверджено документально та виключено зі складу валових доходів і податкових зобовязань при перевірці ДПІ у м. Вінниці та в свою чергу, ПП «Фірма «Малдіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Дорпрогрес» є постачальником товарів, суму яких фактично не підтверджено документально та виключено зі складу податкових зобовязань при перевірці ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, відповідно є не підтвердженою і сума податкового кредиту ТОВ «Дорпроірес» у розмірі 878476,33 грн. Виходячи з матеріалів справи, ПП «Фірма «Малдіс» фактично не могла виконати поставки товарів за договором, що свідчить про його укладання без мети реального настання правових наслідків, у звязку з чим не може визнаватися право платника на віднесення до складу податкового кредиту, витрат повязаних з придбанням товаро-матеріальних цінностей від ПП «Фірма «Малдіс».

Враховуючи результати проведеної перевірки ТОВ «Дорпрогрес», які оформлені актом від 28 березня 2011 року №141/23/36324037, з підстав викладених вище та з урахуванням наведеного нормативного обґрунтування Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблено висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період суми, сформованої за рахунок, начебто, здійсненої господарської діяльності з ПП «Фірма «Малдіс», в результаті чого саме ця сума є донарахованою оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, підтримав доводи, викладені в запереченнях відповідача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» (ідентифікаційний код 36324037) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 20 лютого 2009 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А001 № 485416 (а.с. 94).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 363240312362, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31 березня 2009 року № 100219388 (а.с. 95).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» (код за ЄДРПОУ 36324037) з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Малдіс» (код за ЄДРПОУ 36991261), за результатами якої складено акт від 28 березня 2010 року № 141/23/36324037 (а.с.8-18).

Згідно висновків акта від 28 березня 2010 року № 141/23/36324037 перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Малдіс» пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 878476,33 грн.

Висновок про заниження ТОВ «Дорпрогрес» податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 878476,33 грн. вмотивований тим, що контрагент позивача - ПП «Фірма «Малдіс» безпідставно сформовано податкові зобовязання з податку на додану вартість по операціям продажу товарів ТОВ «Дорпрогрес» в сумі 878476,33 грн. у звязку з тим, що ПП «Фірма «Малдіс» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість по операціям продажу товарів. В результаті проведених заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ПП «Фірма «Малдіс» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме відсутні працівники, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 березня 2011 року № 141/23/36324037 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1098095,00 грн., у тому числі 878476,00 грн. - за основним платежем, 219619,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 5).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 18 квітня 2011 року № 0000312310/0 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1098095,00 грн., у тому числі 878476,00 грн. - за основним платежем, 219619,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 01 жовтня 2010 року між ТОВ «Дорпрогрес» та ПП «Фірма «Малдіс» укладений договір купівлі-продажу №32 на постачання продукції в асортименті та кількості відповідно до специфікацій. Передача продукції визначена у договорі здійснюється транспортом продавця (а.с.37-38).

На виконання умов договору та відповідно до специфікацій до договору (а.с. 39-44) ПП «Фірма «Малдіс» поставило ТОВ «Дорпрогрес» продукцію в асортименті, що підтверджується накладною від 01 грудня 2010 року № 011210 та податковою накладною від 01 грудня 2010 року № 011210 на суму 4468632,24 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 744772,04 грн., накладною від 13 грудня 2011 року № 131203 та податковою накладною від 13 грудня 2010 року № 131203 на суму 154876,16 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 25812,69 грн., накладною від 14 грудня 2011 року № 141206 та податковою накладною від 14 грудня 2010 року № 141206 на суму 382279,63 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 63713,27 грн., накладною від 14 грудня 2010 року № 141205 та податковою накладною від 14 грудня 2010 року № 141205 на суму 195599,04 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 32599,84 грн., накладною від 15 грудня 2010 року № 151207 та податковою накладною від 15 грудня 2010 року № 151207 на суму 51313,96 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8552,33 грн., накладною від 15 грудня 2010 року № 151206 та податковою накладною від 15 грудня 2010 року № 151206 на суму 15837,94 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2639,66 грн., накладною від 30 грудня 2010 року № 301204 та податковою накладною від 30 грудня 2010 року № 301204 на суму 2319,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 386,50 грн., платіжними дорученнями (а.с. 45-51; 132-139).

Податкові накладні від 01 грудня 2010 року № 011210 на суму 4468632,24 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 744772,04 грн., від 13 грудня 2010 року № 131203 на суму 154876,16 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 25812,69 грн., від 14 грудня 2010 року № 141206 на суму 382279,63 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 63713,27 грн., від 14 грудня 2010 року № 141205 на суму 195599,04 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 32599,84 грн., від 15 грудня 2010 року № 151207 на суму 51313,96 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8552,33 грн., від 15 грудня 2010 року № 151206 на суму 15837,94 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2639,66 грн., від 30 грудня 2010 року № 301204 на суму 2319,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 386,50 грн., включені ТОВ «Дорпрогрес» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с. 114-131).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року до складу податкового кредиту грудня 2010 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ «Дорпрогрес» включено податок на додану вартість в сумі 878476,32 грн. по господарським операціям із ПП «Фірма «Малдіс» (а.с.111-113).

Наявність або відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, не впливає на податковий кредит, порядок формування якого визначений статтею 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами договору від 01 жовтня 2010 року № 32, укладеного між ТОВ «Дорпрогрес» та ПП «Фірма «Малдіс», передача продукції здійснюється транспортом продавця. Таким чином, зважаючи на закріплений за продавцем обовязок поставки товару на склад покупця, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо покупця товару.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у грудня 2010 року по господарським операціям із ПП «Фірма «Малдіс» сформовано у відповідності до вимог статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Товарність господарських операцій ТОВ «Дорпрогрес» із ПП «Фірма «Малдіс» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, товарність операцій за договором від 01 жовтня 2010 року № 32 підтверджується подальшим продажем отриманої за цим договором продукції підприємствам ВАТ «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», «Технологія СМФ ООО», ТОВ «Монолітспецбуд-2», Станично-Луганський райавтодор «ДП Луганський облавтодор», використання в господарській діяльності за договорами субпідряду з ПП «Блиц-Буд» від 18 жовтня 2010 року та від 28 квітня 2011 року, а також картками рахунку 281 за грудень 2010 року (а.с.52-84; 140-161).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на те, що контрагеном позивача ПП «Фірма «Малдіс» не підтверджено податковими накладними та первинними документами, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних, книга обліку доходів і витрат, відсутня інформація про рух грошових коштів по розрахунковим, суд відхиляє через те, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит у грудні 2010 року, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «Дорпрогрес» суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1098095,00 грн., у тому числі 878476,33 грн. - за основним платежем, 219619,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0000312310/0 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпрогрес» грошового зобовязання за основним платежем 878476,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 219619,00 грн..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 жовтня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб