Постанова № 18654349, 04.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-7866/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.

при секретарі: Гришиній О.Ю.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.09.2011 №14/1-2006)

відповідач: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Стахановського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених як допомога по безробіттю в сумі 2197, 49 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

07 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду Стахановський міський центр зайнятості (далі позивач) звернувся із адміністративний позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення коштів, витрачених як допомога по безробіттю в сумі 2197, 49 грн., в обґрунтування якого зазначив наступне. Проведеною міським центром зайнятості перевіркою було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 звернулась із письмовою заявою до міського центру зайнятості про надання статусу безробітної. В заяві вона зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. 05.02.2007 ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Стахановським міським центром зайнятості бала проведена звірка з ДПА, за результатами якої було виявлено факт надання ОСОБА_2 недостовірних даних при реєстрації у Стахановському міському центрі зайнятості. А саме, під час реєстрації у центрі зайнятості і протягом перебування на обліку в якості безробітної, ОСОБА_2 не подала міському центру зайнятості відомості про те, що вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради 26.02.2002.

Таким чином, ОСОБА_2, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України №803-ХІІ належала до зайнятого населення, оскільки була підприємцем, про цей факт на день надання статусу безробітної і протягом перебування на обліку як безробітна міський центр зайнятості вона не повідомила, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону №1533-ІІІ.

За період перебування на обліку у міському центрі зайнятості в якості безробітної, а саме з 05.02.2007 по 17.11.2007, ОСОБА_2 за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття, було нараховано та сплачено допомогу по безробіттю у сумі 2197, 49 грн.

За наказом директора міського центру зайнятості №131/1 від 13.08.2010 було прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 . в сумі 2197, 49 грн., однак на момент подання позову в добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не повернуто.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, витрачені як допомога по безробіттю в сумі 2197, 49 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позовних вимог за необгрунтованістю посилаючись на наступне. 01 жовтня 2004 року позивач написала заяву про припинення підприємницької діяльності. Дана заява була додана відповідачем до заперечень. Також зазначила, що 12 листопада 2004 року вона була знята з обліку як приватний підприємець та те, що дана обставина підтверджується довідкою відповідача №59 від 12.11.2004, котру додала до заперечень. 01 жовтня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців було внесено запис про припинення підприємницької діяльності щодо відповідача та також, відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 15.09.2005 було припинено підприємницьку діяльність відповідача, на підтвердження чого надала копію довідки Виконавчого комітету Стахановської міської ради від 04.10.2004 року №456 та копію рішення Господарського суду Луганської області.

Заперечуючи проти наданих пояснень відповідача представник Стахановського міського центру зайнятості зазначила наступне. Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначила, що 01.10.2004 р. вона написала заяву про припинення підприємницької діяльності та 12.10.2004 р. ОСОБА_2 була знята з обліку як приватний підприємець, що підтверджується довідкою Стахановського міського центру зайнятості. Також зазначила, що 01.10.2004 р. до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб було внесено запис про припинення підприємницької діяльності останньої, що суперечить дійсності та законодавству.

Згідно ст. 47 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон № 755), якщо підприємець вирішив повністю припинити свою підприємницьку діяльність, йому необхідно знятись з обліку в усіх органах та фондах, в яких він був зареєстрований . Розпочати процедуру ліквідації своєї підприємницької діяльності необхідно зі звернення до органів держреєстрації. Процедура припинення підприємницької діяльності проходить в два етапи. Під час так званого першого етапу підприємець особисто звертається до держаного реєстратора (далі -держреєстратор) з питанням припинення своєї підприємницької діяльності. Для цього йому необхідно надати документи (паспорт, нотаріально засвідчену заяву про рішення щодо припинення підприємницької діяльності, квитанцію про сплату за публікацію об'яви о припиненні підприємницької діяльності. Держреєстратор вносить запис до Єдиного державного реєстру (даліє ЄДР) про рішення підприємця про припинення своєї діяльності. Підприємцю видають довідку про те, що до ЄДР внесено запис про його рішенні припинити свою підприємницьку діяльність за власним бажанням. З довідкою підприємець відправляється до Пенсійного фонду та інші соціальні фонди для зняття з обліку. Другий етап - після двох місяців з моменту публікації об'яви у держреєстратора відбувається безпосередньо реєстрація припинення підприємницької діяльності, якщо підприємець надасть такі документи : заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах;довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органі фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Якщо не буде хоча б одного вищезазначеного документа, підприємець не зможе оформити припинення підприємницької діяльності.

Після чого, держреєстратор вносить запис до ЄДР про проведення припинення підприємницької діяльності. Дата внесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до ч.З ст.46 Закон № 755, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З наданих ОСОБА_2 документів убачається, що вона не виконала процедуру припинення підприємницької діяльності до кінця, а саме ОСОБА_2 держреєстратору надала заяву про рішення щодо припинення підприємницької діяльності від 01.10.2004 р., відповідно до ЄДР внесено запис про рішення щодо припинення підприємницької діяльності про що видано довідку від 04.10.2004 р., а також вона звернулась до Стахановського міського центру зайнятості, де після проведеної перевірки було встановлено, що заборгованості перед Фондом немає та її було знято з обліку як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, а не як приватного підприємця (про що помилково зазначила ОСОБА_2 заперечуючи проти позову) про що свідчить довідка № 59 від 12.11.2004 р. видана Стахановським міським центром зайнятості. ОСОБА_2 для припинення своєї підприємницької діяльності повинна була виконати ще ряд умов, зазначені вище, що нею виконані не були.

01.10.2004 р. до ЄДР внесено запис лише про рішення щодо припинення ОСОБА_2 своєї підприємницької діяльності, а не запис про припинення підприємницької діяльності, про що помилково зазначила ОСОБА_2. У подальшому своє рішення щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 могла змінити.

Згідно довідки держреєстратора, ОСОБА_2 лише 02.09.2010 р. припинила підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано за банкрутством. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закон № 755, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію держреєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до ЄДР про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця вноситься держреєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Таким чином в день надання статусу безробітної та в період перебування на обліку у міському центрі зайнятості, а саме з 05.02.2007р. по 17.11.2007 р. ОСОБА_2 перебувала у статусі підприємця та належала до зайнятого населення, що є порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

Міський центр зайнятості наполягає на своєму позові та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Стахановського міського центру зайнятості кошти, витрачені як допомога по безробіттю у сумі 2197 грн. 49 коп.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування”від 08.07.2010 року № 2464-VІ який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

До набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування” діяв порядок, передбачений Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Таким чином, застосуванню підлягають зазначений вище Закон в редакції, що діяв до 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року № 1533-III Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення”від 01 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно зі статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 05.02.2007 року звернулась з письмовою заявою до Стахановського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У своїй заяві вона зазначила, що як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, та не є членом особистого селянського господарства. (арк. справи 7).

Згідно довідки від 02.09.2011 № 121411379 ОСОБА_2 перебувала на обліку як безробітна в Стахановському міському центрі зайнятості з 05 лютого 2007 року по 17 листопада 2007 року. Знята з обліку з 18 листопада 2007 року. За період з 05 лютого 2007 по 17 листопада 2007 року за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття було сплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 2197, 49 грн. (арк. справи 9).

Статтею 1 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно положень статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”від 02 березня 2000 року № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В ході розслідування страхових випадків було виявлено, що ОСОБА_2 на день надання статусу безробітного не припинила приватну підприємницьку діяльність, що призвело до незаконного отримання матеріальних виплат та порушенню ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», про що було складено акт № б/н розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 13.08.2010 (арк. справи 10).

13.08.2010 Стахановським міським центром зайнятості винесено наказ № 131/1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю з ОСОБА_2 та 16.08.2010 супровідним листом за вих. №14/2-1860 було направлено відповідачу витяг з вищезазначеного наказу. (арк. справи 11-12).

Докази отримання зазначеного витягу з наказу ОСОБА_2. чи сплати суми матеріального забезпечення в добровільному порядку в матеріалах справи відсутні.

Також, судом встановлено, що позивач додатково 21.06.2011 направив запит Державному реєстратору Черненко О.М. з метою з'ясування чи була зареєстрована ОСОБА_2 як суб'єкт підприємницької діяльності та чи є запис в ЄДРПОУ про припинення підприємницької діяльності. Виконавчим комітетом Стахановської міської ради було надано відповідь на зазначений запит 22.06.2011 за вих. №74-11 відповідно до якого, ОСОБА_2 була зареєстрована у виконавчому комітеті Стахановської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа 26.06.2002, а припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_2 за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством 02.09.2010. (а.с.13-14).

Згідно пункту 6 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 “Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним”(далі Порядок № 60/62) у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вона під час реєстрації та перебуванні на обліку у статусу безробітної у Стахановському центрі зайнятості не займалась підприємницькою діяльністю. Та твердження відповідача, що 01 жовтня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців було внесено запис про припинення підприємницької діяльності щодо неї спростовується наступним.

Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців”фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Згідно з приписами статей 47, 49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців” для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така особа повинна надати державному реєстратору відповідну заяву. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Таким чином, законодавець повязує момент припинення підприємницької діяльності фізичною особою саме з датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. А відповідно до довідки Виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області від 04.10.2004 №456 01.10.2004 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2.(а.с.37).

Таким чином, з огляду на вищевикладене під час знаходження на обліку як безробітна в Стахановському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 перебувала у статусі суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, тобто відповідно до статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” належала до зайнятого населення, про що не сповістила відповідача, та чим порушила вимоги ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Стахановського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених як допомога по безробіттю в сумі 2197, 49 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_1) на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві соціальної політики України (місцезнаходження: пр.. Леніна, 24, м. Стаханов, Луганська область 94013) кошти в сумі 2197, 49 грн. (дві тисячі сто дев'яносто сім гривень 49 коп.) на рахунок 37173974900085; одержувач ФСС на випадок безробіття; код одержувача 13392088; банк ГУДКУ в Луганській області, м. Луганськ; МФО 804013; вид платежу повернення допомоги по безробіттю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 10 жовтня 2011 року.

СуддяЄ.О. Кисельова